1. Поняття дизайн. Об’єкти дизайну.

2. Основний метод дизайну. Класичні види дизайну.

3. Основні категорії дизайну. Нові види дизайну.

4. Види дизайнерської діяльності.

5. Поняття композиція та її види.

6. Архітектоніка, тектоніка, комбінаторика.

7. Поняття, форма та її основне завдання.

8. Основні засоби композиції.

9. Закони композиції.

10. Три поняття гармонії.

11. Пропорція. Види пропорційності.

12. Масштабність. Масштаби збільшення, масштаби зменшення. Позначення масштабів.

13. Масштабні зв’язки (відношення елементу).

14. Симетрія. Асиметрія. Види симетрії.

15. Статика. Динаміка

16. Ритм. Ритмічний та метричний лад. Статичний та динамічний лад.

17. Контраст. Нюанс. Приклад контрастного зіставлення просторових форм.

18. Властивості сприймання.

19. Оптичні ілюзії. Типи оптичних ілюзій.

20. Ілюзії сприймання кольору. Ілюзії руху.

21. Неможливі рисунки. Ілюзії сприйняття глибини. Ілюзії сприйняття розміру.

22. Перевернуті зображення. Стерео-ілюзії. Парейдолічні ілюзії.

23. Оптичні ілюзії в приміщеннях.

24. Кольори спектра у їх послідовності. Дві груп кольорів.

25. Три властивості кольору.

26. Три закони змішування кольорів.

27. Колориметрія. Загальні положення світлотного і колірного контрастів.

28. Види освітлення. Дія світла на людину.

29. Фронтальна композиція. Умови від яких залежить збереження фронтальної композиції.

30. Формальна композиція та її завдання.

31. Стилі епох, стилізація інтер’єрів , напрямки стилів.

32. Складові дизайну.

33. Орнамент. Класифікація орнаменту.

34. Види побудови орнаменту.

35. Лінія. Відрізок. Види ліній.

36. Елементи композиції. Розміщення елементів.

37. Накресліть таблицю з показниками, що характеризують вплив фізичних властивостей форми на виразність і невиразність (у порядку убування).

38. Накресліть таблицю засобів композиції, які застосовуються в дизайні для підкреслення виразності і невиразності.

39. Ескіз. Начерк.

40. Гармонія. Гармонія кольорів.

41. Ансамбль. Асамбляж.

42. Ергономіка. Естетична цінність. Естетичність виробу.

43. Бордюр. Розетта. Рапорт.

44. Текстура. Фактура.

Фактура - це це характер поверхні: гладкість, шорсткість, рельєфність. Фактурні показники несуть в собі певні риси композиційного кошти, хоча не так явно як, припустимо, ритм і колір. Фактурою художник завершує композіцію.Фактура широко використовуються скульпторами, архітекторами, дизайнерами. У живописі вона відіграє допоміжну роль.

У графіку рідко використовується фактура, в ній значно більшу роль відіграє текстура - видимий малюнок поверхні (текстура деревини, тканини, мармуру).

Фактура - властивість, що характеризує зовнішню будову поверхні форми (шорстка, гладка та ін.) Фактурність матеріалу залежить від щільності і величини мікровикривлень поверхні. Один з меж представляють гладкі поверхні, у яких елементи фактури настільки малі, що вони візуально не розрізняються. Інший межа - коли елементи фактури по своїй величині сприймаються як самостійні елементи форми і кількість їх досить мало, так що всі вони ясно помітні. В цьому випадку елементи фактури поверхні стають вже елементами членування (рельєфу) поверхні.

Текстура - спостережувані на поверхні зовнішні ознаки структури матеріалу, з якого предмет виготовлений. Найбільш часто текстурою (малюнком) характеризуються вироби з дерева і тканини. Різні текстури використовуються як декоративний елемент при опрацюванні вироби. Слід уникати невластивої матеріалу текстури, наприклад імітації пластмаси під дерево і т. п. Рисунок текстури деревини змінюється в залежності від напрямку її обробки, тобто від площини різання - радіальної, тангенціальною, радіально-торцевій, тангенціально-торцевої. У виявленні текстури значну роль відіграє колір, особливо різниця (контраст) у природному забарвленні волокон деревини.

Фактура і текстура є активні засоби художньої виразності. Ефект фактури і текстури використовується перш за все для того, щоб передати природні якості матеріалу, розкрити його естетичне своєрідність. Якщо фактура або текстура матеріалу дуже виразні, то їх вплив на спостерігача може бути сильніше, ніж вплив самої форми виробу. Проте надмірна броскость фактури або текстури може бути неприємна. Фактура і текстура поверхонь повинні підбиратися з урахуванням розмірів виробу і величини простору, в якому воно буде функціонувати.

Текстура — це зображення, яке накладається поверх початкової фотографії. При цьому текстурою не обов’язково може бути структурний зображення. Це може бути будь-яке зображення, включаючи іншу фотографію (зображення полум’я вогню, диму, крапель дощу на склі і т.д.). Також текстури можуть багаторазово з’єднуватися для створення різних ефектів. Текстура –це звязок ліній природного малюнку на зрізі деревини, каменю або технологічна будова тканини.

Клас текстурних зображень, взагалі кажучи, вельми широкий. Сюди входять такі зображення, як мікрофотографії гістологічних зрізів, у? руктури металів, аерофотознімки поверхні землі і т. п. Нас буде цікавити обмежений клас текстур, які зустрічаються при апалнзе реальних тривимірних сцен (рис. 124). Багато об'єктів, що входять в такі зчепи, мають візуально сприйманої фактурою зовнішніх поверхонь - текстурою (наприклад, предмети з дерева, каменю, шкіри, тканину і т. д.). Інші об'єкти при достатньому видаленні сприймаються візуально як складаються з великого числа приблизно одіпако-ьих по фермі і більш-менш рівномірно розподілених елементів (наприклад, крона дерева, травяпой газон, дюни, брижі. На иоде і т. п.). Нарешті, ряд об'єктів має характерний малюнок, що повторюється штучного походження і також сприймається як текстури (наприклад, паркан, сходи, сліпа зі шпалерами, паркетна підлога). 1] одобпие текстурні області легко виділяються зорової системою людини [308, 311, 348-ЗГ; 2] (див. рис. 124). Далі під текстурної областю ми будемо розуміти деяку область в поле зору, що має велике число помітних перепадів яскравості (мікроструктуру), по візуально сприйняту як однорідна. Однією з найперших завдань текстурного аналізу, як вже говорилося. є гиделеніе кордонів між областями з різною текстурою, що сприяє в кінцевому рахунку виділенню обрисів окремих об'єктів па складної сцені. Якщо поруч розташовані дві текстурні області, то елементи однієї з них можуть відрізнятися від елементів іншого по великому числу змінних - за формою, розмірами, орієнтації, густоті (частоті) і т. д. Природно очікувати, що кордон між такими областями буде сприйматися тим легше , ніж по більшому числу змінних відрізняються сусідні текстури. Виділимо тому основні типи відмінностей між різними текстурами, розташованими по сусідству. Будемо розглядати двухградаціонпие (чорно-білі) текстури і вважати, що обидві розташовані поруч текстури мають однакову середню «яскравість», т. е. однакову сумарну площу темна місць (інакше завдання виділення кордонів між текстурами стає тривіальною, так як легко вирішується шляхом усереднення по яскравості - (розмазування »- і підкреслення отриманого перепаду яскравості). У подібних текстурах при одній і тій же яскравості чим менше розмір елементів, тим більше частота їх розташування, і навпаки.

45. Тектонічність. Тектоніка форми.

Тектоні́чність — відповідність побудови мас закономірностям будівельних матеріалів і конструкцій (протилежність — атектонічність).

Тектоніка – специфічний засіб художнього вираження, який органічно

пов’язаний з конструктивною об’ємно-просторовою структурою виробу ( ((

об’єктивними закономірностями (міцністю, стійкістю ( рівновагою).

Тектоніку називають зрілим відображенням у форм( роботи конструкції (

організації матеріалів. Таким чином, об’ємно-просторова структура у

формотворенні ( тектоніка форми ( найважливішими категоріями композиції,

що закладають основу побудови складно( ( гарно( форми.

Тектоніка - це результат пізнання і пластичного вираження в структурі і формі вироби властивостей матеріалів і конструкції, логіки їх роботи. Зорове відчуття площині, стійкості, рівноваги, легкості або, навпаки, тяжкості - ось що, перш за все мається на увазі, коли мова йде про тектоніці.

Тектонічна формоутворення промислових виробів і технічних об'єктів являє собою складну задачу в зв'язку з різноманіттям їх типів, функцій, конструкцій, застосовуваних матеріалів. Доводиться мати справу з великими і маленькими виробами, статичними і динамічними і т.п., (за своєю тектонічної структурі невелике виріб може бути складніше, ніж, наприклад, архітектурна споруда. Тому важливо не тільки зафіксувати факт впливу матеріалу і конструкції на форму, але ще розуміти, як при роботі над цією формою можна правильно висловити роботу матеріалу і конструкції. Здатність правильно і пластично-образно виразити у формі роботу матеріалу і конструкції, а також принцип технологічного побудови вироби пов'язана з поняттям тектоніки вироби.

З певною часткою умовності можна говорити про чотири основні тектонічних системах, з якими доводиться мати справу. Це так звані монолітні системи, тобто системи, утворені на базі конструкцій з одного певного матеріалу; гратчасті системи і системи типу оболонки, засновані на просторових несучих конструкціях; каркасні системи, утворені як монолітними, так і збірними конструкціями з різних матеріалів (дерева, металу, кераміки і т.д.) .