- •Лекція 2.4. Основи кримінального права україни План
- •1. Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Поняття та ознаки злочину.
- •Юридичний склад злочину включає:
- •2. Стадії вчинення злочину. Співучасть у вчиненні злочину.
- •Кримінальне законодавство розрізняє форми співучасті:
- •3. Види кримінальних покарань.
- •4. Поняття неосудності. Амністія і помилування.
- •Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони:
2. Стадії вчинення злочину. Співучасть у вчиненні злочину.
Стадії вчинення злочину - це певні етапи підготовки і здійснення навмисного злочину, що розрізняються між собою за характером дій на кожному етапі. Кримінальне законодавство України виділяє, такі стадії вчинення злочину (ст. 11 КК):
Готування до злочину (ст. 14 КК) |
дії, спрямовані на створення умов і можливостей вчинити злочин. Включає:
|
Замах на злочин (ст. 15 КК) |
— умисна дія, безпосередньо спрямована на скоєння - злочину, але не доведена до кінця через обставини, незалежні від винного. Суб'єкт намагався, доклав усіх дій, які задумував вчинити, але бажані наслідки не виникли незалежно від волі винного. Розрізняють:
|
Закінчення злочину |
коли в здійсненому діянні є всі юридичні ознаки складу злочину, описаного в кримінальному законі. |
Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі дії, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об’єкту.
Для притягнення особи до кримінальної відповідальності не має значення на якій стадії вчинення злочину його вдалось розкрити. Відповідальність за підготовку до злочину та замах на злочин настає за законом, який передбачає кримінальну відповідальність за конкретний злочин. При визначенні міри покарання за готування до злочину або замах на злочин суд враховує характер і ступінь здійснення ним злочинного наміру та причини недоведення злочину до кінця.
Добровільна відмова від злочину -це добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Добровільним визнається припинення попередньої злочинної діяльності особою за власним бажанням (ст. 17 КК).
Остаточність відмови - це безповоротність прийняття рішення про припинення попередньої злочинної діяльності, тобто особа відмовляється надалі повертатись до вчинення цього злочину. Добровільна відмова здійснюється на стадіях приготування і замаху на злочин. Є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за вже скоєне на стадіях готування до злочину і замаху на злочин. Особа підлягає відповідальності лише тоді, коли в скоєному є склад іншого злочину. Добровільна відмова можлива лише тоді, коли у суб'єкта є можливість завершити злочин і він усвідомлює цю можливість. Після закінчення злочину добровільна відмова перестає бути можливою.
Отже, добровільну відмову слід відрізняти від чистосердечного розкаяння, яке полягає в активній поведінці особи після вчинення злочину. Це можуть бути дії, спрямовані на зменшення розміру шкоди, відшкодування шкоди, надання допомоги в розкритті злочину тощо. Такі дії розглядаються як обставина, що пом'якшує кримінальну відповідальність.
Співучасть у вчиненні злочину. Навмисне спільне вчинення злочину двома або більше особами в кримінальному праві називається співучастю (ст. 26 КК). У багатьох випадках вчинення злочину у співучасті визнається законом обставиною, що обтяжує відповідальність.
Головні ознаки співучасті:
участь у злочині двох і більше осіб;
спільність їх діяльності (погодженість дій):
взаємна обумовленість дій;
єдиний для них злочинний результат;
причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і злочинним результатом);
взаємне знання (усвідомлення) про спільне вчинення злочину.