Алгоритм заходів серцево-легеневої реанімації

При проведенні серцево-легеневої реанімації (СЛР) необхідно виконати:

І Стадія

А. відновити прохідність дихальних шляхів

В. штучна підтримка дихання

Дихальний об’єм при вентиляції «рот до рота» повинен становити 500-600 мл ЧД – 10 за 1 хвилину. Гіпервентиляція при СЛР підвищує внутрішньоторакальний тиск, знижує венозне повернення до серця та серцевий викид, що призводить до поганої виживаємості хворих.

С. штучна підтримка кровообігу

- прекардіальний удар (при фібриляції шлуночків або тріпотінні шлуночків), ефективний – в перші 10 секунд зупинки кровообігу.

- компресія грудної клітини:

А) співвідношення числа компресій до частоти дихання без протекції дихальних шляхів для 1 або 2-х реаніматологів 30:2;

Б) з протекцією дихальних шляхів (інкубація, ларингомаска) компресія грудної клітини виконується зі швидкістю 100 на 1 хвилину, вентиляція 10 за 1 хвилину, асинхронно

Тривалість серцево-легеневої реанімації – 2 хвилини.

Алгоритм подальшої реанімації:

Діагностика зупинки кровообігу

(не більше ніж 10 секунд)

Початок серцево-легеневої реанімації, компресія грудної клітини /вентиляція легень в співвідношенні 30:2

Підключити дефібрилятор/монітор

Оцінити ритм

ФШ/ШТ Без пульса		ЕМД/асистолія
	Під час СЛР: А) інкубація трахеї та ШВЛ з частотою 10 за 1 хвилину та дихальним об′ємом 600 мл (6-7 мл/кг), FiO2 1,0; Б) компресія грудної клітини з частотою 100 за 1 хвилину асинхронно з вентиляцією; В) встановлення катетеру до вени: адреналін 1 мг внутрішньовенно кожні 3-5 хвилин; Д) розглянути використання: - при ШФ/ШТ – аміодарону - при ЄМД/асистолії – атропіну, еуфіліну, електричної кардіостимуляції І) виключити помилки при проведенні СЛР, перевірити правильність підключення електродів та наявність контакту: Й) пошук потенційно зворотніх причин зупинки кровообігу – алгоритм «чотири Г – чотири Т».
Дефібриляція 1 разряд
Біполярні: 150-360 Дж; Моно полярні: 360 Дж
СЛР протягом 2 хвилин		СЛР протягом 2 хвилин

Алгоритм «чотири Г – чотири Т»:

Гіпоксія – Tension (напружений) пневмоторакс

Гіповолемія – Тампонада серця

Гіпер та гіпокаліємія, гіпомагніємія, ацидоз – Тромбоемболія

Гіпотермія – Токсичне передозування

ІІ Стадія подальшої підтримки життя:

• Адреналін – 1 мг 3-5 хвилин в/в або 2-3 мг на 10 мл фізрозчину – ендотрахеально.

• Атропін - 3 мг в/в одноразово при асистолії, брадикардії, ЕМД; Еуфілін 2,4% - 250-500 мг 15 мг/кг в/в

При фібриляції шлуночків:

• аміодарон – 300 мг на 20 мл фізрозчину або 5% глюкози, в/в крапельно 900 мг за 24 години

При відсутності аміодарону:

• Лідокаїн- 100 мг (1-1,5 мг/кг), болісно по 50 мг. Збільшена загальна доза 3 мг/кг/1 год

При гіперкаліємії: натрію бікарбонат

При гіпомагніємії: MgSO₄

При гіперкаліємії, гіпокальціємії, передозуванні антагоністів Са – СаCl 10% - 10,0.

ІІІ. Стадія тривалої підтримки життя, направлена на корекцію постгіпоксичної енцефалопаті:

1. підтримка нормотензії;

2. підтримка парціального тиску кисню та вуглекислого газу;

3. підтримка нормотермії

4. підтримка нормоглікемії

А. Тестові завдання:

Автоматизм серця підвищується при:

1.гіпотермії;

2.вночі;

3.при гіпоксії;

4.після введення В-блокаторів;

5.після введення атропіну сульфату.

Електрична кардіоверсія показана при:

1.електромеханічній дисоціації;

2.передозування серцевих глікозидів;

3.асистолії;

4.шлуночковій тахікардії;

5.порушеннях ритму внаслідок гіперкаліємії.

Які з перерахованих симптомів свідчать про неефективність масажу серця:

1.Вузькі зіниці

2.Відсутність пільсу на сонних артеріях;

3.відсутність пульсу на периферичних артеріях,

4. паралітичні розширені заниці

5.відсутність свідомості

Найбільш інформативними для своєчасної діагностики зупинки серця є:

1.ізолінія на ЕКГ

2.паралітичний мідріаз

3.відсутність пульсації на сонних артеріях

4.цианоз шкірних покривів

5.відсутність пульсації на периферичних артеріях

Шляхи введення адреналіну при СЛР:

1.внутрішньосерцевий

2.внутрішньовенний

3.внутрішньомязевий

4.підшкірний

5.внутрішньотрахеальний

Під час ЧЛР на розмір зіниць і їх реакцію на світло впливають:

1.церебральна перфузія;

2.оксигенація мозкової тканини;

3.застосування кардіовазоактивних препаратів;

4.наявність катаракти;

5.всі перераховані.

Б. Тести для самоконтролю: