4. Ґендерні аспекти спілкування

У сучасній лінгвістиці повсякчас набуває актуальності проблема вивчення специфіки спілкування чоловіків і жінок, оскільки дослідження їх психології, комунікативних відмінностей має значення не тільки для розуміння психології людини, але й суспільства в цілому, тим більше, що роль чоловіка та жінки в суспільному середовищі сьогодні зазнає значних змін.

Не викликає сумнівів, що чоловіки і жінки суттєво відрізняються за психічними, фізіологічними та комунікативними параметрами. Щодо особливостей особистості й темпераменту психологи стверджують, що жінки переважно екстравертні (зацікавлені зовнішнім світом), товариські, активні, емфатичні (співчутливі) та дбайливі, а чоловіки більш автономні, настійливі, авторитарні. Жінки, як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується мови (дівчатка починають говорити раніше, мають багатший словниковий запас, утворюють складніші й різноманітніші речення); вони більше схильні до кохання, прихильніші, емоційніші. Чоловіки ж частіше є лідерами; їхня самооцінка залежить від успіхів у сфері предметної діяльності, стабільніша і загалом вища від жіночої.

Отже, підсумовуємо досвід дослідників, визначаємо основні відмінності спілкування осіб чоловічої та жіночої статі:

1. Чоловіки частіше віддають перевагу мовчанню, ніж задушевній розмові. Якщо знайомий чоловік мовчить, то він не обов'язково щось приховує або на щось образився. Жінки ж люблять розмовляти, ця схильність має гормональні причини.

2. Мета спілкування: чоловік спілкується для того, щоб передати важливу інформацію, а жінка — щоб зав'язати, підтвердити і укріпити емоційні зв'язки зі співрозмовниками. Тому чоловік при спілкуванні або задіює весь мозок, або (якщо зайнятий чимось важливим) відповідає автоматично, взагалі не сприймаючи слова співрозмовника. У жінки навпаки — активується невелика частка мозку, але паралельно вона може займатися ще десятком інших справ.

3. Чоловіки найчастіше зорієнтовані на соціальні статуси, а жінки віддають перевагу рівноправній партнерській комунікації, вони зорієнтовані на встановлення добрих стосунків, прагнуть до їх зміцнення, знищення соціальних та інших ієрархічних бар'єрів. Тобто жінки намагаються скоротити дистанцію між собою та партнером у комунікації, а чоловіки цю дистанцію підтримують.

4. Жінки говорять натяками або формулюють свої пропозиції у вигляді питань. Чоловіки розуміють лише прямі прохання і самі говорять прямо.

5. Чоловіки розв'язують конфліктні ситуації логічно, а жінки за допомогою емоцій, оскільки для них важливий процес спілкування, коли для сильної половини — результат.

6. Жінка вважається кращим слухачем.

7. У розмові жінки частіше посміхаються і дивляться в очі, незрівнянно талановитіше говорять неправду й полюбляють вдаватися до подробиць.

8. Чоловіки використовують більше іменників та дієслів, а жінка —прикметників та прислівників. У жіночій мові багато невизначеності.

9. У жінок центри мови є в обох півкулях. І якщо одну півкулю пошкодити (наприклад, як результат аварії), на здатність говорити це ніяк не вплине. А якщо пошкодити центр мови чоловіка, він утратить здатність говорити, оскільки іншого у нього немає.

10. Якщо жінка скаржиться на проблеми, вона не шукає зазвичай їх розв’язання, а чекає лише співчуття. Чоловік не здатний просто передати емоції і поспівчувати, він починає думати, розробляти конструктивні підходи до розв’язання проблем. Природно, це вимагає величезних зусиль. Жінка ж розлютиться, якщо їй підказати шлях до розв’язання, оскільки їй конструктив не завжди потрібен.

11. Чоловіки краще за жінок орієнтуються у просторі й часі та мають певні переваги у розумінні механічних відносин і математичних дій. Жінки ж переважають чоловіків у спритності рук, швидкості сприйняття, підрахунках, швидкості мови, запам'ятовуванні інформації.

За жінками неспроста закріпилася репутація людини, яка постійно розмовляє. Шотландські дослідники з'ясували, що жіноча мова значно багатша та більш образна, ніж чоловіча, незалежно від освіти. Справа в тому, що зони головного мозку, які відповідають за лінгвістичні здібності, у жінок розвинені в середньому сильніше, ніж у чоловіків, а от зони, що відповідають за абстрактне мислення і логічні побудови, більш розвинені у чоловіків. Винятки з цього правила трапляються рідко — лише 5-8 % .

Жіночому розуму й інтуїції притаманні операції індуктивного плану: від часткового до загального, від деталей і окремих ознак до цілісного охоплення. Інтелектуальні операції чоловічого розуму — від загального до часткового. Мислення чоловіків абстрактне і символічне, у жінок конкретне і образне. У жінок більш розвинений емоційний й вербальний інтелект, здібності сприйняття, а у чоловіків — зорово-просторовий інтелект і технічні здібності.

Жінки краще виконують тести на швидкість сприйняття знакової інформації і зображень, краще запам'ятовують локалізацію предметів у просторі, їх взаєморозміщення, у них краще розвинена тонка моторика і швидкість виконання математичних операцій.

У сучасному суспільстві жінка має більше перепон для службового зростання, ніж чоловік. Просуваючись службовими сходами (а це супроводжується все більшою конкурентною боротьбою на етапі вищих щаблів влади й фінансового капіталу), вона наштовхується на проблеми чи негаразди, та далі їй шлях закритий. Весь великий фінансовий капітал, як і регулювання грошових потоків, належить чоловікам, оскільки, чим вище людина просувається кар'єрними сходами, тим більше агресії й конкурентної боротьби їй доводиться витримувати. У жіночій ментальності існує заборона на пряме вираження агресії, та й тестостерону, гормону досягнень, від природи більше у чоловіків.

Спостерігається незначний попит на жінок на керівні посади й, навпаки, підвищений попит у найменш престижних галузях економіки та сферах діяльності на значно нижчу, ніж у чоловіків, заробітну плату. Ще більше потерпає від ґендерної нерівності молодь, у зв'язку з відсутністю професійних навичок і досвіду роботи.

Жінки більш точно інтерпретують зовнішні характеристики і більше наближаються до суб'єктивного адекватного розуміння людини, її уявлення про себе. Жінки при формуванні образу чоловіка роблять акцент на його інтегрованій оцінці, тоді як чоловіки більш важливими рисами при взаємодії з

особою протилежної статі поряд з оцінкою (чарівність) вважають доброту й здатність дружити.

Для жінок при сприйманні особи своєї статі найбільш вагомим критерієм є розум і відкритість, а також характеристики, що свідчать не просто про позитивне ставлення до людей, а й про турботу про них. Жінки при сприйманні чоловіка-керівника більшою мірою звертають увагу на його приязність, доброзичливість.

Перешкоди, що постають у роботі, жінка долає переважно за допомогою хитрощів та спритності й вирішує насамперед поточні повсякденні питання. За характером жінки більш відверті, ніж чоловіки, у них краще розвинена інтуїція, мислення їх переважно наочно-дієвого типу, увага переважно концентрується на формі викладеного, а не на його змісті.

Під час стресових ситуацій жінки психічно збуджуються сильніше, та, на відміну від чоловіків, схвалення на переважну більшість жінок діють не як сигнал до того, що вже заслужив перепочинок і що тепер можна розслабитися, а навпаки — як сильний каталізатор, що стимулює їх до більш інтенсивної й продуктивної праці.

Що ж стосується аспектів спілкування, пов'язаних з мовним кодом, то дослідники лінгвоґендерологічних проблем зазначають, що в мовленні чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів; жінки віддають перевагу прикметникам і прислівникам. У мовленні жінок частіше трапляються актуалізатори (так? ти що? га? тощо), сигнали наявності зворотного зв'язку й уваги до слів співбесідника (так, ага, угу, о! тощо). Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, їх мовний код містить більшу кількість засобів увічливості, меншу кількість грубих та лайливих висловів. У мовленні жінок частіше спостерігається явище неточного („приблизного”) називання предметів; чоловіки ж намагаються все називати точно. Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне) і описові вислови внутрішніх етапів (Мені від усього цього моторошно).

Ґендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться в очі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують перебігом її. Жінки частіше, ніж чоловіки, просять вибачення, докладно щось пояснюють.

У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що виявляється у компліментах та цілуванні руки жінки.

Підсумовуючи сказане вище, можна дійти висновку, що ґендерні відмінності між чоловіками та жінками, безперечно, суттєві й значущі, але не такі вже великі, щоб особи різної статі не могли дійти порозуміння. Багато факторів та обмежень впливають на людину із самого народження, чим змінюють поведінку чоловіків і жінок. Усе це вказує на те, що ролі можуть змінюватися. Звичайно, не варто прагнути до абсолютної ґендерної рівності, у певних ситуаціях все-таки варто залишити привілеї чоловікам бути сильними і мужніми, а жінкам – ніжними, слабкими, жіночними.