6. Пальпація печінки.

Пальпація печінки дозволяє уточнити нижні границі цього органа, його консистенцію, хворобливість, характер поверхні печінки і її нижнього краю. Пальпація печінки проводиться після перкуторного визначення її границь, за загальними правилами пальпації органів черевної порожнини.

Хворий займає положення на спині з низьким узголів'ям і витягнутими ногами. Плечі повинні бути щільно притиснуті до тулуба, а руки покладені на груди. Цим досягається деяке обмеження реберного дихання й, відповідно, збільшення екскурсії діафрагми під час вдиху й видиху.

Лівою рукою лікар охоплює область правої реберної дуги й здавлює її. При цьому II і III пальці лівої руки розташовуються на задній поверхні IX і X ребер, IV і V пальці в поперековій області, відразу під реберною дугою, а великий (I палець) на правій реберній дузі попереду. Стиснення лівою рукою правої реберної дуги допомагає обмежити реберний подих, збільшити дихальну екскурсію діафрагми й трохи подати вперед задню черевну стінку.

I момент пальпації: праву руку кладуть плашмя в правому підребер'ї латеральніше зовнішнього краю прямих м'язів живота на рівні знайденої раніше нижньої границі печінки. Чотири пальці руки, складені разом, розташовують так, щоб їхні кінчики перебували на одній лінії.

II момент пальпації: під час вдиху шкіру зміщають трохи вниз.

III момент пальпації: під час видиху руку поступово занурюють у праве підребер'я створюючи своєрідну кишеню із черевної стінки.

IV момент пальпації: хворого просять зробити глибокий вдих, під час якого печінка опускається вниз під дією діафрагми, що скорочується. При цьому права рука виштовхується догори, а кінчики пальців, зробивши невеликий рух уперед (розпрямляючись у напівзігнутих фалангах), зустрічаються із краєм, печінки, який опускається. Останній упирається в м'якоть кінцевих фаланг пальців і потім вислизає, обходячи їх.

Таким чином прощупують по можливості весь нижній край печінки, хоча слід мати на увазі, що прямі м'язи живота часто утруднюють пальпацію лівої частки печінки.

При пальпації печінки необхідно:

1) оцінити стан її нижнього краю:

2) локалізацію,

3) форму (гострий, закруглений),

4) консистенцію (м'який, ущільнений, щільний),

5) наявність нервовості, горбистості краю,

6) хворобливість при пальпації.

Крім того, при збільшенні або значному опущенні печінки треба охарактеризу­вати також поверхню печінки (гладка або нерівна, горбиста, щільна або м'яка, хвороблива чи ні й т.і.).

Визначення розмірів печінки.

Вимір розмірів печінки проводять після перкуторного і пальпаторного визначення верхньої і нижньої границі печінки.

Запам'ятайте:

У нормі визначаються наступні розміри печінки.

За методом М.Г.Курлова:

1)по правій серединно-ключичній лінії 9±1 см;

2)по передній серединній лінії 8±1 см;

3)по лівій реберній дузі 7± 1 см.

За методом В.П.Образцова (мал.91):

1)по правій парастернальній лінії 8-11 см;

2)по правій серединно-ключичній лінії 9-11 см;

3)по правій передній пахвовій лінії 10-12 см.

Запам'ятайте:

1. При цирозах печінки без супутнього активного запального процесса в паренхімі печінки (гепатиту) хворобливість при пальпації печінки не визначається. Край її загострений, щільний, безболісний.

2. При застійній серцевій недостатності або захворюваннях внутрішньопечінкових жовчних шляхів з порушенням відтоку жовчі край печінки закруглений, різко хворобливий, м'якої консистенції.

Інтерпретація результатів пальпації печінки.

Зміни границь печінки	Причини
Нижні границі зміщені донизу	1.Збільшення печінки (гепатит, цироз, рак печінки, застійна печінка). 2. Опущення печінки при: а) низькому стоянні діафрагми; б)емфіземі легенів.
Нижні границі зміщені догори	1.Зменшення розмірів печінки (гостра дистрофія печінки, кінцеві стадії цирозу); 2. Високе стояння діафрагми (асцит, метеоризм, вагітність).
Верхні границі зміщені донизу	1.Низьке стояння діафрагми. 2.Піддіафрагмальний абсцес. 3.Правобічний пневмоторакс. 4.Правобічний гідроторакс.
Верхні границі зміщені догори.	1.Рак печінки. 2.Ехінокок печінки. 3.Високе стояння діафрагми.