3. Перкусія живота.

Основні цілі перкусії живота:

1) Виявлення вільної або осумкованої рідини в черевній порожнині;

2) Визначення границь і розмірів деяких органів черевної порожнини.

Запам'ятайте:

При перкусії живота наносять тихі перкуторные удари. У нормі над всією поверхнею черевної порожнини визначається тимпанічний перкуторний звук.

Визначення асциту. Асцит (вільна рідина черевної порожнини) є найважливішою ознакою синдрому портальної гіпертензії, розвивається внаслідок підвищення тиску в системі воротної вени. Розрізняють:

1)надпечіночну форму портальної гіпертензії , коли перешкода кровотоку локалізується в нижній порожнистій або в печінкових венах (хвороба Бадда - Кіарі, констриктивний перікардит, виражене підвищення центрального венозного тиску при правошлуночковій серцевій недостатності й ін.);

2)внутріпечіночну форму, обумовлену стисненням внутріпечінкових вен при цирозах, пухлинах печінки й деяких мієлопроліферативних захворюваннях;

3)підпечіночну форму портальної гіпертензії, пов'язану з оклюзією або стисненням зворотньої вени.

Запам'ятайте:

Основними клінічними проявами синдрому портальної гіпертензії є:

1) асцит;

2) розвиток коллатерального кровообігу;

3) спленомегалія.

Варто пам'ятати також, що асцит може розвинутись у хворих з метастазами ракової пухлини в очеревину - раковим обсеменінням очеревини

Існують три методи виявлення вільної рідини в черевній порожнині (асциту).

1) Метод флуктуації. Цей метод використавується для підтвердження наявності великої кількості вільної рідини в черевній порожнині.Долоню лівої руки щільно прикладають до бічної поверхні живота, а правою рукою наносять легкі уривчасті удари або щиглики із протилежної сторони. Якщо в черевній порожнині є вільна рідина, ці удари відчуваються лівою рукою у вигляді хвилі. Для того, щоб виключити передачу механічних коливань, створюваних цими щигликами, по самій черевній стінці (наприклад, у хворих з ожирінням), що може нагадувати флуктуацію рідини, помічник щільно ставить руба кисть своєї руки на передню черевну стінку. Такий «хвилеріз» запобігає передачі коливань черевної стінки, але не впливає на проведення хвилі флуктуації у вільній рідині.

2) Метод перкусії. При досить великих кількостях вільної рідини в черевній порожнині вона може бути виявлена методом перкусії при горизонтальному положенні хворого.Дослідження починають у положенні хворого на спині. Палець-плесиметр установлюють паралельно серединної лінії й перкутують від області пупка, де визначається тимпанічний звук, у напрямку до фланків живота, де при наявності рідини в черевній порожнині з'являється тупий перкуторний звук.Потім, щоб переконатися, що притуплення у фланках викликано вільно переміщаючоюся в черевній порожнині рідиною, хворого повертають на протилежний бік, не віднімаючи пальца-плесиметра від виявленої раніше границі тупого і тимпанічного перкуторних звуків, і знову наносять тут же тихі перкуторні удари. Якщо на місці тупого перкуторного звуку у фланку живота з'явиться тимпанічний звук, мова йде про наявність у черевній порожнині асциту. Якщо тупий звук збережеться після повороту пацієнта на бік, варто думати про інші причини цього притуплення (пухлина кишечнику, нирки або скупчення калових мас у кишечнику й т.п.).

Метод перкусії. Невеликі скупчення рідини в черевній порожнині можна виявити методом перкусії в положенні хворого стоячи. Для цього у вертикальному положенні перкутують зверху вниз по передній серединній лінії. Якщо в нижніх відділах живота (вище лобка) визначається тупий перкуторний звук, хворого просять лягти на спину, попередньо помітивши границю тупого перкуторного звуку, і в горизонтальному положенні продовжують перкусію від цієї границі до лобка. Якщо в черевній порожнині є невелика кількість вільної рідини, то при перекладі хворого в горизонтальне положення вона переміщається в область фланків живота, і над лобком лікар визначає вже тимпанічний перкуторний звук. Якщо ж притуплення в нижніх відділах живота зберігається у вертикальному і у горизонтальному положеннях, це свідчить про іншу причину притуплення (збільшення сечового міхура або матки й т.п.).