2. Формування професійної свідомості

Важливою складовою підготовки у вищій школі є формування професійної свідомості. Багато дослідників відзначають, що професію не слід плутати із спеціальністю, що закріплюється в кваліфікаційних документах і визначається через предмет діяльності. Професія – поняття значно ширше. Професія є діяльність, що має власну мету, власний продукт, свої норми та засоби, що у своєму результаті детерміновані соціальною функцією і технологією тієї сфери громадського життя, що дана діяльність обслуговує. Тому формування професійної свідомості протягом навчання має спиратися на розуміння професії у широкому значенні.

В умовах вищої школи така стадія професійного самовизначення як професійне навчання, не може ігнорувати особливості особистості і різні прояви індивідуальності студентів. За С.Л.Рубінштейном, проблема самосвідомості є насамперед проблема визначення свого способу життя. У цьому випадку, професійна свідомість – визначення способів професійної діяльності. Дотепер актуальними залишаються висновки Н.Н.Нечаєва про те, що вузівська підготовка повинна бути спрямована на системне формування професійної свідомості.

До структурних компонентів професійної свідомості психологи відносять: професійні знання; професійні цінності; програми професійних дій; оперативні моделі як суб`єктів професійної діяльності, так і самого процесу праці як цілісної системи; образ "Я" самого суб`єкта праці.

Наявність знань сама по собі не визначає успішність професійної діяльності. Набагато важливіше, щоб суб`єкт діяльності вмів самостійно добувати їх і застосовувати на практиці. Знання, уміння і навички розглядаються тільки як найважливіший засіб розвитку особистості фахівця, а не як мета навчального процесу

На етапі навчання, професійної адаптації формується також індивідуальний стиль діяльності майбутнього фахівця, що базується на його індивідуально-психологічних характеристиках.

Ефективний розвиток особистості та формування професійної свідомості сприяють тому, що включення вчорашнього студента у систему виробничих та соціальних відносин проходить без розчарувань, криз та конфліктів.

3. Попит на фахівців спеціальності на ринку праці

Структурні зміни в національній економіці безпосередньо впливають на попит на кваліфікованих працівників на ринку праці. У зв’язку з цим зміст багатьох професій значно змінився. Чимало нових професій, пов’язаних із сучасними технологіями та функціонуванням ринкової системи, є дефіцитними. Серйозні проблеми стосуються підготовки працівників для малих і середніх підприємств, особливо неінструментального профілю. Завдяки економічним перетворенням попит на освіту й навчання змінився залежно від їхнього рівня, змісту, якості й спеціалізації. Багато професій застаріло, а нові користуються попитом.

Сьогодні зафіксовано багато випадків, коли випускники вищих і професійно-технічних навчальних закладів не можуть працевлаштуватися, оскільки їхні професії не затребувані в економіці або рівень кваліфікації не відповідає вимогам робото­давця. Так на сьогодні на ринку праці надлишок юристів, економістів, бухгалтерів, а щорічний обсяг випускників за робітничими професіями становить порівняно незначну кількість осіб. Це свідчить про те, що система професійної освіти просто відстає від потреб роботодавців. Як наслідок, на сьогодні у більшості регіонів України бракує саме «трудових ресурсів»: фрезерувальників, токарів, шліфувальників, робітників гірничих професій тощо. Але слід зазначити, що проблема не вичерпується лише кількісним дисбалансом між попитом на робо­чу силу та її пропозицією. Роботодавці пред'являють певні вимоги не тільки до напряму і рівня освіти, а передусім до конкретних навичок, вмінь і досвіду роботи пре­тендентів на працевлаштування. Тому, в принципі, юристи, бухгалтери, економіс­ти будуть і надалі затребувані, бо є представниками професій, на яких базується ринкова економіка, щоправда, за умов, що набір їхніх знань і практичних навичок відповідає сучасним вимогам роботодавця.

Років 4-5 тому на ринку праці з'явилася професія веб-майстра, досить популярна та високооплачувана. Але сучасні тенденції у сфері інформаційних технологій стали причиною того, що з неї отримали розвиток кілька нових: менеджер проекту, веб-дизайнер, веб-програміст тощо, тобто мова йде про дедалі вужчу спеціалізацію для професіоналів.

Останнім часом нерідко в рекрутингових компаніях з'являються заявки на банермейкера, копірайтера, контент-редактора, технічного письменника, тестувальника програмного забезпечення тощо.

Кризові явища в економіці України сприяли виникненню нових професій, що пов'язані з обслуговуванням фінансової сфери. Зростає популярність професії колектора, тобто фахівця із повернення боргів, дана професія виникла орієнтовно зовсім нещодавно в Україні - 2-3 роки тому.

Ще одна нова спеціальність у сфері страхування - андеррайтер. Це людина, що описує, оцінює і кваліфікує ризик, формує страховий портфель.

Сьогодні в українському рекламному бізнесі з'явилися також тренд-вотчери - це спеціалісти, які відслідковують появу нових тенденцій серед споживачів.

Отже, розвиток усіх сфер зайнятості населення сприяє зростанню кількості абсолютно нових професій на ринку праці в Україні, причому з тенденцією до звуження їхньої спеціалізації. Система вищої освіти ще не встигла відреагувати на цей процес, тому отримати знання і навички можна на сьогодні лише в процесі роботи шляхом самоосвіти або через відвідування короткострокових курсів з даних напрямків.

Негнучкість багатьох навчальних закладів і навчальних центрів, їхня неспроможність як слід реагувати на новий попит на знання призводять до того, що багато випускників не можуть знайти роботу за спеціалізацією й потребують перенавчання, тому що в них не сформовані або не розкриті професійно важливі риси. Додаткове навчання дуже важливе для осіб, які не мають необхідних умінь для певної роботи.

Невідповідності між кваліфікаційними вимогами до випускників навчальних закладів на ринку праці та їхньою професійною підготовкою потребують належної реакції національної системи освіти й навчання. Навчання в коледжах нині програло на користь повної університетської освіти. Інтереси студентів перемістилися з технічних дисциплін на економіку, право, менеджмент, організацію бізнесу, банківську справу, маркетинг та продаж, психологію та інші соціальні дисципліни. Однак система освіти ще недостатньо ефективно реагує на нові ринкові завдання.

Головна проблема нашої освіти - це невміння прогнозувати рівень праці на п'ять - років вперед.