16)Особливості розвитку освіти та літератури в Галицько-Волинському князівстві.

Монголо-татарська навала негативно позначилася на розвиткові писемності й освіти.Серед князівсько-боярської верхівки були поширені рукописні книги. Осередками переписування книг, крім Києва стали Львів, Володимир-Волинський, Холм.

У цей час писемність перестала бути привілеєм лише феодальної верхівки, вона стала звичайним явищем і у середовищі городян, про що свідчать написи ХІІ – ХІІІ століть на стінах храмів,на побутових предметах. Розвивалась шкільна освіта. Серед місцевих князів багато уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл,який розгортав мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів.Князі спонукав бояр і двірцеву знать посилати своїх дітей для навчання в училища.

В 1301 році князь Лев Данилович змушений був грамотою підтвердити надані раніше привілеї школярам.Книжкова справа продовжувала розвиватися при церквах і, особливо, при монасирях, де діяли рукописні книжкові майстерні.

Подальшого розвитку набула література – як перекладна, так і оригінальна.Розвивався жанр літописання. В Галицько-Волинській землі в другій половині XIII ст. створений відомий Галицько-волинський літопис.Його текст за змістом має дві частини: літопис Галицький (1201 – 1261) і літопис Волинський (1262 – 1291). Головний герой цього твору — великий князь Данило Галицький.Літопис має світський характер.

Є гіпотеза, що "премудрий книжник" Тимофій міг бути автором «Слова о полку Ігоревім».

Культурні традиції Київської Русі продовжувалися в таких видах оригінального письменства, як ораторська, житійна та паломницька проза. Видатним представником ораторської прози був архімандрит Києво-Печерського монастиря Серапіон .У його «Словах» відтворені умови життя народу за монголо-татарського нашестя.