1.3 Система оцінювання ефективності виробництва

Рівень ефективності виробництва визначається зіставленням двох величин - економічного ефекту (результату) і витрат ресурсів, з яких він був досягнутий.

Ефективність виробництва – це базис розвитку економіки будь-якої країни. Визначення резервів та шляхів підвищення ефективності виробництва передбачає наявність основного індикатора – на рівні економіки в цілому, та похідних від нього – на рівні галузей, підприємств, виробництва окремих видів продуктів, які враховують специфічні особливості виробничих процесів на даному рівні. З іншої сторони, необхідним є врахування економічних умов кожного етапу розвитку матеріального виробництва. Це дасть змогу забезпечити збалансований розвиток економіки країни на основі, перш за все, визначення реального рівня ефективності матеріального виробництва [20, с. 39].

Проблема ефективності виробництва в контексті її оцінки розкрита у працях Андрійчука В.Г., Бугуцького О.А., Крилема Й., Котова Г.Г., Оболенського К.П. та інших вчених. Разом з тим, залишається не висвітленим коло питань, серед яких чільне місце посідає визначення основних показників оцінки ефективності виробництва з урахуванням специфічних особливостей етапів розвитку матеріального виробництва, що зумовлює подальше вивчення проблеми.

До оцінки ефективності виробництва вчені-економісти підходять з різних позицій. Одні вважають за доцільне застосовувати так званий глобальний або народногосподарський підхід і висновки роблять по матеріальному виробництву в цілому. Інші – локальний підхід, що ґрунтується на оцінці виробництва окремих видів продуктів, роботи підприємств, галузей.

Кожний із зазначених підходів має як позитивні, так і негативні сторони. Зокрема, “глобальний підхід” в процесі оцінки ефективності не повною мірою враховує різноманітні економічні умови і взаємозв’язки окремих факторів виробництва на мікрорівні (галузь, підприємство, виробництво окремого виду продукції), а “локальний” – формує висновки без урахування народногосподарської оцінки. Позитивною рисою “глобального підходу” є те, що отримані результати відображають обсяг та структуру необхідних суспільству споживчих вартостей з розрахунку на душу населення, що дає можливість корегувати галузеву структуру економіки, а отже забезпечити збалансований розвиток останньої. Результати ж «локального підходу» компенсують головний недолік “глобального” – отримані з урахуванням специфічних умов та причинно-наслідкових зв’язків розвитку економічних явищ та процесів, що відбуваються в процесі виробництва окремих видів продукції на рівні підприємств, галузей [32, с. 259].

До основних показників оцінки ефективності виробництва на підприємстві відносять аналіз господарської діяльності підприємства та аналіз фінансового стану підприємства.

До аналізу господарської діяльності підприємства входить аналіз таких показників:

— Чистий доход (виручка) від реалізації продукції – являє собою ту частину кошті, які залишається на підприємстві після виплати податків та вирахування наданих покупцям знижок і вартості повернених товарів. Показник чистого доходу свідчить про розміри загальної суми доходів від реалізації продукції до вирахування витрат.

— Собівартість реалізованої продукції – складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

— Валовий прибуток – загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності.

— Адміністративні витрати – витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства.

— Прибуток від операційної діяльності – прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт.

— Виробничі запаси – запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу.

— Готова продукція – промислова продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвідчує її якість, та призначена для збуту за межі підприємства.

— Товари – продукти праці, які задовольняють будь-яку потребу людини й призначений для обміну шляхом купівлі-продажу.

— Дебіторська заборгованість – суми, які нараховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в кредит.

— Грошові кошти –  поняття  бухгалтерського обліку, яке відображає найліквідніші активи підприємства та включає готівку в касі, кошти на рахунках в банках, електронні гроші.

— Весь оборотний капітал – грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

— Показник фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

(1.2)

де f — фондовіддача;

Q — обсяг продукції;

 — середньорічна вартість основних виробничих фондів.

— Показник фондомісткості – являється зворотним показником фондовіддачі, який показує величину вартості основних фондів, що припадає на одиницю продукції, випущену підприємством. Даний показник служить для визначення ефективності використання основних фондів організації.

(1.3)

— Показник фондоозброєності показує, – яка частина вартості основних виробничих фондів припадає на одного працівника основної діяльності або одного робітника.

(1.4)

де ФО — фондоозброєність працівників;

— середньорічна вартість основних виробничих фондів;

 — середньооблікова чисельність працівників основної діяльності.

— Коефіцієнт реальної вартості основних засобів – відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства.

(1.5)

де КРВ — коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ФЗ — балансова вартість основних засобів;

М — вартість майна основних засобів.

— Коефіцієнт зносу – показує рівень зношеності основних виробничих засобів. Чим він менше, тим краще фізичний стан виробничого майна підприємства. Коефіцієнт зносу, як правило, розраховується на певну дату.

(1.6)

де КЗ — коефіцієнт зносу;

ЗО — сума зносу основних засобів;

ФК — балансова вартість основних засобів.

— Коефіцієнт придатності основних засобів – показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації у процесі господарської діяльності.

КП = 1 – КЗ (1.7)

де КП — Коефіцієнт придатності основних засобів ;

КЗ — коефіцієнт зносу.

— Рентабельність основних засобів – це показник ефективності використання основних фондів підприємства.

(1.8)

де РФ — рентабельність основних засобів;

П — загальний прибуток;

ФК — балансова вартість основних засобів.

До аналізу фінансової стійкості входить аналіз таких показників:

а) Показники платоспроможності (ліквідності)

— Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності – характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1.

Кзл = Оборотні активи / Поточні зобов’язання (1.9)

— Коефіцієнт миттєвої ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Кмл = (Оборотні активи – Запаси) /Поточні зобов’язання (1.10)

— Коефіцієнт абсолютної ліквідності – дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3.

К.а. = Грошові активи / Поточні зобов’язання (1.11)

б) Показники ділової активності

— Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

Кодз = Чиста виручка від реалізації продукції /

/ Середньорічна сума дебіторської заборгованості (1.12)

— Період погашення дебіторської заборгованості – характеризує середній період (у днях) інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення; позитивною тенденцією є зменшення показника.

(1.13)

— Коефіцієнт оборотності активів – характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел залучення, тобто показую скільки разів за рік здійснюється повний цикл виробництва та обігу, що приносить відповідний ефект (прибуток), або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

Коа = Чиста виручка від реалізації продукції /

/ Середньорічна вартість активів (1.14)

— Коефіцієнт оборотності власного капіталу – характеризує різні аспекти діяльності: з комерційної точки зору він відображає або надлишки продажів, або їх недостатність; з фінансової - швидкість обороту вкладеного капіталу; з економічної - активність коштів, якими ризикує вкладник. 

Ковк = Обсяг реалізації продукції /

/ Середньорічна вартість власного капіталу (1.15)

— Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – виражає кількість повних  кругооборотів  оборотних  коштів.

К.а = сума  виручки  від  реалізації  продукції /

/ суму  власних  оборотних коштів (1.16)

в) Показники прибутковості

— Коефіцієнт чистого прибутку (рентабельності) – показує який відсоток у виручці від реалізації продукції займає чистий прибуток.

Кчп = Чистий прибуток / Виручка від реалізації (1.17)

— Рентабельність продукції – економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг).

Р.п = Чистий прибуток від реалізації / Собівартості продукції (1.18)

— Загальна рентабельність виробництва – це узагальнюючий показник ефективної роботи підприємства. 

Рвз = Прибуток / (Середньорічна вартість основних фондів +

+ Середньорічна вартість нормованих оборотних засобів) (1.19)

— Рентабельність власного капіталу – відображає ефективність використання власного капіталу підприємства і показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку зробила кожна грошова одиницю інвестованого власниками фірми капіталу.

Рвк = Чистий прибуток / Власний капітал (1.20)

— Рентабельність активів підприємства – показує скільки грошових одиниць активів потрібно підприємству для одержання одиниці прибутку незалежно від джерел залучення.

Ракт = Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів (1.21)

Проблема визначення основних показників ефективності виробництва – складна, багатогранна і потребує постійного вивчення. Тут представлені основні показники (індикатори) ефективності виробництва на підприємстві з урахуванням специфічних особливостей етапів розвитку матеріального виробництва [35, 36, 40].