1

44. Оболонки спинного мозку, міжоболонкові простори. Спинний мозок вкритий трьома сполучнотканинними оболонками, які беруть свій початок з мезодерми - середнього зародкового листка. Якщо йти з поверхні вглиб, оболонки ці розташовуються наступним чином: -тверда - сама зовнішня; -павутинна - середня, розташована в межах від твердої; -м'яка - сама внутрішня. У бік голови всі три оболонки тривають відповідні оболонки головного мозку, однак кожну з них в головному і спинному мозку відрізняють свої анатомо-топографічні особливості. Тверда (зовнішня) оболонка.Зовнішня оболонка огортає зовні спинний мозок у формі широкого, витягнутого зверху вниз циліндричного мішка. Має вигляд щільною блискучою, білуватого кольору фіброзної тканини з величезною кількістю тяжів еластичних. Зовнішня поверхня шорстка, звернена до стінок хребетного каналу. Зверху межа між оболонками спинного і головного мозку співпадає з великим потиличним отвором. Між оболонкою і кістковими стінками хребетного каналу розташовується окістя. Внутрішня поверхня вкрита ендотелієм (одним шаром покривають клітин), в результаті чого має блискучий гладкий вигляд. Наближаючись до голови, тверда оболонка зростається з потиличною кісткою, утворює краю великого потиличного отвору, а наближаючись до нижніх відділах хребетного каналу - звужується у вигляді нитки, яка кріпиться до окістю куприка. . Маленькими сполучнотканинними перемичками оболонка кріпиться до задньої поздовжньої зв'язки хребта. Вузли і нерви тверда оболонка огортає у вигляді своєрідних вмістилищ, які розширюються у напрямку до міжхребетним отворів. Дана властивість є одним з фіксуючих факторів .Кровопостачання отримує оболонка з спинномозкових артерій, які виходять з грудної і черевної аорти. Венозна кров вливається у внутрішнє хребетна венозне сплетіння. Павутинна оболонка.Це середня оболонка, у вигляді тоненького прозорого листка, що не має кровоносних судин. Являє собою сполучну тканину, покриту ендотелієм. Прилягає зсередини до твердої в області корінців нервів. М'яка оболонка. М'яка оболонка безпосередньо огортає спинний мозок. Вона представлена ніжною пухкою сполучною тканиною, зовні вкрита ендотелієм і складається з двох листків, між якими знаходяться численні судини.Зовнішня пластинка утворює зубчасті зв'язки, які беруть свій початок між передніми і задніми корінцями і тягнуться від м'якої до твердої, і фіксують всі покриви спинного мозку. Внутрішня пластинка за допомогою гліальної мембрани зростається зі спинним мозком. Судини виходять з передніх і задніх хребетних артерій, які, спускаючись, з'єднуються і утворюють численні гілки. Вени розташовані аналогічно артеріях і впадають в результаті у внутрішнє хребетна венозне сплетіння.Лімфатичні судини представлені периваскулярными (околососудистыми) просторами, які иемют вигляд вузьких щілин повідомляються з подпаутинным простором. Відмінною особливістю її від такої головного мозку, є велика товщина і міцність. Міжоболонкові простори.Простір, розташоване між окістям і твердою оболонкою, називається епідуральним. В ньому знаходиться жирова клітковина, сполучна тканина і великі сплетіння вен, у які потрапляє венозна кров від хребців і спинного мозку. Між павутинної і м'якою оболонками розташовується підпавутинний простір, в якому нервові корінці і мозок, оточені великою кількістю ліквору (спинномозкової рідини), лежать вільно. Особливо багато тяжів в задніх відділах (в шийної області), де вони утворюють задню подпаутинную перегородку.Підпавутинний простір особливо широкий в нижніх відділах, де воно оточує кінський хвіст спинного мозку (сукупність нервових корінців починаючи з поперекової частини). Ліквор, що наповнює підпавутинний простір, безперервно сполучається з рідиною шлуночків головного мозку. 43. М’язи нижньої кінцівки: м’язи таза, м’язи вільної нижньої кінцівки. Вони поділяються на:- внутрішні м’язи;- зовнішні м’язи. До внутрішніх м’язів тазового пояса (musculi cinguli pelvici interni) належать: 1. Клубово–поперековий м’яз (musculus iliopsoas). Він утворений двома м’язами: клубовим м’язом (musculus iliacus) та великим поперековим м’язом(musculus psoas major), які, починаючись на поперекових хребцях (vertebrae lumbales) і кульшовій кістці (os coxae), з’єднуються між собою і формують єдиний м’яз, який прикріплюється до стегнової кістки (femur). -клубовий м’яз (musculus iliacus). Він розміщений в клубовій ямці (fossa iliaca).Початок: від верхніх двох третин клубової ямки (fossa iliaca), внутрішньої губи клубового гребеня (labium internum cristae iliacae), передньої крижово–клубової зв’язки (lig. sacroiliacum anterius).Прикріплення: з’єднується з великим поперековим м’язом (musculus psoas major). - великий поперековий м’яз (musculus psoas major). Він прилягає до тіл поперекових хребців (corpora vertebrarum lumbalium) і розташований на задній стінці черевної порожнини (paries posterior cavitatis abdominis).Початок: від бічної поверхні тіл хребців (facies lateralis corporum vertebrarum), міжхребцевих дисків (disci intervertebrales) і від поперечних відростків XII грудного та I–V поперекових хребців.Прикріплення: пройшовши граничну лінію таза (linea terminalis pelvis), з’єднується з клубовим м’язом (musculus iliacus), утворюючи клубово–поперековий м’яз (musculus iliopsoas).Прикріплення клубово–поперековогом’яза (musculus iliopsoas): до малого вертлюга стегнової кістки (trochanter minor femoris).Функція клубово–поперекового м’яза (musculus iliopsoas): згинає та відвертає стегно (flexio et supinatio femoris); при фіксованому стегні (femur) нахиляє таз (pelvis) разом із тулубом (truncus) уперед 2. Малий поперековий м’яз (musculus psoas minor), він є непостійним м’язом. Початок: від бічної поверхні тіл XII грудного та I поперекового хребців та міжхребцевим диском (discus intervertebralis) між ними. Прикріплення: до дугоподібної лінії клубової кістки (linea arcuata ossis ilii), клубово–лобкового підвищення (eminentia iliopubica). Частина сухожилкових пучків проходить у клубово–гребінну дугу (arcus iliopectineus) і широку фасцію (fascia lata). Функція: натягує клубово–гребінну дугу (arcus iliopectineus); напружує широку фасцію (fascia lata), дещо згинає в поперековій ділянці хребтовий стовп (columna vertebralis). М’ЯЗИ ВІЛЬНОЇ ЧАСТИНИ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИподіляються на:- м’язи стегна (musculi femoris);- м’язи гомілки (musculi cruris);- м’язи стопи (musculi pedis). М’язи стегна (musculi femoris)М’язи стегнаподіляються на: - м’язи переднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris anterioris), або м’язи відділу згиначів і розгиначів стегна (musculi compartimenti femoris flexorum et extensorum); - м’язи заднього відділустегна (musculi compartimenti femoris posterioris), або м’язи відділу згиначів і розгиначів стегна (musculi compartimenti femoris flexorum et extensorum); - м’язи присереднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris medialis), або м’язи привідного відділу стегна (musculi compartimenti femoris adductorum). До м’язів переднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris anterioris) належать:1. Кравецький м’яз (musculus sartorius).Прикріплення: до горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae) і вплітається у фасцію гомілки (fascia cruris).Функція: згинає стегно і гомілку (flexio femoris et cruris); обертає стегно назовні (rotatio femoris externa); відводить стегно (abductio femoris), а при піднятій нижній кінцівці (membrum inferius) і зігнутій в колінному суглобі (art. genus) гомілці (crus) привертає її (pronatio cruris). 2. Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) та проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius).У нижній третині стегна усі чотири м’язи утворюють спільний для них сухожилок, який, охопивши з обох боків наколінок (patella), прикріплюється до грбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae).Та частина сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris), яка розташована між верхівкою наколінка і горбистістю великогомілкової кістки (tuberositas tibiae), називається зв’язкою наколінка (lig. patellae).Частина сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris), яка йде до наколінка і охоплює його, називається наднаколінковим апоневрозом (aponeurosis suprapatellaris). - прямий м’яз стегна (musculus rectus femoris) має:- пряму головку (caput rectum); Початок: від нижньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior inferior).- повернену головку (caput reflexum)Початок: від зовнішньої поверхні клубової кістки (facies externa ossis ilii) над кульшовою западиною (acetabulum).Функція прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris): згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (art. coxae).- бічний широкий м’яз (musculus vastus lateralis);Початок: від нижньої частини великого вертлюга (pars inferior trochanteris majoris), верхньої частини міжвертлюгової лінії (pars superior lineae intertrochantericae), від сідничної горбистості (tuberositas glutea) та верхньої частини бічної губи шорсткої лінії (pars superior labii lateralis lineae asperae) і від бічної міжм’язової перегородкистегна (septum intermusculare femoris laterale).Прикріплення: сухожилок бічного широкого м’яза (tendo musculi vasti lateralis) переходить у спільний сухожилок чотириголового м’яза стегна (tendo communis musculi quadricipitis femoris) і утворює бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale). - присередній широкий м’яз (musculus vastus medialis);

42. Спинний мозок. Спинни́й мо́зок — нижній відділ ЦНС, розташований в хребтовому каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку (нижня частина головного мозку), а внизу закінчується конусоподібним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, сформована із сполучної тканини. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Спинний мозок у дорослої людини являє собою тяж довжиною 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром — 1 см, масою близько 35 г.Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів.Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.У центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною, який сполучається з системою шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м'якою, які також сполучаються з аналогічними оболонками, що вкривають головний мозок.Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу розташована сіра речовина, яка складається з тіл вставних нейронів (інтернейронів, 95 %) і рухових (моторних) нейронів (5 %). На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру, схожу на метелика.Передній виступ сірої речовини називається вентральним рогом; в ньому розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які, з'єднуючись між собою, утворюють вентральні нервові корінці.Протилежний виступ — дорсальний ріг, від нього виходять дорсальні (задні) нервові корінці, що являють собою відростки чутливих (сенсорних) нейронів; тіла цих нейронів лежать за межами спинного мозку в дорсальних гангліях.Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з'єднуються між собою, вкриваються єдино. жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31 сегмент (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов'язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.

41.М’язи верхньої кінцівки: м’язи плечового пояса, м’язи вільної верхньої кінцівки. М'язи верхньої кінцівки є похідними вентральних відділів V —VIII шийних і І грудного міотомів.Дельтоподібний м'яз (т. deltoideus) починається трьома частинами: ключичної — від зовнішньої третини ключиці, надплечової — від надплечового відростка і остьової — від ості лопатки. У вигляді трикутного міцного пласта м'яз, перекинутий через плечовий суглоб і прикріплений до дельтоподібної горбистості плечової кістки. Там, де м'яз вкриває великий горбок, під ним лежить слизова сумка. При одночасному скороченні всіх трьох частин м'яза вільна кінцівка відводиться трохи вище горизонталі. Вище плече піднімається в разі одночасного скорочення переднього зубчастого м'яза та верхньої частини трапецієподібного м'яза. Під час скорочення передньої частини дельтоподібного м'яза відбувається згинання, приведення та пронація, а при скороченні його задньої частини — розгинання, приведення та супінація плеча. Надостьовий (т. supraspinous) і підостьовий (m. infraspinatus) м'язи починаються м'язовими пучками від однойменних ямок лопатки та щільних фасцій, що вкривають їх. Пучки цих м'язів ідуть поперечно і догори, переходять у короткі сухожилки, які прикріплюються до великого горбка плечової кістки: перший — до верхнього кінця, другий — нижче. Функція. Відводить і супінує плече. Малий круглий м'яз (т. teres minor) відходить від нижнього кута і частково від бічного краю лопатки. У вигляді досить слабкого тяжа прямує до великого горбка плечової кістки, де закінчується нижче попереднього м'яза. Функція. Супінує плече (слабко). Великий круглий м'яз (т. teres major) є відщепленою частиною найширшого м'яза спини. Починається від нижнього кута лопатки й потужним м'язовим тяжем направляється до верхньої третини його, де й закінчується плоским сухожилком на гребені малого горбка плечової кістки разом з сухожилком найширшого м'яза спини. Тут між сухожилком великого круглого м'яза і плечовою кісткою розташована синовіальна сумка. Функція. Приводить, розгинає і пронує плече в плечовому суглобі. Підлопатковий м'яз (т. subscapularis — м'язовий пласт значних розмірів, трикутної форми. Відходить від ребрової поверхні лопатки. М'язові пучки прямують головним чином у фронтальному напрямку, поступово конвергуючи назовні, проходять перед плечовим суглобом і перетворюються на короткий сухожилок. Прикріплюються до малого горбка плечової кістки та його гребеня; частина м'язових пучків вплітається в капсулу плечового суглоба. Між м'язом і лопаткою (поблизу бічного її кута) розташована синовіальна сумка, яка сполучається з порожниною плечового суглоба. Функція. Приводить і пронує плече. М'язи плеча поділяють на два відділи — передній і задній, що визначається функціональними особливостями (антагоністи) і топографічною ізоляцією одного відділу від іншого фасціальними прошарками. Плечовий м'яз (т. brachialis) починається від передньої поверхні нижньої половини діафіза плечової кістки та від бічної і присередньої між-м'язових перегородок. Перекинувшись через ліктьовий суглоб, м'яз прикріплюється до горбистості ліктьової кістки, а частина його пучків вплітається в капсулу ліктьового суглоба. Функція. Згинає передпліччя.Задній відділ плеча (відділ розгиначів). Триголовий м'яз плеча (т. triceps brachii)— міцний. Починається трьома головками. Довга головка відходить коротким сухожилком від підсуглобового горбка лопатки. Бічна і присередня головки починаються м'язовими пучками на бічній і присередній міжм'язових перегородках і на діафізі плечової кістки; перша — дещо проксимальніше борозни променевого нерва, друга — нижче від неї. Об'єднані три головки утворюють масивне черевце, яке потужним сухожилком закінчується на ліктьовому відростку ліктьової кістки (тут є капсула). Функція. Розгинає верхню кінцівку в ліктьовому і плечовому суглобах.Ліктьовий м'яз (т. anconeus) — досить слабка четверта головка попереднього м'яза. Відходить від бічного надвиростка плечової кістки і від променевої побічної зв'язки ліктьового суглоба, прикріплюється до верхньої третини задньої поверхні ліктьової кістки. Функція. Розгинає ліктьовий суглоб. Променевий м'яз — згинач зап'ястка (т. flexor carpi radialis) починається від присереднього надвиростка плечової кістки та від фасції передпліччя.. Згинає та відводить кисть. Довгий долонний м'яз (т. palmaris longus)— непостійний. Відходить від присереднього надвиростка плечової кістки і фасції передпліччя. Згинає кисть і напружує долонний апоневроз.Ліктьовий м'яз — згинач зап'ястка (т. flexor carpi ulnaris) починається двома головками — від присереднього надвиростка плечової (плечова головка) і ліктьової (ліктьова головка) кісток, між якими проходить ліктьовий нерв. Плоске двоперисте черевце м'яза тягнеться вздовж присереднього краю передпліччя і в ділянці зап'ястка переходить у сухожилок, який охоплює горохоподібну кістку і прикріплюється до основи V п'ясткової і гачкоподібної кісток. Згинає і приводить кисть. Довгий променевий м'яз — розгинач зап'ястка (т. extensor carpi radialis longus) має коротке черевце і довгий сухожилок. Почавшись від бічного надвиростка плечової кістки і бічної міжм'язової перегородки плеча, сухожилок м'яза, обгорнутий піхвою сухожилків променевих м'язів — розгиначів зап'ястка, проходить під утримувачем розгиначів і прикріплюється на тильній поверхні основи II п'ясткової кістки. Функція. Згинає передпліччя в разі пронованої або напівпронованої руки; розгинає і відводить кисть. Короткий променевий м'яз — розгинач зап'ястка (т. extensor carpi radialis brevis) (див. мал. 108) масивніший, ніж попередній м'яз. Лежить присередніше від нього, починається від бічного надвиростка плечової кістки і ліктьового суглоба. Йдучи дистально, м'яз переходить у плоский сухожилок, який проходить під утримувачем розгиначів (тут сухожилок міститься у піхві сухожилків променевих м'язів — розгиначів зап'ястка) і прикріплюється до основи тильної поверхні III (іноді II і III) п'ясткової кістки. Функція така сама, що й у попереднього м'яза. М'яз — розгинач пальців (ти. extensor digitorum)— досить великий м'язовий двоперистий шар. Відходить від бічного надвиростка плечової кістки і фасції передпліччя. На межі середньої і нижньої третин передпліччя м'язове черевце ділиться на чотири частини, які поступово переходять у чотири сухожилки. Останні, слідуючи дистально, проходять під утримувачем розгиначів, де вони обгорнуті спільною сухожилковою піхвою. Потім вони розходяться і прямують до II —V пальців кисті. Неподалік від п'ястково-фалангових суглобів сухожилки зв'язані між собою міжсухожилковими сполученнями (connexus intertendineus). Підійшовши до пальця, кожен сухожилок розщеплюється на три пучки, з яких середній прикріплюється до основи середньої фаланги, а два бічних — до основи дистальної фаланги.Функція. Розгинає кисть і фаланги II —V пальців. М'яз — розгинач мізинця (ти. extensor digiti minimi) є окремим пучком попереднього м'яза. Сухожилок цього м'яза проходить під утримувачем розгиначів в окремій сухожилковій піхві, після чого приєднується до сухожилка загального розгинач пальців і прямує до V пальця. Функція. Розгинає V палець. Довгий м'яз — розгинач великого пальця (т. extensor pollicis longus) починається на задній поверхні середньої третини ліктьової кістки і міжкісткової перетинки передпліччя, спускається косо донизу і присередньо від попереднього м'яза. Сухожилок м'яза проходить під утримувачем розгиначів, де він вкритий власною сухожилковою піхвою, на тильну сторону великого пальця і закінчується на основі дистальної його фаланги. Функція. Розгинає і відводить великий палець. М'яз — розгинач вказівного пальця (т. extensor indicis) Починається від задньої поверхні нижньої третини ліктьової кістки і від міжкісткової перетинки передпліччя.

25. Скелет верхньої кінцівки: скелет плечового пояса та вільної верхньої кінцівки, з’єдання кісток. Скелет верхньої кінцівки складається з кісток грудного пояса, або пояса верхньої кінцівки і кісток вільної частини верхньої кінцівки.Грудний пояс (cingulum pectorale) або пояс верхньої кінцівки (cingulum rnembri superioris), у людини, як і в інших ссавців, неповний і не охоплює цілком тулуба, як у нижчих хребетних. Ця ланка у людини складається з двох кісток: лопатки і ключиці.Лопатка (scapula)— парна плоска кістка, розташована в людини на задній поверхні тулуба на рівні II —VII ребер. Таке положення лопатки пов'язане із сплощеною (у передньозадньому напрямку) формою грудної клітки людини. На лопатці розрізняють три краї: присередній (найтовщий), бічний і верхній (найтонший) з дзьобоподібним відростком (processus coracoideus) і вирізкою лопатки (incisura scapulae). Біля верхнього і нижнього кінців западини є над- і підсуглобовий горбки (tuberculum supraet in frag lenoidale), де починаються довгі головки дво- і триголового м'язів плеча.На лопатці розрізняють дві поверхні: дорзальну задню (facies posterior) і реброву, або передню (facies costalis s. anterior). Ключиця (clavicula )— трубчаста кістка, дещо зігнута у вигляді літери S, розташована між надплечовим відростком лопатки і ручкою груднини. Вона має два кінці: округлий потовщений грудинний (extremitas sternalis) і сплощений надплечовии (ex-tremitas acromialis).Ключиця має дві поверхні — верхню гладку і нижню шорстку та два зігнутих краї — передній і задній. Походження ключиці подвійне: грудниннии кінець її виникає з коракоїда і розвивається з хряща, а середній відділ є дериватом покривних кісток. Вільна частина верхньої кінцівки (pars libera membri superioris) складається з плечової кістки, двох кісток передпліччя і кісток кисті.Плече (humerus), або плечова кістка, є типовою довгою трубчастою кісткою; ділиться на тіло плеча (corpus humeri) і головку плеча (caput humeri), яка з'єднується з суглобовою западиною лопатки і обмежується знизу вузькою коловою борозною — анатомічною шийкою (collum anatomicum). Збоку і спереду від анатомічної шийки розташовані два горбки: великий горбок (tuberculum majus) (збоку), що переходить знизу в гребінь великого горбка, і малий горбок (tuberculum minus) (зсередини) з спрямованим дистально гребенем малого горбка. Між цими горбками і гребенями, до яких прикріплюються м'язи, є міжгорбкова борозна (sulcus intertubercularis), де розміщується сухожилок довгої головки двоголового м'яза плеча. Відразу під горбками плечова кістка дуже звужується; цю ділянку називають хірургічною шийкою (collum chirurgicum) (тут найчастіше відбувається перелом плечової кістки).Дистальний епіфіз плечової кістки — виросток плеча (condylus humeri), яким ця кістка з'єднується з кістками передпліччя, ділиться на два відділи: блок плеча (trochlea humeri), спрямований досередини, і головочку плеча (capitulum humeri), розташовану назовні. Кожен з цих відділів має по надвиростку (бічний над головкою, присередній над блоком) — epicondilus lateralis et medialis. Позаду медіального надвиростка проходить борозна ліктьового нерва (sulcus nervi ulnaris). За виростком є глибока ліктьова ямка (fossa olecгапі), спереду видно дві менш глибокі ямки: променеву (зовні) (fossa radialis) і вінцеву (зсередини) (foss coronoidea) для з'єднання з кістками пер г.пліччя. Скелет передпліччя складають дві довгі трубчасті кістки — променева й ліктьова, розташовані в положенні супінації паралельно одна одній, причому перша займає бічне положення, друга — присереднє. Променева кістка (radius) має два кінці й тіло. Проксимальний кінець кістки тонкий, з циліндричною головкою (caput radii), увігнутою зверху для з'єднання з головкою виростка плечової кістки. Зовні поверхня головки, названа суглобовим обводом (circumferentia articularis), служить для сполучення з ліктьовою кісткою. Головка відділена від тіла кістки шийкою (collum radii). Нижче від шийки на передньоприсередній поверхні кістки є горбистість (tuberositas radii), до якої прикріплюється сухожилок двоголового м'яза.Тіло променевої кістки має три краї (передній, задній і міжкістковий, спрямований присередньо) і три поверхні (передню, задню й бічну).Ліктьова кістка (ulna) так само, як і променева, має два кінці й тіло (corpus ulnae). На стовщеному проксимальному епіфізі кістки є блокова вирізка (incisura trochlearis), обмежена ззаду ліктьовим відростком (olecranon), а спереду вінцевим відростком (processus coronoideus). Зовні й безпосередньо під блоковою вирізкою міститься неглибока променева вирізка (incisura radialis) для головки променевої кістки, а нижче від вінцевого відростка — горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae), де прикріплюється плечовий м'яз. Тонкий дистальний епіфіз, або головка ліктьової кістки (caput ulnae), на задньобоковій поверхні утворює суглобовий обвід (circurnferentia articularis) для сполучення з променевою кісткою. Кістки кисті складаються з кісток зап'ястка, п'ястка й пальців. Кістки зап'ястка (ossa carpi) в кількості восьми розташовані у два ряди: ряд, що складається з човноподібної (os scaphoideum), півмісяцевої (os lunatum), тригранної (os triquetrurn) і горохоподібної (os pisiforme) (найслабкішої) кісток, і дистальний, до якого належить кістка-трапеція (os trapezium), трапецієподібна (os trapezoidеи?п), головчаста (os capitatum) (найбільша) і гачкувата (os hamatum) кістки. Човноподібна, півмісяцева і тригранна кістки своїми проксимальними поверхнями утворюють яйцеподібну поверхню для сполучення з дистальною суглобовою поверхнею променевої кістки. Горохоподібна кістка є сесамоподібною, у сполученні з кістками передпліччя участі не бере й особливим суглобом з'єднується з тригранною кісткою. У ряду кісток зап'ястка з долонної поверхні здіймається зовнішнє (променеве) і внутрішнє ліктьове підвищення, утворені з одного боку горбками кістки-трапеції і човноподібної кістки, а з другого — гачком гачкуватої кістки і горохоподібною кісткою. Між цими підвищеннями на долонній стороні утворюється борозна зап'ястка (sulcus carpi).Кістки п'ястка (ossa metacarpi) — це п'ять (I —V) трубчастих моноепіфізарних кісток. Кожна з них має циліндричне тіло, основу з плоскими суглобовими поверхнями і кулясту головку. Найдовшою і досить масивною є II п'ясткова кістка, яка на відміну від інших п'ясткових кісток на проксимальній суглобовій поверхні має стрілову борозну. Найкоротша, але й найтовща — це І п'ясткова кістка; III п'ясткова кістка на тильній поверхні основи має шилоподібний відросток (processus styloideus). V п'ясткова кістка найелабша, її відмітною ознакою є розташований на ліктьовому боці основи масивний горбок для прикріплення м'яза. IV п'ясткова кістка за розмірами займає проміжне місце між III і V п'ястковими кістками. Кістки пальців (ossa digitorum). Кожен палець (digitus) (названий порядковим числом від променевого краю кисті) утворений короткими трубчастими моноепіфізарними кістками — фалангами (phalanges): по три (проксимальна, середня й дистальна) у II —V пальцях і дві (проксимальна, дистальна) в І пальці. Спеціальні назви мають І палець — pollex, тобто великий палець, II палець — index, або вказівний, і V — minimus, або мізинець. У кожній фаланзі розрізняють розширену основу, дещо сплюснуте в тильнодолонному напрямку тіло і заокруглену головку.Суглобова поверхня основи проксимальних фаланг має увігнуту кулясту форму для сполучення з головкою відповідної п'ясткової кістки, а увігнута суглобова поверхня основи середніх і кінцевих (дистальних) фаланг має стріловий гребінь. Головки проксимальних і середніх фаланг закінчуються блоковою поверхнею, а головки кінцевих фаланг мають горбистість (tuberositas phalangis distalis).

4. Легені. Легені (pulmo dexter/sinister) розташовані в грудній порожнині по обидва боки від середостіння. Легеня має форму напівконуса із заокругленою верхівкою (apex pulmonis), що досягає надключичної ямки, і широкою основою (basis pulmonis), що лежить на куполі діафрагми. Права легеня коротша внаслідок більш високого стояння діафрагми, але ширша й за об'ємом більша, ніж ліва, частину об'єму якої займає серце.У кожній легені розрізняють такі по-верхні: випуклу реброву (fades costalis), увігнуту діафрагмальну (fades diaphragmatica), неправильно увігнуту середостінну (fades mediastinalis), міжчасткові, що прилягають одна до одної (fades interlobares), а також: передній (margo anterior) і нижній (marдо inferior) краї.На ребровій поверхні легені виділяють хребтову частину (ззаду), яка прилягає до бічних поверхонь тіл хребців. На середостінній поверхні обох легень видно серцеве втиснення (impressio cardiaca) (зліва чіткіше). У верхньозадньому квадранті цих втиснень містяться ворота легені (hilum pulmonis), через які в неї входять бронхи, легенева та бронхіальні артерії, нерви і виходять легеневі вени, лімфатичні судини. Усі ці утвори обгорнуті пухкою волокнистою сполучною тканиною, становлять корінь легені (radix pulmonis). Праворуч в корені легені найвище проходять бронх, артерія і вени, ліворуч — артерія, нижче — бронх і ще нижче — легеневі вени.Гострий передній край кожної легені відділяє реброву поверхню від середостінної. Знизу на передньому краї лівої легені є серцева вирізка (incisura cardiaca), ще нижче міститься невеликий виступ легеневої тканини — язичок лівої легені. Нижній край легені, який відмежовує діафрагмальну поверхню від ребрової та середостінної поверхонь, має вигляд правильної горизонтальної дуги, присередні кінці якої з'єднані стріловою прямою.Легені в людини розділені глибокими щілинами на частки. У кожній легені є довга коса щілина (fissura obliqua), що відділяє нижню частку від решти тканини легені. Крім того, у правій легені є горизонтальна щілина (fissura horizontalis), яка ділить верхньопередню частину тканини легень на верхню і середню частки. Внаслідок цього права легеня має три частки: верхню (lobus superior), середню (lobus medius) і нижню (lobus inferior), а ліва — дві: верхню і нижню.Основною структурно-функціональною одиницею дихальної паренхіми легені є ацинус, до якого належать дві дихальні бронхіоли, які відходять від однієї кінцевої бронхіоли, їхні альвеолярні протоки та альвеолярні мішечки (див. мал. 166). Сукупність більшої або меншої кількості ацинусів становить легеневі часточки. Часточки мають форму неправильних пірамід розміром (2 — 3) *1 см, інколи відмежованих одна від одної тонкими сполучними прошарками.Зовні легені, за винятком воріт, вкриті серозною оболонкою — легеневою плеврою (pleura visceraliss. pulmonalis), міцно зрощеною з тканиною легені. Легені в новонароджених рожевого кольору, потім вони поступово темнішають внаслідок відкладення дрібних пилових часточок (кам'яного вугілля, вільного кремнію (IV) оксиду тощо) в сполучній тканині та лімфатичних вузлах легень. При цьому в легенях розростається щільна волокниста сполучна тканина, що різко зменшує еластичність дрібних бронхів і легеневої тканини.Легеневу тканину ділити на окремі ділянки — бронхо-легеневі сегменти, кожен з яких вентилюється одним бронхом третього порядку. Бронхолегеневі сегменти правої легені. Верхня частка — три сегменти: верхівковий (segm. apicale, SI), що міститься у верхній частині частки; задній (segm. posterius, SII) — нижче попереднього; передній (segm. anterius, SIII) — розташований спереду й нижчче від верхівкового, межує з правим передсердям і верхньою порожнистою веною.Середня частка — два сегменти: бічний (segm. later ale, SIV), що займає передньо-латеральну частину частки; присередній (segm. mediate, SV) — міститься присередньо і вперед від попереднього, межує з середостінною плеврою.