Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Трансформатори.pdf
Скачиваний:
44
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
1.13 Mб
Скачать

Необхідно зазначити, що у формули таблиці 5.2 входить фазний коефіцієнт трансформації для трифазного трансформатора KФ (див. розділ 6), який залежить від типу з’єднання обмоток трансформатора.

5.3. Побудова векторної діаграми трансформатора

Векторна діаграма – це графічне зображення векторних рівнянь приведеного трансформатора (4.16), (4.22)

 

 

 

 

 

 

;

 

U1

= −E1

+ jI1 x1

+ I1 R1

 

 

 

 

2

 

2

 

(5.14)

2

2

2

2

 

U ′ = E′ − jI x

 

I R;

 

I

= I + (I ).

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

Векторні рівняння напруг та струмів приведеного трансформатора описують усі режими трансформатора від ХХ до номінального.

Із цих рівнянь можна графічно знайти невідомі, наприклад, вектори

 

 

1

 

, якщо відомі всі інші вектори. Процес графічного зображення

 

2

,I

1

U ,U

 

 

 

цих векторів називається побудовою векторної діаграми. Необхідно пам’ятати, що за додатний напрямок обертання векторів прийнято рух проти годинникової стрілки.

Побудову векторної діаграми починають із вектора Ф (рис. 5.7).

 

 

 

 

jI

x

 

 

 

 

 

jI

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

R

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U1

 

 

 

 

 

 

U1

 

 

I1

 

 

 

 

 

 

 

Е1

 

 

 

 

Е1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

ψ 1

 

2

 

 

 

 

 

 

ψ 1

 

 

2

 

 

 

 

 

 

I0

 

 

 

 

 

 

 

 

I0

 

 

 

 

 

ψ 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

δ

 

 

Ф

 

ψ 2

 

 

 

 

 

δ

 

 

Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е

 

= Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I2R2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е =

Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IR

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

jI2 x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

jI2 x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а)

 

 

 

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.5.7. Векторні діаграми трансформатора: а) індуктивне навантаження; б) ємнісне навантаження

29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) У масштабі з точки 0 по осі абсцис відкладемо вектор

=

 

 

 

Е1

 

 

. 2) За

Ф

 

 

4,44 fw

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

відомим кутом діелектричних утрат

δ будуємо в масштабі вектор

 

I0 ,

який випереджає

 

Ф

на кут

δ .3) У вибраному масштабі

 

 

 

 

відкладаємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

. 4) Далі будуємо вектор

E1

та Е2, котрі відстають від вектора Ф на 90

 

 

струму

 

1

 

 

ψ

між

векторами

 

 

 

 

 

 

 

 

визначається

 

за

відомим

I

2 . Кут

 

2

Е2

 

і I 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+ X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

навантаженням ψ 2

 

= arctg

 

X2

н

 

. Якщо навантаження індуктивне, то век-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R2

+ Rн

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ψ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тор

випереджає вектор

I

на кут

, якщо ємнісне – то вектор

Е

2

 

2

 

 

 

2

 

 

2

відстає від вектора

I 2на кут ψ2 . 5) Для знаходження невідомого вектора

 

2

будуємо векторну суму за рівнянням

 

 

2

=

 

2

 

 

2

2

 

2

 

2 . Для цього з

 

 

 

 

E

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U

 

jI x

′ − I R

 

 

 

 

 

 

 

 

кінця вектора

 

 

проводимо пряму, перпендикулярну векторові струму

Е2

 

 

 

, і на ній відкладаємо вектор

jI

 

 

. Із

кінця

вектора

 

jI

 

I 2

2

X 2

 

2

X 2

проводимо пряму, паралельну векторові струму

 

 

I 2, і на ній відкладаємо

вектор I2R2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зауваження: для того щоб трикутник падіння напруг в обмотках не

накладався

на

вектори

 

Е та U , вторинний

трикутник

 

напруг краще

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

починати будувати з вектора

jI X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2 , а трикутник напруг у первинній

обмотці

 

з

вектора

 

I1R1 .

З’єднавши

кінці

 

векторів

 

Е

 

й I R,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

отримаємо

вектор

 

 

і

трикутник

 

падіння

напруг

 

 

у

 

вторинному

I2 Z2

 

 

 

 

ланцюзі.

 

 

в точку вектора

I2 R2

проводимо вектор

U

2

 

 

 

та графічно

Із точки О

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

′ ′

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ

 

= arctg

 

X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

|U |

 

 

 

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

встановлюємо кут

 

2

між векторами

 

 

2

і

 

 

 

2

 

 

;

 

2

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rн

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6) Далі визначаємо вектор I1 = I0

+ (I2) . Відкладаємо з кінця вектора

 

 

вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 , і знаходимо

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

. Інколи

I 0

 

2 , паралельний вектору

I

1

= I

+ (

2

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

= −I2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

I )

 

 

 

 

 

вектором

I 0

нехтують ,тоді I1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U

1 = −Е1

+ jI1 X1

+ I 2 R2 визначимо вектор

 

U1 . З кінця

 

 

7) За рівнянням

 

вектора

Е1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відкладаємо вектор I1R1 , паралельний вектору I1 ; з кінця

вектора

 

 

 

 

 

 

прямій,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

векторові

 

 

 

 

 

 

I1 ,

 

I1R1 , на

перпендикулярній

 

 

струму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

jI1 X1 . З’єднавши

 

кінці

векторів

 

Е1

та

 

 

 

 

 

відкладаємо

вектор

 

 

 

 

jI1 X 1 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

отримаємо трикутник падіння напруг у первинній обмотці і вектор I1Z1 .

З’єднавши точку О та кінець вектора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U1

I1Z1 , одержимо шуканий вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і кут ϕ1 між векторами

 

 

та

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U1

I1 . При значному ємнісному навантаженні

напруга

U 2

трансформатора перевищує ЕРС

Е2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Трифазні трансформатори

6.1. Будова трифазних трансформаторів

30

Перетворення трифазної системи напруг можливо виконати трьома однофазними трансформаторами, які утворюють трансформаторну групу (рис.6.1).

А

В

С

 

Х

У

 

Z

x

y

 

z

a

в

с

0

Рис. 6.1. Трансформаторна група трифазної мережі Початки

первинних фазних обмоток позначають великими літерами А, B, C, а початки вторинних обмоток малими a, b, c; кінці обмоток відповідно X, Y, Z та x, y, z.

Недоліки трансформаторних груп – великий розмір, значна вага, велика вартість.

А В С

ХУZ

ху z

а

в

с

0

 

Рис. 6.2. Трифазний трансформатор

Тому в установках потужністю до 60000 кВА

використовують трифазні трансформатори, в яких обмотки розташовані на трьох стрижнях, з’єднаних у загальний магнітопровід двома ярмами (рис. 6.2). Отриманий магнітопровід є несиметричним, тобто магнітний опір потоку середньої фази ФВ менше від магнітного опору потоку фаз ФА і ФС . Тому при подачі на вхід трансформатора симетричної системи напруги намагнічуючі струми у фазах утворять несимет-

31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ричну

систему

струмів,

 

оскільки

 

 

 

iB

> ia ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iB > iC

(рис. 6.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а)

 

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.6.3. Несиметричні системи потоків (а) та струмів (б) трифазного

 

 

Позначення та співвідношення

 

 

Позначення та співвідношення

 

 

 

 

трансформатора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

електростатики

 

 

 

 

 

магнітостатики

 

 

 

 

 

 

 

 

Електричний потік (струм) –

I

[А]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для зменшення різниці магнітного опору використовують такі засоби:

 

 

 

Напруженість електричного

 

 

 

Магнітний потік –

Ф

 

[Вб]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- збільшують поперечний розріз ярма на 10-15%;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

é

В ù

 

 

 

 

 

 

 

Напруженість магнітного поля –

 

 

 

 

 

 

- ярмо роблять не прямим, а у формі рівностороннього трикутника, тобто

 

поля – ε

ê

ú

 

 

 

 

 

 

 

é

А ù

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ë

м û

 

 

 

 

 

 

 

H ê

ú

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

обмотки трансформатора виконуються на ребрах правильної трикутної

 

Електрична напруга – U [В]

 

 

 

ë

м û

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Магнітна напруга – F[A]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

призми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електричний опір провідника – R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

Розглянемо питання, як змінюється намагнічуючий струмR

і

 

Електричний

струм

(потік)

у

Магнітний опір провідника –

 

 

m

 

 

 

 

 

 

магнітний потік

Ф

 

у замкнутому контурі (р с.6.4, а), якщо магнітний опір

 

електричному колі (закон Ома)

 

 

Магнітний

потік у магнітному полі

 

 

 

 

 

 

 

 

δ

при

 

незмінній

 

 

збільшити

шляхом уведення повітряного проміжку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I =

U

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напрузі живлення магнітопроводу (рис.6.4, б).

I

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(6.1)

 

 

 

I

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

δ

 

 

 

 

Електрична напруга

електричному

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Магнітна напруга

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

полі

 

 

полі

U1

 

 

 

 

 

Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

U1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

×

 

Ф

 

 

 

 

 

(6.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де l

– довжина провідника,

 

 

 

де l

– довжина магнітного провідника

 

 

 

 

 

 

 

а)

ù

 

 

 

(магнітопроводу)

 

 

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

щільність струму J ê

 

2 ú

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

é

Вб

 

 

 

ù

 

 

 

 

 

Рис. 6.4. Замкнений (а) та розімкнений магнітний контур (б)

= Тлú

 

 

 

 

 

 

 

 

ë

 

û

 

 

 

Індукція магнітного поля

 

B

ê

м

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ë

 

 

 

 

 

û

 

 

 

 

 

 

 

I = J ×Q

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ф = В ×Q ,

 

 

 

 

 

 

(6.3)

 

 

Для цього скористаємося глибокою аналогією, яка існує між елект-

 

 

Q

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

де Q – площа поперечного перерізу

 

 

де

ростатичним та маг ітними полями, при цьому для зручності порівняння з

 

 

– площа

поперечного перерізу

магнітопроводу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

лівої сторони сторінки записані відомі закони електростатики, а з правої

 

провідника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B = μ × H ,

 

 

 

 

 

 

(6.4)

 

–аналогічні їм закони магнітостатики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

J = g ×ε

 

,

 

 

 

де μ = μ0 × μr

– магнітна проникливість

 

 

де g – питома електрична

 

 

 

магнітопроводу; μ0 =

4 ×π ×10

7

é Гн

ù

 

– магнітна

 

 

провідність провідника

 

 

 

ê

м

ú

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ë

û

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стала вакууму; μr

– відносна магнітна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

проникливість магнітопроводу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питомий магнітний опір

 

= 1

 

 

 

 

 

 

 

 

Питомий електричний опір

 

 

 

 

 

 

 

 

ρ

м

 

 

 

 

 

 

 

(6.5)

 

 

 

32

 

 

 

 

 

 

 

μ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ρ =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електричний опір провідника

Магнітний опір провідника

 

R = ρ ×

l

=

l

 

 

 

 

Rm = ρм

×

l

=

l

 

 

(6.6)

 

g ×Q

 

 

 

 

μ ×Q

 

Q

 

 

 

 

 

 

 

Q

 

Співвідношення для магнітного опору (6.6) отримуємо послідовним

 

використанням формул (6.3), (6.4), (6.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ф = В × Q = μ × H × Q = μ × Q ×

F

=

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l .

 

(6.7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

μ × Q

 

 

 

 

 

Порівнюючи одержаний магнітний потік (6.7) із (6.1), отримуємо

 

формулу для магнітного опору магнітопроводу(6.6).

 

 

 

 

Отже, при зростанні δ довжина

магнітопроводу

l

збільшується й

магнітний опір магнітопроводу

Rm

також підвищується. Магнітний потік

визначається із (4.17) і дорівнює

Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ф =

 

.

 

 

 

 

 

(6.8)

 

 

 

 

 

4,44wf

 

 

 

 

 

33

Оскільки E U = const , частота f та кількість витків обмотки не змінюються, то магнітний потік Ф не залежить від величини проміжку δ і залишається постійним.

Якщо взяти до уваги, що магнітна напруга або магніторушійна сила

F обмотки обчислюється за формулою

 

F = 2 × I ×W ,

(6.9)

то тоді магнітний потік у магнітопроводі згідно з (6.1) визначається формулою

Ф =

F

=

 

2

× I ×W

.

(6.10)

 

 

 

 

 

Rm

 

Rm

 

Із (6.10) видно, що магнітний потік Ф при збільшенні проміжку δ

(тобто Rm ) може залишатися постійним, якщо струм I

буде також

зростати. Отже, при збільшенні повітряного проміжку δ магнітний потік залишається незмінним, а струм I зростає.

Тому струм ХХ у двигунах більше, ніж струм ХХ у трансформаторах, оскільки у них більший повітряний проміжок δ у магнітному колі.

6.2. Явища при намагнічуванні трансформатора

Розглянемо глибше процес намагнічування трансформатора. Нехай до обмотки трифазного трансформатора підведена симетрична система напруг. При цьому магнітний потік буде також симетричним і матиме синусоїдальну форму Ф = Фm sinωt . Але у випадку явища насичення осердя струм в обмотках буде мати несинусоїдальну форму. Знайти форму струму намагнічування можна графічно, по відомих кривих намагнічування і магнітного потоку (рис.6.5).

34

Ф(t )
I (t )

Рис.6.5. Графічна побудова кривої струму намагнічування

На рисунку 6.5 в лівому верхньому квадранті показана синусоїдальна крива магнітного потоку Ф = Фm sin ωt , а в правому верхньому квадранті – крива намагнічування матеріалу осердя. Для отримання кривої розбивають криву на ряд ділянок (у нашому випадкові на 6), проектують їх на криву намагнічування та визначають відповідні намагнічуючі струми I.

І

I(t)

I1(t)

I3(t)

t

Рис. 6.6. Форма струму намагнічування

Потім проводять із вибраних крапок перпендикуляри на вісь t і знаходять відповідні моменти часу t1 , t2 , t3 , t4 ,t5, t6.

У місцях перемикань у правому нижньому квадранті отримують крапки кривої намагнічування струму I (t ) . Як видно, крива струму має несинусоїдальну форму (рис.6.6).

35

Якщо несинусоїдальну криву намагнічування розкласти в ряд Фур’є, то струм буде мати непарні гармоніки 1,3,5,7 і т.д. Векторне рівняння струму

 

 

 

I = I1 + I3 + I5 + I7 .

 

 

(6.11)

Діюче значення намагнічуючого струму

 

 

 

 

I =

 

I 21 + I 23 + I 25

+ I 27

= I1

1+ α 2 + β 2 + γ 2

= КI1 ,

(6.12)

де α, β,γ

коефіцієнти відносного вмісту струмів

вищих

гармонік

стосовно першої; К

коефіцієнт

відносного

вмісту

вищих

гармонік

стосовно першої гармоніки

 

 

 

 

 

 

 

(6.13)

 

I3 I1;

I5 = βI1; I7 = γI1;

 

 

 

 

 

Kд =

 

....

 

 

(6.14)

 

 

 

12 + β 2 + γ 2 +

 

 

Значення коефіцієнтів α, β і Кд

залежить від амплітуди магнітного

потоку Bm .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У таблиці 6.1 наведені дані для холоднокатаних сталей.

 

 

Параметри холоднокатаних сталей

Таблиця 6.1

 

 

 

Вm , Тл

1,0

1,2

 

1,4

 

 

 

1,6

1,8

2,0

α

0,21

0,23

 

0,28

 

 

0,34

0,48

0,69

β

0,05

0,08

 

0,12

 

 

0,18

0,24

0,36

K д

1,02

1,03

 

1,04

 

 

1,07

1,14

1,27

Тобто при індукції Вm 1,6 Тл можна вважати, що I I1 .

6.3. З’єднання обмоток трансформаторів

Фазні обмотки трифазних трансформаторів можуть з’єднувати “зіркою” – таблиця 6.2, а, “трикутником” – таблиця 6.2, б та “зигзагом” –таблиця 6.2, в.

1 з’єднанняВид

Види з’єднань обмоток трансформаторів

Таблиця 6.2

 

2

3

4

5

 

 

Співвідношення

 

Графічне

Умовне

фазних (UA) та

Векторні

зображення

позначення

лінійних (UAB)

діаграми

 

 

напруг

 

36

АВ С

а)

 

 

X

Y

Z

А

В

С

б)

 

 

X

Y

Z

 

 

 

 

 

 

В

 

 

U AB =

 

 

U A

 

 

Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

С

 

 

 

 

А

 

 

 

 

Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В

 

В

 

 

 

 

 

 

 

Ф

U AB

=U A

 

 

 

 

 

 

UAB

 

 

U

 

А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

BC

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

С

 

 

 

 

А

UCA

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 6.2

1

2

 

 

3

 

 

4

 

 

 

5

А

В

С 0

Z

Z

UФА =

3

U A

 

В

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U AB =

3UФA =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 U A =

3 U A

 

1

 

в)

 

 

 

 

= 3

 

2U A

С

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 U A

 

UФА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

X

Y

Z

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схеми з’єднань трифазних трансформаторів зазначають дробом: у чисельнику з’єднання обмоток ВН, у знаменнику – з’єднання обмотки НН, наприклад, Y / Y , Y / , Y / Z .

Лінійний коефіцієнт трансформації дорівнює відношенню лінійних ЕРС, а відношення фазних ЕРС – це фазний коефіцієнт трансформації

 

Е

 

 

Е

W

 

К Л =

1

;

КФ =

1Ф

=

1

.

(6.15)

Е2

 

 

 

 

 

Е2Ф

W2

 

Співвідношення між лінійними та фазними коефіцієнтами трансформації наведені у таблиці 6.3.

Таблиця 6.3 Лінійні та фазні коефіцієнти трансформації З’єднання Зв’язок між лінійними та фазними

37

обмоток

коефіцієнтами трансформації

 

Y / Y ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К л =

 

Е1

=

 

 

 

3

Е1Ф

=

 

w1

 

 

= Кф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

/ ,Z / Z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3Е2Ф

 

 

w2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y /

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е1

 

 

 

 

 

3Е1Ф

 

 

 

 

 

 

3w1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К л =

 

=

 

 

 

 

=

 

 

 

= 3Кф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

w2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(6.16)

/ Y

 

 

 

 

Е

 

 

 

 

 

 

Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

w

 

 

 

 

 

 

 

Кф

К л =

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

=

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1Ф

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3Е2Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3w2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y / Z

 

 

 

 

Е

 

Е

 

 

 

 

 

 

 

 

w

2

 

 

 

 

 

2Кф

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К л =

 

 

1

 

=

 

 

 

1Ф

 

 

 

 

 

=

 

 

1

×

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2

 

Е2Ф 3/ 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

w2

 

 

 

 

 

 

 

 

/ Z

К л =

 

 

Е

=

 

 

Е

 

=

 

w

=

2Кф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

1Ф

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

w2

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Е2Ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зазначимо, що на практиці у трифазних трансформаторах завжди використовують лінійні коефіцієнти трансформації К Л , оскільки їх зручніше вимірювати, причому в позначенні індекс Л опускають.

7.Робота трансформатора під навантаженням

7.1.Спрощена векторна діаграма

На практиці для трансформаторів середніх та великих потужностей використовують спрощену схему заміщення і спрощену векторну діаграму трансформатора.

Для таких трансформаторів струм ХХ I0 становить 0,6-3%, і ним нехтують, тобто I0 = 0.

Первинна мережа живлення при цьому вважається нескінченно великої потужності й зміни напруги на первинній обмотці немає, тобто U1 = const при довільних навантаженнях. Еквівалентна схема при цьому змінюється так (рис.7.1).

R1

X1

X'2

 

R'2

 

I1

I0

Xm

I'2

Z'

н

 

Rm

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

а)

 

 

 

R1

X1

X'2

R'2

Rk

Xk

I1

 

 

Z'H

I1=I1H= -I2

Z'H

 

 

 

 

==

 

 

 

б)

 

U1

Рис. 7.1. Спрощення схеми заміщення потужних трансформаторів: а) вихідна схема заміщення; б) спрощена схема ( I0 = 0 );

в) результуюча схема заміщення

38

У спрощеній схемі прийняті позначення

 

 

Rk = R1 +

 

'

X k

= X1 + X

'

;

 

 

 

 

 

 

 

,

(7.1)

 

 

R2 ;

2

Zk = Rk + jX k

де

Rk , X k

– це опір трикутника КЗ, оскільки

 

I1 = I1H (як і в досліді КЗ,

рис.5.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для спрощеної схеми трансформатора можна записати рівняння

напруг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 .

(7.2)

 

 

1

k

 

2

 

k

2

 

 

 

k

 

 

k

 

 

U

= U

 

 

1

Z

+ U

=

 

1

R

+

1

X

+ U

 

 

 

 

+ U

= I

 

I

 

jI

 

 

 

У

цьому векторному

 

рівнянні,

 

 

 

якщо

 

 

відомі

величини

'

 

,U ka = I1 Rka ,U kp = I1 X k , cosϕk ,

 

то

 

потрібно

 

 

графічно знайти

U 2

, I1 , cosϕ2

 

 

 

 

U1 , cosϕ1 . Це можна зробити за допомогою спрощеної векторної діаграми, яка будується так (рис.7.2).

 

I1Xk

=U

 

I

 

= −I

`

 

I

R

=U

 

1

2

 

ka

 

 

 

1

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I1Zk =Uk

 

U

2

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трикутник

U1

 

 

ϕ 2

 

 

 

 

КЗ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ k

 

Рис. 7.2. Спрощена векторна діаграма:

 

– активна та реактивна складові

 

 

 

 

трикутника КЗ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) На осі ординат у вибраному масштабі будують

вектор

струму I1 = −I2.

2)

Потім

під кутом

2

у

 

 

ϕ

 

масштабі відкладають вектор

U2.

3) Паралельно вектору І1 із

кінця

вектора

U ka

U 2'

відкладають вектор

= I1 Rk

 

 

 

 

.

39

 

 

 

4)

З

кінця вектора

 

 

 

 

U ka

 

 

 

перпендикулярно

векторові

 

 

 

струму

 

проводять вектор

 

 

 

I1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ukp = I1 X k .

 

 

 

 

5) Замикаючи кінець вектора

 

'

та кінець

вектора

 

 

отримаємо

 

U

kp ,

U 2

 

трикутник короткого замикання (КЗ). Замикаючи кінець вектора Ukp і точку О, одержимо графічно вектор U1 та значення cosϕ1 .

Більш цікавий для практики випадок полягає в тому, що за відомими

значеннями

U1

, I1 , cosϕ2 і трикутником КЗ, тобто Rk, Xk, потрібно

 

 

 

 

 

 

 

 

графічно знайти

 

2

 

1

. Цю задачу можна розв’язати так:

 

 

 

U

 

,cos ϕ

 

1) По осі Y відкладаємо у масштабі

Рис. 7.3. Знаходження U2 та за спрощеною діаграмою

вектор струму I1 та будуємо з початку координат трикутник напруг КЗ.

2) З початку координат проводимо

 

дугу радіусом

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

U 1

 

 

 

3) Переміщуючи трикутник КЗ па-

 

ралельно вздовж вектора U2,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у точці

суміщуємо кінець трикутника КЗ із дугою, описаною вектором U 1

С.

 

 

та cosϕ

 

 

 

 

4) Графічно визначаємо невідомі

U

 

 

2

 

1 .

 

 

 

 

 

Тепер, виходячи зі спрощеної векторної діаграми трансформатора, знайдемо аналітичне рівняння векторної характеристики трансформатора, тобто залежність U 2 ( I2 ).

7.2. Зовнішня характеристика трансформатора

Залежність вторинної напруги трансформатора від струму навантаження U2 (I2 ) називається зовнішньою характеристикою трансформатора.

40