33) Українське національно-культурне відродження 19-початку 20 ст.:сутність,етапи та чинники розвитку.

Поняття “українське національно-культурне відродження” відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України протягом кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Воно стимулювалося процесами загальнокультурного розвитку, з іншого- необхідністю політиці російського царизму.

Національне відродження як поняття окреслює процес набуття етносом таких якісних рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією, дійовою особою історії й сучасного світу.Напередодні українського національного відродження протягом попереднього історичного періоду відбулася втрата державності. Послаблення не так давно перед тим сильної національної еліти, передусім інтелігенції, яка об’єктивно повинна відігравати роль лідера у процесах національного відродження, а натомість зазнала русифікації та полонізації.

Наприкінці ХVІІІ ст. територію України було розподілено між Російською та Австрійською імперіями. Політична система царської Росії характеризувалась деспотизмом та посиленням уніфікації в усіх сферах суспільного життя. Австрія, навпаки, з часом розпочала еволюцію в бік сприйняття конституційних та загальнодемократичних цінностей, що позитивно впливало на життя провінцій.Українське національне відродження базувалось на попередніх здобутках українського народу.Соціальним підґрунтям для потенційного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність – рідну мову.

Процес українського національного відродження історики, як правило, поділяють на три етапи:

• період збирання спадщини, чи академічний етап (кінець ХVІІІ - 40-і рр.ХІХ ст.);

• українофільський, або культурницький етап (40-і рр.ХІХ – кінець ХІХ ст.);

• політичний етап (кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст.).

Істотний вплив на початок українського національного відродження справила революція у Франції, яка проголосила “права народів”.