2. Перевірка обгрунтованності витрат і собівартості продукції.
Під час ревізії перевірці підлягають витрати за окремими калькуляційними статтями і підтвердження їх відповідними виправдувальними первинними документами. Одночасно перевіряють можливі випадки різкого зниження витрат за окремими місцями, що може свідчити про завищення нормативів витрат або необґрунтованого перенесення витрат місяця, що перевіряється, на наступні періоди. Ревізія собівартості продукції допомагає встановити обґрунтованість списання витрат на її виробництво і реалізацію. Тому ревізор акцентує увагу на виявленні фактів неправильного списання і включення в собівартість продукції витрат і втрат, які не пов’язані з її виробництвом і реалізацією ( витрати непромислових виробництв, витрат , які належать віднесенню на рахунок винних організацій і осіб, спеціальних коштів, резервів і витрат майбутніх періодів, прибутків і збитків). Особливо перевіряють витрати щодо безперспективних незакінчених робіт, а також робіт, які втратили актуальність, і приймають заходи щодо зупинення подальшого проведення затрат щодо них.
Використовуючи звітні дані про собівартість продукції, звітні калькуляційні одиниці найважливіших видів виробів, можна встановити відхилення від прогнозних витрат за окремими статтями і зміни структури цих витрат. З урахуванням результатів дослідження фактичної собівартості продукції і наявності відхилень з’являється можливість більш цілеспрямовано вивчати їх причини за даними синтетичного і аналітичного обліку, а також первинних документів. Наприклад, виходячи із розмірів втрат від браку, віднесених до собівартості продукції, ревізор робить попередній висновок про стан роботи на підприємстві по боротьбі з браком, про об’єми перевірки даної ділянки і затрати часу. При перевірці якості продукції, накопичувальних і первинних документів, документів, які відображають втрати від браку, можуть бути встановлені факти, які підтверджують неправильне відображення розмірів витрат від браку в собівартості продукції і приховування їх на інших статтях витрат.
Співставлення звітних калькуляцій за окремими виробів планових з даними калькуляціями за минулий період дозволяє ревізору виявити випадки завищення планових (нормативних) витрат у калькуляціях, необґрунтованого списання фактичних витрат за окремими статтями, підвищення собівартості продукції проти плану і минулого року з наступним вивченням причин таких явищ. Одержані дані за окремі звітні періоди дозволяють здійснити цілеспрямовану перевірку накопичувальних і первинних документів, що обґрунтовують списання витрат за окремими статтями.
Ефективним методом перевірки правильності і документальної обґрунтованості списання витрат на виробництво за елементами і калькуляційними статтями є зустрічна перевірка і звірка даних первинних документів (лімітних карток, карт розкрою, вимог, забірних відомостей з сировини і матеріалів) з даними аналітичного і синтетичного обліку (машинограмами, відомостями розподілу витрат сировини і матеріалів, заробітної платні, журналами 5 і 5-а, відомостями журнальної форми обліку, відомостями оцінки остаточного браку і розрахунку втрат від браку, даними оцінки залишків і нестач незавершеного виробництва) і звітними матеріалами (виробничими звітами цехів, періодичними звітами із собівартості). Одночасно перевіряється правильність оцінки матеріалів шляхом співставлення оцінки списаних матеріалів з обліковою їх оцінкою; правильність розрахованих відхилень від купівельних цін , оцінки незавершеного виробництва і обліку зворотних відходів. За рахунок цих факторів на окремих підприємствах має місце необґрунтоване регулювання собівартості продукції, що випускається.
Одночасно звертають увагу на випуск продукції, яка не користується попитом або має обмежений збут. Щодо таких видів продукції фактична собівартість одиниці продукції розраховується шляхом поділу всіх фактичних затрат на фактичний випуск продукції за винятком понад планового випуску продукції, яка має обмежений збут.
Методи ревізії фактичних витрат на виробництво і собівартість продукції здебільшого визначаються галузевою специфікою виробництва, особливістю спожитої сировини і матеріалів, номенклатурою і характером продукції, що випускається, а також особливостями методів обліку вина виробництво і калькулювання собівартості продукції:
нормативний;
простий;
попередільний;
позамовний.
Дані нормативного обліку дозволяють виявити осіб, винних у допущенні відхилень від норм, і впливу цих відхилень на формування собівартості продукції. Це значно полегшує здійснення поточного контролю і проведення ревізії. При нормативному обліку здійснюють оперативний контроль за відхиленням від норм, на окремих підприємствах щомісячно складають відомість оперативного обліку відхилень від нормативної собівартості виробів, в яких реєструються всі сигнальні вимоги, акти на заміну матеріалів, доплатні листки, сигнальні наряди на оплату понаднормових робіт, простоїв, втрат від браку. Відомість оперативного обліку відхилень від нормативної собівартості виробів ведуть у розрізі цехів, видів робіт, статей калькуляції. Шляхом перегляду цих відомостей ревізор може визначити цехи, види робіт і статті калькуляції, які підлягають більш детальній перевірці. У відомості вказують причини відхилень від встановлених норм. З цією метою розробляється перелік причин і винних виникнення відхилень від норм. Перевіркою з’ясовують повноту внесених змін у технічну і нормативну документацію, на основі якої виписуються первинні документи на видачу сировини і матеріалів у виробництво і нарахування заробітної плати.
В умовах застосування попередільного методу обліку витрат на виробництво (металургійна, хімічна, текстильна, легка промисловість) ревізія повинна охоплювати масовий обробіток сировини на окремих стадіях технологічного процесу і перетворення їх у готову продукцію. Особливого значення набуває перевірка збереження і відповідності сировини і напівфабрикатів, які передаються із одного виробництва в інший у порядку послідовності здійснення технологічного процесу. Таку перевірку здійснюють за виробничими звітами руху сировини і матеріалів у розрізі окремих цехів і технологічних процесів. Ревізор звертає увагу на відповідність кількості переданих сировини і матеріалів попереднім цехом кількості отриманих цінностей зазначеної номенклатури наступним цехом. Перевірці підлягають прямі і непрямі витрати щодо обробки на окремих стадіях за видами продукції.
При позамовному методі обліку витрат ревізію затрат щодо віднесення їх на виробництво і калькуляцію собівартості продукції проводять з урахуванням специфіка індивідуального і мало серійного виробництва складних деталей. Особливу увагу звертають на дотримання кошторисних і планових калькуляцій за окремими замовленнями і виробами, правильність і обґрунтованість списання витрат на окремі замовлення в розрізі калькуляційних статей.
Ревізія підприємств із позамовним методом обліку витрат на виробництво вимагає вивчення значної кількості первинних документів. Тому доцільно акцентувати увагу на тих замовленнях і витратах, за якими є найбільш значні відхилення від нормативних і планових калькуляцій. В умовах позамовного методу важливого значення набуває перевірка обчислення собівартості виконаної частини замовлення чи певного етапу робіт на замовлення за окремі звітні періоди. Адже фактична собівартість замовлення може бути визначена після закінчення всіх робіт за ним і передачею замовнику. У зв’язку з цим можливі випадки штучного регулювання витрат між закінченою частиною замовлення і незавершеним виробництвом, спотворенням собівартості товарної продукції і фінансових результатів роботи підприємства за звітний періоди.
При ревізії підприємств усіх галузей промисловості досліджують правильність списання сировини і матеріалів на виробництво, реальність і розміри відходів, особливо понад передбачувані. Збільшення питомої ваги відходів може вказувати на завишування витрат повноцінної сировини і матеріалів при виготовленні продукції. У випадку значного збільшення потрібно перевірити, чи не має випадків випуску неврахованої продукції і правильність використання відходів підприємства.
Ревізор перевіряє, чи немає випадків незаконного списання на собівартість продукції сум нестач, крадіжок, а також інших витрат, які не належать до готовності.