Х. Чому провалились фашистськi плани використання робочо¿ сили в Укра¿нi у 1941-1944 рр.?

Ще до нападу на Радянський Союз керiвництво фашистсько¿ Нi­меч­чини розробило докладний план пограбування захоплених терито­рiй. Складовою частиною цього плану було використання трудових ресурсiв. Особливу надiю гiтлерiвцi покладали на Укра¿ну. Вже в першi днi вiйни з СРСР, 5 серпня 1941 р., рейхсмiнiстр окупованих областей А.Розенберг видав розпорядження, за яким все населення Укра¿ни примусово залучалось до працi в iнтересах гiтлерiвського рейху. Невиконання цього розпорядження загрожувало мiсцевим жителям великими штрафами, ув'язненням i навiть стратою.

Та, незважаючи на погрози i репресi¿, укра¿нське населення ухилялось вiд роботи на користь Нiмеччини. Так, в Марiуполi гiтлерiвська мiсцева влада проголосила: "Тi, хто не з'явиться на роботу протягом трьох днiв, будуть розстрiлянi." Але робiтники пiд рiзними приводами не йшли на роботу. Металурги тiкали в села, ховалися в пiдвалах; щоб не вмерти з голоду, робили запальнички i продавали ¿х на базарах.Займалися побутовим ремеслом, а працювати на заводи не йшли. Багато робiтникiв переправлялися по льоду Азовського моря в ªйськ, там вступали в Червону армiю i билися з ворогом. Гестапiвцi розстрiляли 43-х робiтникiв. Але це не допомогало. Мартенiвськi цехи в Марiуполi не працювали. Так було i в iнших мiстах Укра¿ни.

Саботаж економiчних заходiв фашистiв ширився i на селi. Мiсцевi властi встановили тут довiльну мiру покарання за вiдступ вiд установленого порядку. Так, в Харкiвськiй областi влiтку 1942 р. пiд час збирання врожаю за неявку на роботу 1-й раз сiкли канчуками, 2-й раз - палили хату, 3-й раз - розстрiлювали. В Полтавськiй областi за неявку на роботу карали нагаºм i штрафом у 1000 крб.

Але це не допомогало. Фашистськi плани заготiвлi сiльськогос­подарських продуктiв зривались.

Зважаючи на те, що терор i репресi¿ не давали бажаних наслiдкiв, гiтлерiвськi властi з кiнця 1942 р. почали провадити iншу тактику, спрямовану на прихилення людей окупованих територiй на свiй бiк.В iнструкцi¿ А.Розенберга говорилось про необхiднiсть продовольчого забезпечення людей, якi працювали "на нiмецькi вiйськово-господарськi iнтереси". В iнструкцi¿, пiдписанiй мiнiстром пропаганди Г.Гебельсом, вимагалося завоювати доброзичливе ставлення до окупантiв на Сходi. Ця iнструкцiя забороняла як в пресi, так i в усних виступах вживати щодо жителiв окупованих районiв такi слова як "тварина", "варвари", не дозволяла вести мову про колонiзацiю схiдних районiв. Верховне коман­дування вермахту пiдготувало "Пам'ятку нiмецькому солдату", в якiй вимагалось "справедливе i порядне ставлення до мiсцевого населення". Командуючi групами армiй фельдмаршали Клейст i Манштейн у сво¿х директивах вiйськам у лютому 1943 р. наголошували: "З населенням окупованих на Сходi територiй поводитись як з союзниками".

Але змiнюючи тактику, гiтлерiвське керiвництво залишало недо­тор­каною стратегiю окупацiйно¿ полiтики. Шеф гестапо Гiмлер у письмовому роз'ясненнi окупацiйним властям вказував:" Якщо ми обмежуºмо нашi суворi заходи, то робиться це iз таких мiркувань: нашою важливою метою º мобiлiзацiя робочо¿ сили".

Для здiйснення своº¿ ново¿ тактики гiтлерiвцi встановили в окре­мих районах Укра¿ни вихiднi днi для робiтникiв. Деякi вiйськовополо­ненi укра¿нцi на прохання ¿х дружин чи родичiв почали вiдпускатись iз концтаборiв. У Харковi загарбники органiзували видачу хлiба населенню, дещо збiльшили зарплату особам iнтелектуально¿ працi, подекуди видавали продовольчий пайок. У Сумськiй областi нiмецькi вiйськовi частини роздавали дiтям продукти харчування, солодощi.

Проте й пом'якшуючi заходи щодо мiсцевого населення нiчого не дали окупантам. У 1942-1943 рр. на багатьох пiдприºмствах Укра¿ни вихiд на роботу не перевищував 60% зареºстрованих робiтникiв. Фашистське керiвництво змушене було завозити свою робочу силу на укра¿нськi пiдприºмства. Так, у Донбас окупантам довелось надiслати 1730 шахтарiв, демобiлiзованих з³ сво¿х фронтових частин. Для роботи у вугiльнiй промисловостi Схiдних областей фашисти видiлили 30000 вiйськовополонених. У Херсонськi корабельнi з Нiмеччини були завезенi майстри - суднобудiвельники. Iз рейху на Укра¿ну надходив сiльськогос­по­дарський реманент, хоч плани заготiвлi продовольства не виконува­лись. У 1942 р. було засiяно лише 65% посiвних площ республiки.

Зазнали провалу i плани нацистiв щодо залучення укра¿нського населення до працi в самiй Нiмеччинi. Фашистський уряд не планував використання робочо¿ сили окупованих районiв на пiдприºмствах рейху. Вважалось, що вiйна на Сходi закiнчиться швидко, з малими втратами i промисловiсть кра¿ни обiйдеться наявними людськими ресурсами, без додаткових робiтникiв, тим бiльше з Радянського Союзу.

Але вiйна внесла в цi плани сво¿ корективи. Блiцкрiг провалився. Вермахту потрiбне було незаплановане, надзвичайно велике поповнення в людях. На початок 1943 р. виникла неохiднiсть у тотальнiй мобiлiзацi¿. Нацистськi керiвники були змушенi направити в армiю квалiфiкованих робiтникiв пiдприºмств, якi до цього були звiльненi вiд мобiлiзацi¿ у вiйська. Небувалий дефiцит робочо¿ сили було вирiшено компенсувати за рахунок окупованих народiв.

На початку було взято курс на добровiльний набiр працездатного населення до Нiмеччини. Гебельсiвська пропаганда всiляко розписувала "блага", що ¿х нiбито знайдуть укра¿нцi на Заходi. В той же час мирнi громадяни, якi ви¿хали до рейху, знаходилися в жахливих умовах. Про це населенню Укра¿ни стало вiдомо iз листiв i вiд втiкачiв з Нiмеччини. Тому нiмецькi властi вдалися до примусового вивезення.

Декретом Гiтлера було створене спецiальне "Iмперське бюро по використанню робочо¿ сили", яке очолив гауляйтер Тюрiнгi¿ Зоупель. Шеф "Iмперського бюро" наказував: "Робочу силу слiд максимально витягти з³ схiдних областей, особливо iз рейхскомiсарiату "Укра¿на". Передбачалось з укра¿нських регiонiв вивезти 4/5 контингенту людей, що мали бути депортованi iз захоплено¿ радянсько¿ територi¿. В Укра¿нi було вiдкрито 110 "бюро працi", якi проводили "вербовку" до Нiмеччини. Влаштовувалось справжнº полювання на людей. У мiстах i селах проводились масовi облави. Укра¿нську молодь хапали будь-де: на базарах, при виходi з кiнотеатрiв, магазинiв, церков. Щоб залякати людей i примусити ¿х "вербуватися", окупанти спалювали хати родин, члени яких ухилялись вiд по¿здки на Захiд. У тому разi, коли особа, призначена до ви¿зду, втече, замiсть не¿ забирали двох членiв ¿¿ родини, конфiсковували у сiм'¿ майно.

За допомогою терору i репресiй гiтлерiвцям вдалося на кiнець 1942 р. загнати до Нiмеччини майже 700 тис. укра¿нських трудящих. Проте сотнi тисяч вивiльнених мiсць, що постали на пiдприºмствах нацистсько­го рейху у зв'язку зi все новими мобiлiзацiями до вермахту, i надалi про­дов­жували заповнюватись за рахунок робiтникiв окупованих територiй.

У той же час опiр трудящих фашистським мобiлiзацiйним заходам посилювався. Люди вiдмовлялись брати повiстки про мобiлiзацiю, вда­ва­лись до пiдробки документiв, калiчили себе на все життя. Нерiдкими були випадки, коли при оголошеннi мобiлiзацi¿ до Нiмеччини мешканцi цiлих сiл кидали своº житло, майно i втiкали у навколишнi лiси, поповнючи ряди партизан³в. Навiть тодi, коли люди були загнанi у вагони, ¿м вдавалось втекти. Керiвник охоронно¿ полiцi¿ i СД Ки¿вськоi округи доповiдав своºму начальству, що за лютий-березень 1943 року мiж станцiями Ки¿в-Кiвецi iз вiдправлених по¿здами близько 16 тис. робiтникiв втекло понад 4 тис.

Вивезенню радянських громадян в Нiмеччину перешкоджали парти­за­ни i пiдпiльники. Лише на Вiнничинi за перiод окупацi¿ партизани не дали можливостi нацистам вивезти майже 50 тис. чол., на Одещинi - 10 тис. чол.

Багатьох молодих людей врятували вiд депортацi¿ радянськi лiкарi, якi працювали на бiржах працi i пересильних пунктах. Професор Ки¿вського медичного iнституту П.М.Буйко, працюючи в той час лiкарем районно¿ лiкарнi м. Фастова, врятував вiд фашистсько¿ каторги понад одну тисячу чоловiк.

Все ж гiтлерiвцям вдалося депортувати велику кiлькiсть радянсь­ких людей. Всього було вивезено на примусовi роботи в Нiмеччину близько 5 млн. громадян СРСР, в т.ч. 2,4 млн. з Укра¿ни. Проте встановленi плани були далекими до виконання. Передбачалось вивезти 7 млн. укра¿нських громадян, а депортовано було в три рази менше.

Опiр населення окупацiйнiй полiтицi зiрвав плани загарбникiв. Цей опiр продемонстрував могутню духовну силу укра¿нського народу i став важливим внеском трудящих Укра¿ни в перемогу над гiтлерiвською Нiмеччиною.

& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны. Хроника событий.- К., 1985.

Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана "Ольденбург".-М., 1974.

Великая Отечественная война 1941-1945: события, люди, документы. Краткий исторический справочник.- М., 1990.

Преступные цели гитлеровской Германии в войне против Советского Союза. Документы и материалы.- М., 1987.

Коваль М. Другий фронт Велико¿ Вiтчизняно¿ // Народна армiя.-1995.- 5 травня.

Дерев'янкiн Т. Велика Вiтчизняна вiйна: важкий шлях до перемоги // Економiка Укра¿ни.- 1995.- ¹5.