Тема 2. Культура як знаково-семіотична система

2.1.Сутність інформаційно-семіотичного підходу до культури. Інформаційно-семіотична структура культури.

2.1.1. Культура як спосіб і наслідок людської діяльності. Поняття артефакту.

2.1.2. Культура як світ смислів.

2.1.3. Культура як знакова система.

2.2. Функції культури.

ЛІТЕРАТУРА

Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – М., 2000.

Гуревич П.С. Культурология. Курс лекций: Учебник для вузов. – М., 2003.

Гуревич П.С. Философия культуры. – М., 1994.

Каган М.С. Философия культуры. – Спб., 1995.

Бокань В. Культурологія: Навч. посібник. – К.:МАУП, 2000.

Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К., 1993.

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів, 2003.

Культурологія: Навч. посібник. / А.Г.Баканурський та ін. – К., 2005.

Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб пособие. – Спб., 1996.

Культурология: Учеб. для студентов тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.

Культурология: Учеб. пособие для студ. негуманитарных спец. /В.И.Добрынина, М.С.Киселёва. – М., 1993.

Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.

Культурология. Словарь. – Спб., 1997.

Культурология: Учеб. пособие для студентов вузов. /Под. ред. В.И.Добрынина. – Ростов-на-Дону, 1998.

Матвєєва Л.Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 2005.

Ницше Ф.Воля к власти. – М., 1994.

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник. – К., 2006.

2.1. Сутність інформаційно-семіотичного підходу до культури. Інформаційно-семіотична структура культури. Вихідним моментом інформаційно-семіотичного підходу до культури є теза про способи та наслідки людської діяльності. З’ясуємо цю тезу детальніше.

2.1.1. Культура як спосіб і наслідок людської діяльності. Поняття артефакту

Діяльність – це спосіб існування людини. Специфіка людського образу життя, яку визначено фіксувати поняття культури, пов'язана насамперед з особливостями людської діяльності. Проте не всі дії людини є людською, розумною діяльністю. Коли ми дихаємо, приймаємо їжу або реагуємо на полум'я, то наші дії нічим не відрізняються від дій тварин. Особливостями людської діяльності є, по-перше, свідома постановка мети; по-друге, – цілепокладання діяльності. Таким чином, людина колись навчилася діяти, щоб жити, тепер вона живе, щоб діяти.

Постійне формування все нових і нових завдань та засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений ними світ. У цьому відношенні культура протистоїть натурі – природі.

Культурне – означає штучно створене, відмінне від того, що дане природою, утворилось природним шляхом, без утручання людини.

Створюючи культуру, люди відділяються від природи і створюють нове позаприродне середовище буття (іграшки та книги, одяг та меблі, скло та бетон, звуки музики та електричне світло). Сліди людського впливу має навіть те, що ми їмо й п'ємо, навіть повітря, яким ми дихаємо. Людство живе ніби на межі двох світів: того, що існує незалежно від нього, – світу природи, та світу матеріальної культури.

Продукти й наслідки людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища називають артефактами (від лат.аrte – штучний,factus – виконаний).Артефактами – феноменами культури – є виготовлені людиною речі, народжені нею думки, винайдені та використані нею засоби і способи дій.

Культура включає в себе не тільки те, що знаходиться поза людиною, а й зміни, які вона виконує в самій собі, в своїм тілі, в своїй душі, у власній фізичній та духовній зовнішності. Отже, культура є світ людської діяльності, або світ артефактів – це її найперша, але недостатня для розуміння її сутності характеристика.