- •Тема 1. Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. Сутність культури та її генеза
- •1.2. Культурологія як тип соціальної теорії. Школи, напрями і культурологічні концепції
- •1.5. Сутність культурогенезу. Ранні етапи формування культури
- •Тема 2. Культура як знаково-семіотична система
- •2.1.1. Культура як спосіб і наслідок людської діяльності. Поняття артефакту
- •2.1.2. Культура як світ смислів
- •2.1.3. Культура як знакова система
- •Тема 3. Соціокультурна динаміка. Діалог культур
- •3.3. Наука і техніка як складові частини матеріальної й духовної культури. Концепція „двох культур” ч.П. Сноу
- •3.4. Гуманістичні тенденції науково-технічного прогресу, проблеми та суперечності їх розвитку на сучасному етапі
- •3.5. Міжкультурна комунікація. Толерантність і емпатія як специфічні риси комунікативних процесів міжкультурного дискурсу
- •Рівні міжкультурного розуміння
- •Типи особистості (за моделями міжкультурної комунікації)
- •Тема 4. Особистість у світі культури
- •4.1. Поняття про культурний і життєвий сценарії особистості
- •Тема 5. Художня культура. Мистецтво як естетичний феномен
- •5.1. Зміст поняття «художня культура» (мистецтво). Мистецтво в системі духовної культури суспільства. Функції мистецтва
- •5.2. Класифікація видів мистецтва, їх диференціація та інтеграція
- •Найпоширеніша класифікація видав мистецтв
- •Основні історичні етапи розвитку театру:
- •5.4. Поняття мистецького стилю. Загальна характеристика мистецьких стилів деяких культурно-історичних епох
- •Тема 6. Модернізаційні та постмодернізаційні процеси в сучасній культурі
- •6.1. Провідні тенденції сучасного культурного розвитку. Типові риси сучасної західної культури.
- •6.2. «Модернізм» як тип культури хх століття. Напрями модернізму.
- •6.3. Криза модернізму. Становлення постмодернізму.
- •Тема 7. Феномен української культури. Тенденції розвитку сучасної української культури
- •7.1. Генеза української культури: періодизація та характеристика основних періодів розвитку.
- •7.2. Модернізаційні та постмодернізаційні процеси в сучасній українській культурі.
- •7.2. Модернізаційні та постмодернізаційні процеси в сучасній українській культур.
- •(Біографічні довідки)
- •З м і с т
Тема 2. Культура як знаково-семіотична система
2.1.Сутність інформаційно-семіотичного підходу до культури. Інформаційно-семіотична структура культури.
2.1.1. Культура як спосіб і наслідок людської діяльності. Поняття артефакту.
2.1.2. Культура як світ смислів.
2.1.3. Культура як знакова система.
2.2. Функції культури.
ЛІТЕРАТУРА
Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – М., 2000.
Гуревич П.С. Культурология. Курс лекций: Учебник для вузов. – М., 2003.
Гуревич П.С. Философия культуры. – М., 1994.
Каган М.С. Философия культуры. – Спб., 1995.
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник. – К.:МАУП, 2000.
Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К., 1993.
Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів, 2003.
Культурологія: Навч. посібник. / А.Г.Баканурський та ін. – К., 2005.
Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб пособие. – Спб., 1996.
Культурология: Учеб. для студентов тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.
Культурология: Учеб. пособие для студ. негуманитарных спец. /В.И.Добрынина, М.С.Киселёва. – М., 1993.
Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.
Культурология. Словарь. – Спб., 1997.
Культурология: Учеб. пособие для студентов вузов. /Под. ред. В.И.Добрынина. – Ростов-на-Дону, 1998.
Матвєєва Л.Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 2005.
Ницше Ф.Воля к власти. – М., 1994.
Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник. – К., 2006.
2.1. Сутність інформаційно-семіотичного підходу до культури. Інформаційно-семіотична структура культури. Вихідним моментом інформаційно-семіотичного підходу до культури є теза про способи та наслідки людської діяльності. З’ясуємо цю тезу детальніше.
2.1.1. Культура як спосіб і наслідок людської діяльності. Поняття артефакту
Діяльність – це спосіб існування людини. Специфіка людського образу життя, яку визначено фіксувати поняття культури, пов'язана насамперед з особливостями людської діяльності. Проте не всі дії людини є людською, розумною діяльністю. Коли ми дихаємо, приймаємо їжу або реагуємо на полум'я, то наші дії нічим не відрізняються від дій тварин. Особливостями людської діяльності є, по-перше, свідома постановка мети; по-друге, – цілепокладання діяльності. Таким чином, людина колись навчилася діяти, щоб жити, тепер вона живе, щоб діяти.
Постійне формування все нових і нових завдань та засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений ними світ. У цьому відношенні культура протистоїть натурі – природі.
Культурне – означає штучно створене, відмінне від того, що дане природою, утворилось природним шляхом, без утручання людини.
Створюючи культуру, люди відділяються від природи і створюють нове позаприродне середовище буття (іграшки та книги, одяг та меблі, скло та бетон, звуки музики та електричне світло). Сліди людського впливу має навіть те, що ми їмо й п'ємо, навіть повітря, яким ми дихаємо. Людство живе ніби на межі двох світів: того, що існує незалежно від нього, – світу природи, та світу матеріальної культури.
Продукти й наслідки людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища називають артефактами (від лат.аrte – штучний,factus – виконаний).Артефактами – феноменами культури – є виготовлені людиною речі, народжені нею думки, винайдені та використані нею засоби і способи дій.
Культура включає в себе не тільки те, що знаходиться поза людиною, а й зміни, які вона виконує в самій собі, в своїм тілі, в своїй душі, у власній фізичній та духовній зовнішності. Отже, культура є світ людської діяльності, або світ артефактів – це її найперша, але недостатня для розуміння її сутності характеристика.