- •Мiнiстерство освiти укра¯ни
- •I. Õòî òàê³ "ãîòè"?
- •II. Що свiдчать iсторичнi джерела про iснування русiв до iх столiття?
- •III. Який взаºмозв’язок мало введення християнства з державотворчим процесом часiв Ки¿всько¿ Русi?
- •IV. Яку роль у державотворчому процесi часiв Ки¿всько¿ Русi вiдiграла "Руська правда" Ярослава Мудрого?
- •V. Чим видiлялося серед iнших декабристських органiзацiй Товариство об'ºднаних слов'ян?
- •VI. Чому революцiйний 1917 рiк не принiс народу Укра¿ни визволення,а перерiс у громадянську вiйну? - погляд н.Махна.
- •VII. Чому перемогли бiльшовики? - земельна проблема в революцi¿ 1917 р. I ¿¿ розв'язання на Укра¿нi.
- •VIII. Що являв собою укра¿нський нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?
- •Iх. Якою була радянська полiтика щодо нацiональних меншин пiд час укра¿нiзацi¿ 20-х рокiв?
- •Х. Чому провалились фашистськi плани використання робочо¿ сили в Укра¿нi у 1941-1944 рр.?
- •Хi. Який внесок народу Укра¿ни у ¿¿ визволення вiд фашистсько¿ окупацi¿ I перемогу срср над Нiмеччиною?
- •Хii. У чому суть проблеми "двох Укра¿н" в iсторичному процесi формування укра¿нсько¿ нацi¿?
VIII. Що являв собою укра¿нський нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?
Укра¿нський Нацiональний Союз виник як органiзацiя укра¿нсько¿ нацiонально-демократично¿ опозицi¿ гетьманськiй державi П.Скоропадського. Становлення Укра¿нського Нацiонального Союзу починаºться в червнi 1918 року. На перших зборах iнiцiативного гуртка були представники бiльшостi укра¿нських полiтичних партiй, якi одностайно висловились за створення всеукра¿нського центру, з метою згуртування укра¿нсько¿ демократi¿ в Нацiональному Союзi i недопущення сепаратно¿ полiтики з боку окремих кiл. До президi¿ утворено¿ органiзацi¿ увiйшли вiдомi полiтичнi дiячi: Ф.Швець, О.Макаренко, Д.Левицький, а очолив ¿¿ А.Нiковський (представник соцiалiстiв-федералiстiв). Опiсля розпочалося закладання фiлiй Союзу по всiй Укра¿нi. Розсилався "Статут" Союзу, а фiлi¿ присилали в Ки¿в власнi установчi протоколи.
Також була представлена в Укра¿нському Нацiональному Союзi Укра¿нська церковна рада. Осторонь цiº¿ оргаiзацi¿ лишилася партiя хлiборобiв-демократiв, яка пiдтримувала всевладний гетьманський режим i виступала проти мiжпартiйно¿ спiвпрацi, особливо з есерами i бiльшовиками. Останнi теж не входили до Союзу, але , за свiдченням В.Винниченка, проявляли iнтерес до встановлення контактiв iз ним. Не вступала до союзу кооперацiя, бажаючи бути аполiтичною ( за винятком периферiйних органiзацiй, якi брали активну участь в дiяльностi УНС).
З часом продовжуºться органiзацiйне змiцнення Укра¿нського Нацiонального Союзу. Утворюються рiзнi комiсi¿, котрi вели справи союзу: вiйськова, закордонних справ, економiчно-фiнансова, земельна, культурно-просвiтня. Головою вiйськово¿ комiсi¿ був обраний В.Винниченко, комiсi¿ закордонних справ М.Шаповал. Вибори голiв комiсiй здiйснювались Головною радою, а членiв комiсi¿ визначав сам голова.
Серед дiячiв Укра¿нського Нацiонального Союзу не було ºдностi в питаннях взаºмовiдносин з гетьманським урядом. Помiрковане крило (соцiалiсти-федералiсти, правi елементи соцiалiстiв-революцiонерiв) визнавало лише легальнi, ненасильницькi форми полiтично¿ боротьби i, виступаючи проти Скоропадського, не збиралося йти на союз з бiльшовиками в боротьбi проти нього. Головний напрям тактики - переговори, поки нiмцi не переконаються, що гетьманський уряд треба замiнити на нацiонально-лiберальний. Але радикали ( лiве крило укра¿нських соцiал-демократiв та соцiалiстiв-революцiонерiв) становили непримиренну опозицiю, яка брала курс на збройне повстання i в цiй справi шукала пiдтримки з боку бiльшовикiв.
У керiвництвi Укра¿нського Нацiонального Союзу бiльшiсть була прихильниками помiрковано¿ лiнi¿, але його голова В.Винниченко (змiнив А.Нiковського пiсля вступу соцiал-демократiв до союзу) прагнув рiшучих дiй. Радикали утворили навiть нелегальну течiю i гостро виступали проти тих соцiалiстiв, якi йшли на переговори з гетьманським урядом. Так В.Винниченко i М.Шаповал, iгноруючи бiльшiсть кер³вництва Нацiонального Союзу, розпочали переговори з керiвниками укра¿нських вiйськових частин про пiдготовку до збройного виступу проти гетьмана.
Хоча представники Нацiонального Союзу входили до складу уряду гетьмансько¿ держави в жовтнi 1918 р., на початку листопада радикали з Союзу проводили пiдготовку до збройно¿ боротьби i вели переговори з представниками радянсько¿ мирно¿ делегацi¿ в Укра¿нi Х.Раковським та Д.Мануiльським про координацiю дiй пiд час повстання. Завершилася ця дiяльiсть утворенням 13 листопада 1918 р. Директорi¿, що стало початком повалення iснуючо¿ гетьмансько¿ влади в Укра¿нi.Вiдмова вiд участi у повстаннi соцiалiстiв-федералiстiв i трудовикiв не мала наслiдкiв.
Гетьманський уряд володiв iнформацiºю про антидержавну дiяльнiсть членiв Укра¿нського Нацiонального Союзу, але вiд рiшучих дiй проти його органiзаторiв стримували нiмцi i сподiвання, що помiркованi сили укра¿нсько¿ демократi¿ вiзьмуть гору.
Таким чином, Укра¿нський Нацiональний Союз, створений у 1918 р., вiдiграв важливу роль у об'ºднаннi укра¿нських нацiонально-демократичних сил пiсля падiння Центрально¿ Ради в боротьбi проти гетьманського монархiзму. Разом з тим пошук шляхiв нацiонально¿ злагоди був складним i супроводжувався гострими iдейними суперечками рiзних полiтичних сил всерединi Союзу.Пiсля повалення Гетьманщини П.Скоропадського i утворення правлячо¿ Директорi¿ УНР Нацiональний Союз втратив свою роль i не залишив помiтного слiду в полiтичнiй дiяльностi. Мiжпартiйнi та внутрiпартiйнi розколи, особистi чвари лiдерiв серед укра¿нських полiтичних партiй виявилися сильнiшими, нiж тенденцi¿ нацiонально-державного об'ºднання.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Революция на Украине по мемуарам белых.- К., 1990.
Мироненко О., Бенько О. Каральний млин гетьманату.- Днiпродзержинск, 1993.
Млиновський Р. Нариси з iсторi¿ укра¿нських визвольних змагань 1917-1918 рр.- Львiв, 1994.