Приріст населення світу [57, с. 30]

Показник	Рік
	1950			2000			2050 (прогноз)
	Світ	Азія	Європа	Світ	Азія	Європа	Світ	Азія	Європа
Населення, млн осіб	2500	1400	590	6170	3470	730	9800	5700	700
Річний приріст на­селення, %	1,78	1,9	0,96	1,49	1,55	0,08	0,54	0,44	– 0,2
Середня щільність на­селення на 1 км2, осіб	19	44	24	45	118	32	72	181	29

• розвиток комунікацій, інфраструктур і відносин, які призводять до такого ступеня соціального взаємозв’язку і взаємозалежності світу, коли досить численні ще ознаки конкретних су- спільств і сучасної людини перестають бути ізольованими проб­лемами, стаючи загальною проблемою всього людства. Індустріальна цивілізація характеризувалася бурхливим зростанням і планетарним розповсюдженням технічних систем і технологічних процесів, що трансформували всі сфери життя суспільства. На сьогодні утворюється світовий технічний і інформаційний простір, який буде пронизаний мережею транспортних і телекомунікаційних потоків. Проте він є неоднорідним: технологічний розрив між країнами багатократно зріс у порівнянні з початком індустріальної ери. Глобалізація техносфери породжує і таке дедалі більш помітне явище, як технологічний і інформаційний неоколоніалізм, який реалізується ТНК, котрі, користуючись влас­ним монопольним статусом у певній галузі, стримують технологічне зростання країн світової периферії;

• поява перших суб’єктів світової економіки і політики (транс­національних корпорацій, держав, міжурядових організацій — «суб’єктів глобальних відносин»), узгодження інтересів, властивостей і можливостей яких є необхідною умовою їх існування і дозволяє діяти глобально в одній чи деяких сферах життєдіяльності;

• соціокультурні трансформації. З одного боку, все більш виразних рис набуває характер глобального наукового прогресу, який не визнає національних кордонів і заохочує обмін науковими ідеями, формує загальні контури системи безперервної освіти, розвитку між­народного обміну культурними цінностями; за допомогою глобальних інформаційних мереж сприяє розповсюдженню масової анти- культури, позбавленої національного забарвлення; розмиває поперед­ні моральні устої і родинні зв’язки; відроджує вплив світових релігій. Одночасно спостерігаються протилежні тенденції диференціації, відродження і обособлення національних культур, різноманітності педагогічних шкіл і індивідуалізації процесу освіти, поява нових релігійних сект і течій, посилення самобутності родини і особистості. Проте перші тенденції, особливо в умовах широкого розповсюдження телекомунікацій і Інтернету, поступово стають провідними, породжуючи нову хвилю уніфікації і стандартизації в духовній сфері.

Подальшого розвитку поняття «глобалізація» одержало в працях відомого японського дослідника і спеціаліста в галузі управління Кенічі Омае. В книзі «Влада Тріади», опублікованій у 1985 р., він називає Тріадою уявний трикутник, утворений США, Японією і Західною Європою із географічними зонами, які прилягаються до нього, що являє собою глобальний ринок з 600 млн споживачів, який поглинає більше ¾ світової технологічної продукції. Кеніче Омае зазначає, що для виживання в умовах нової форми жорсткої конкурентної боротьби, що точиться в країнах Тріади, багатонаціональні корпорації повинні володіти глобальним баченням і діяти в глобальних масштабах.

З середини 1980-х років термін «глобалізація» стали викори- стовувати для опису бурхливого процесу перетину капіталів і інтеграції фінансових і біржових ринків унаслідок реалізації принципів політики дерегулювання. Таким чином наприкінці 1980-х років поняття «глобалізація» віддзеркалювало переважно тенден­ції розвитку економічної і фінансової сфери. Такий підхід спирався на низку об’єктивних показників. Наприклад, дані про рівень відкритості світової торгівлі у ретроспективному розрізі (табл. 1.2) являли собою достатньо виразну тенденцію, щоб пов’язати глобальні зрушення саме з розвитком торговельних відносин та зростанням ВВП на початку XXI століття (табл. 1.3).

Таблиця 1.2