VIII. Що являв собою укра¿нський нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?

Укра¿нський Нацiональний Союз виник як органiзацiя укра¿нсько¿ нацiонально-демократично¿ опозицi¿ гетьманськiй державi П.Скоропад­сь­кого. Становлення Укра¿нського Нацiонального Союзу починаºться в червнi 1918 року. На перших зборах iнiцiативного гуртка були представники бiльшостi укра¿нських полiтичних партiй, якi одностайно висловились за створення всеукра¿нського центру, з метою згуртування укра¿нсько¿ демократi¿ в Нацiональному Союзi i недопущення сепаратно¿ полiтики з боку окремих кiл. До президi¿ утворено¿ органiзацi¿ увiйшли вiдомi полiтичнi дiячi: Ф.Швець, О.Макаренко, Д.Левицький, а очолив ¿¿ А.Нiковський (представник соцiалiстiв-федералiстiв). Опiсля розпоча­лося закладання фiлiй Союзу по всiй Укра¿нi. Розсилався "Статут" Союзу, а фiлi¿ присилали в Ки¿в власнi установчi протоколи.

Також була представлена в Укра¿нському Нацiональному Союзi Укра¿нська церковна рада. Осторонь цiº¿ оргаiзацi¿ лишилася партiя хлiборобiв-демократiв, яка пiдтримувала всевладний гетьманський режим i виступала проти мiжпартiйно¿ спiвпрацi, особливо з есерами i бiльшовиками. Останнi теж не входили до Союзу, але , за свiдченням В.Винниченка, проявляли iнтерес до встановлення контактiв iз ним. Не вступала до союзу кооперацiя, бажаючи бути аполiтичною ( за винятком периферiйних органiзацiй, якi брали активну участь в дiяльностi УНС).

З часом продовжуºться органiзацiйне змiцнення Укра¿нського На­цiо­нального Союзу. Утворюються рiзнi комiсi¿, котрi вели справи союзу: вiйськова, закордонних справ, економiчно-фiнансова, земельна, культур­но-просвiтня. Головою вiйськово¿ комiсi¿ був обраний В.Винниченко, комiсi¿ закордонних справ М.Шаповал. Вибори голiв комiсiй здiйснювались Головною радою, а членiв комiсi¿ визначав сам голова.

Серед дiячiв Укра¿нського Нацiонального Союзу не було ºдностi в питаннях взаºмовiдносин з гетьманським урядом. Помiрковане крило (соцiалiсти-федералiсти, правi елементи соцiалiстiв-революцiонерiв) визнавало лише легальнi, ненасильницькi форми полiтично¿ боротьби i, виступаючи проти Скоропадського, не збиралося йти на союз з бiльшовиками в боротьбi проти нього. Головний напрям тактики - переговори, поки нiмцi не переконаються, що гетьманський уряд треба замiнити на нацiонально-лiберальний. Але радикали ( лiве крило укра¿нських соцiал-демократiв та соцiалiстiв-революцiонерiв) становили непримиренну опозицiю, яка брала курс на збройне повстання i в цiй справi шукала пiдтримки з боку бiльшовикiв.

У керiвництвi Укра¿нського Нацiонального Союзу бiльшiсть була прихильниками помiрковано¿ лiнi¿, але його голова В.Винниченко (змiнив А.Нiковського пiсля вступу соцiал-демократiв до союзу) прагнув рiшучих дiй. Радикали утворили навiть нелегальну течiю i гостро виступали проти тих соцiалiстiв, якi йшли на переговори з гетьманським урядом. Так В.Винниченко i М.Шаповал, iгноруючи бiльшiсть кер³вниц­т­ва Нацiонального Союзу, розпочали переговори з керiвниками укра¿н­сь­ких вiйськових частин про пiдготовку до збройного виступу проти гетьмана.

Хоча представники Нацiонального Союзу входили до складу уряду гетьмансько¿ держави в жовтнi 1918 р., на початку листопада радикали з Союзу проводили пiдготовку до збройно¿ боротьби i вели переговори з представниками радянсько¿ мирно¿ делегацi¿ в Укра¿нi Х.Раковським та Д.Мануiльським про координацiю дiй пiд час повстання. Завершилася ця дiяльiсть утворенням 13 листопада 1918 р. Директорi¿, що стало початком повалення iснуючо¿ гетьмансько¿ влади в Укра¿нi.Вiдмова вiд участi у повстаннi соцiалiстiв-федералiстiв i трудовикiв не мала наслiдкiв.

Гетьманський уряд володiв iнформацiºю про антидержавну дiяльнiсть членiв Укра¿нського Нацiонального Союзу, але вiд рiшучих дiй проти його органiзаторiв стримували нiмцi i сподiвання, що помiркованi сили укра¿нсько¿ демократi¿ вiзьмуть гору.

Таким чином, Укра¿нський Нацiональний Союз, створений у 1918 р., вiдiграв важливу роль у об'ºднаннi укра¿нських нацiонально-демокра­тичних сил пiсля падiння Центрально¿ Ради в боротьбi проти гетьмансь­кого монархiзму. Разом з тим пошук шляхiв нацiонально¿ злагоди був складним i супроводжувався гострими iдейними суперечками рiзних полiтичних сил всерединi Союзу.Пiсля повалення Гетьманщини П.Скоропадського i утворення правлячо¿ Директорi¿ УНР Нацiональний Союз втратив свою роль i не залишив помiтного слiду в полiтичнiй дiяльностi. Мiжпартiйнi та внутрiпартiйнi розколи, особистi чвари лiдерiв серед укра¿нських полiтичних партiй виявилися сильнiшими, нiж тенденцi¿ нацiонально-державного об'ºднання.

& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Революция на Украине по мемуарам белых.- К., 1990.

Мироненко О., Бенько О. Каральний млин гетьманату.- Днiпро­дзер­жинск, 1993.

Млиновський Р. Нариси з iсторi¿ укра¿нських визвольних змагань 1917-1918 рр.- Львiв, 1994.