94. Політика Дорошенка і союз із турками

Дорошенко Петро (1627-19 листопада1698) - визначний український державний, політичний та військовий діяч,гетьманУкраїни (1665-1676). Ставши у1665р. гетьманомПравобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У1667р. завдяки турецьким війскам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату наПравобережній Україні. У1668р. був проголошений гетьманомУкраїнипо обидва бокиДніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах

Початок гетьманства

Будучи противником союзу з Московською державою, підтримав гетьмана І. Виговського. В1660як полковник чигиринський Дорошенко їздив до Москви, де домагався скасування деяких пунктівПереяславських статей1659. В1663-1664— генеральний осавул у гетьманаП. Тетері, з1665— полковникЧеркаського полку.10 жовтня1665правобережні полковники вибрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня1666уЧигиринікозацька радапідтвердила вибір старшини. В1665-1666Дорошенко був змушений розбити двох претендентів на гетьманську булаву —В. ДрозденкаіС. Опару.

Запровадження реформ

Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.Разом з активними заходами по реорганізації внутрішнього державного життя України Дорошенко розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. Стратегічною метою всієї внутрішньої і зовнішньої політики Дорошенка було об'єднання під своєю владою Лівобережної і Правобережної України. Після підписання між Московською державоюі ПольщеюАндрусівського перемир'я1667, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз зКримським ханствомі перейти під політичний протекторат Туреччини.У вересні1667об'єднане українсько-турецьке військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і встановити українсько-польський кордон по р.Горині.

Об'єднання з Лівобережжям

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час відбувалось антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі під Опішнеюкозаки вбили гетьманаІ. Брюховецькогоі8 червня1668проголосили Дорошенка гетьманом всієї України.

Союз з Туреччиною

Відсутністю Дорошенка у Лівобережній Україні скористалися противники гетьмана, які в середині березня 1669у м.Глуховіна основі Глухівських статей1669проголосили гетьманомД. Многогрішного. В цих складних умовах, намагаючись нейтралізувати ворожі діїКримуі отримати допомогу у боротьбі протиРечі Посполитоїі Московського царства, Дорошенко восени1669уклав союзний договір з Туреччиною (затверджений Генеральною Військовою Радою10-12 березня1669уКорсуні). У1669П. Д. Дорошенко отримав від турецькогосултанатитулсанджакбея^[1][2].

На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана на 18 років раніше (у 1651) міжБ. Хмельницькимі турецьким султаном^[3]. За цим старим договором:

територія Української держави мала охоплювати землі від ПеремишлядоПутивля;

підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався повічно;

українська православна церквазберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;

українське населення звільнялося від оплати податків і данини на користь турецької казни;

на українських землях турки і татари не мали права споруджувати мечетіі братиясир;

Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з ПольщеюіМосковієюбез згоди гетьмана;

султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.