9.1 Сутність та структура народного господарства

 

Народне господарство - сукупність галузей і сфер економіки країни, взаємозалежних суспільним поділом праці. Включає галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Підприємства, що спеціалізуються на випуску однорідної продукції, утворюють відповідні галузі матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та ін.

Галузі нематеріального виробництва - це сукупність галузей господарства, які здійснюють функції надання послуг нематеріального характеру суспільству і населенню.

Вони діляться на дві групи галузей.

До першої групи відносяться галузі, які задовольняють духовні і фізичні потреби людини. Це освіта, культура, наука, охорона здоров’я і спорт.

До другої групи відносяться галузі, які надають послуги населенню. Ця група включає в себе житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, зв’язок і всю систему кредитування і управління.

Довгий час сфера нематеріального виробництва вважалась лише як обслуговуюча. Разом з тим у цій сфері надаються послуги, які мають споживну вартість, і вона впливає на ефективність матеріального виробництва.

Галузева структура характеризує галузевий поділ праці в усьому народногосподарському комплексі. Вона показує співвідношення галузей і окремих виробництв.

Галузева структура - найбільш узагальнена характеристика народногосподарського комплексу. Вона не дає інформації про взаємозв’язки окремих виробництв, про їх роль у процесі комплексоутворення і формування спеціалізації. Аналіз галузевої структури дозволяє визначити профілюючі галузі і виробництва, у яких зосереджена основна частина продуктивних сил, визначити такі групи виробництв, що мають значення для формування галузевих комплексів і циклів виробництв.

Кожна галузь і виробництво функціонують не окремо, а у взаємозв’язку з іншими галузями і виробництвами.

Функціональна структура в деякому розумінні відбиває системи економічних і технічних зв’язків різноманітного типу, що існують як у рамках народногосподарського комплексу, так і поза ним.

Всередині народногосподарського комплексу виділяють 2 тили зв’язків між виробництвами:

·  виробничо-технологічні - між виробництвами, що представляють послідовні стадії переробки сировини або виступають по відношенню один до одного як основні, допоміжні, супроводжувальні;

·  виробничо-економічні - між окремими виробництвами по лінії поставок матеріалів і устаткування загальнопромислового призначення. Територіальна структура промислового комплексу економічного району характеризується різноманітними формами територіального зосередження промисловості, складеними в районі в результаті галузевого і територіального поділу праці

Народногосподарський комплекс України формувався в умовах, коли країна була в складі Росії, а потім і в складі Радянського Союзу, і це зробило певний відбиток на економіку країни.

Маючи великі запаси кам’яного і бурого вугілля, залізної і марганцевої руди, нерудних мінеральних ресурсів, родючі землі та кваліфіковані кадри, народне господарство було спрямоване на широкий розвиток видобувної промисловості, підприємств важкої індустрії і військово-промислового комплексу та виробництва сільськогосподарської продукції в таких обсягах, які б сприяли розвитку всього СРСР.

Народногосподарський комплекс України створювався і примножувався віками і станом на 1.01.1991 року вартість основних засобів становила 474 млрд крб. в тому числі виробничого призначення на суму ЗІ7 млрд крб.

Перехід України до ринкової економіки з усією гостротою поставив проблему оптимізації структури народногосподарського комплексу та шляхів її перетворення. Вдосконалення структури виробництва - дуже складна і багатопланова робота. Насамперед вона вимагає визначатись із співвідношенням матеріального виробництва та сфери послуг, виробництвом засобів виробництва та предметів споживання.

Роль кожної галузі у створенні суспільного продукту і національного доходу змінюється з часом.