2.1 Аналіз програми з літературного читання 2-4 класів

Читання в початковій школі – один з видів мовленнєвої та пізнавальної діяльності учнів, що активно впливає на мовний, естетичний, морально-етичний розвиток дитини. Його основна мета – розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей. Слід зауважити, що читацька компетентність учня стає основою його здатності до вивчення будь-якого навчального курсу. Широкий спектр жанрової літературної тематики дає можливість підготувати учня не лише до вивчення курсу літератури в основній школі, а й до системного вивчення таких предметів, як історія, етика, географія тощо.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України в XXI століття (2001 р.) головним завданням сучасної національної школи є формування особистості з глибоко усвідомленою патріотичною і громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високорозвиненим почуттям національної та власної гідності, що є носієм національних та на їх основі загальнолюдських цінностей, готової після закінчення навчання присвятити своє життя і працю на здобуття добробуту народу України. [53, С.73]

Читання високохудожніх творів, насичених правильними ідеями і думками збуджуватимуть у читача ті риси особистості, які близько відносяться до творчості і самостійності – емоційну пам’ять, уяву, різноманітні почуття аналіз, синтез, вміння бачити твір в цілому, його зміст, і в світі цієї цілісності оцінити і зрозуміти деталі; зуміти все досконало оцінити, проаналізувати, вміти оцінити і контролювати весь процес прочитання. Читання як і будь-який інший творчий процес, торкається всієї особистості людини. [12, С. 75-78]

Розвиваючись, молодший школяр повинен спрямовувати якості морального і розумового виховання, засвоювати навчальний матеріал, передбачений програмою але ще вчитель повинен спонукати кожного з учнів до самоосвіти, читати художню літературу, вчити вірші, які винесені поза програмою. Працюючи з художньою літературою, учневі початкової школи необхідно навчитись логічно мислити, що забезпечуватиме правильне оволодіння книгою, як засобом розумового розвитку. Говорячи про особливості мислення дітей, Г.О.Люблінська вказує, що за своєю суттю воно практичне, але це зовсім не означає, що дитина не розуміє логіку відношень між явищами і об'єктами дійсності. [8, С. 85] Логічне мислення, будучи вищою мірою інтелектуальної діяльності дитини проходить тривалий шлях розвитку.

Формування особистості маленького читача через родинний і власний досвід, через розкриття і аналіз почуттів, які виникають під час читання літературного твору, через особисту творчість дитини і виявлення існування «вічних» питань, на які немає однозначної відповіді, складає основу педагогічної технології, закладеної у підручнику. Сучасна освіта – це вже не лише процес засвоєння знань.

Курс “Літературне читання” – органічна складова освітньої галузі “Мови і літератури”. Його основною метою є розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі. [40, С. 18-26]

Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

Навчальний предмет “Літературне читання” – багатофункціональний. Уміння і навички – складова читацької компетентності, які формуються на уроках літературного читання, мають не лише предметний, а й загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, забезпечують їх подальше засвоєння у наступних ланках загальноосвітньої школи. [53, с. 392]

Основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Досвід читацької діяльності. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Змістова лінія «Коло читання» охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури.

Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор казки, легенди, міфи. Літературні казки українських та зарубіжних авторів. Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання.

За жанрово-родовими формами – це епічні твори: оповідання, байки, повісті, повісті-казки ліричні: твори різного змісту і форми драматичні: п’єси для дітей. [46, С. 156]

Змістова лінія «Літературознавча пропедевтика». Передбачає ознайомлення школярів (на початковому рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. В учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), тему та основну думку твору.

Змістова лінія «Досвід читацької діяльності (опрацювання текстів різних видів: художніх, науково-художніх)». У цій змістовій лінії взаємозв’язано реалізуються засоби літературознавчої пропедевтики, смисловий і структурний аналіз творів, навчання учнів виразності читання, висловлюванню особистого емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного. Особливості опрацювання художнього твору. Усвідомлення жанрових особливостей творів. Під час навчання молодші школярі ознайомлюються з різними жанрами творів художньої літератури і фольклору, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казка (народна і літературна), оповідання, повість, вірш, байка, малі фольклорні форми (загадка, прислів’я). Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія є доступнішою учням 4-х класів. [40, С. 18-26]

Смисловий і структурний аналіз твору. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту – це сприймання художнього образу, усвідомлення ідеї твору.

Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору. Під керівництвом учителя молодші школярі навчаються помічати особливості авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв.

Робота з науково-художніми творам. Науково-художній твір – це різновид дитячої пізнавальної літератури. За жанровою та тематичною різноманітністю – це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, техніку, географію.

Змістова лінія «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією» Передбачає роботу з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах для розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів. [14, С. 22-23]

Змістова лінія «Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного». Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного і позакласного читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок тощо.

Програма «Літературне читання» передбачає усвідомлення учнями різних понять (тема, ідея, засоби художньої виразності і. т. д.); інтенсивний розвиток усіх характеристик навички читання (вголос і мовчки); правильну організацію роботи над книгою; організацію самостійною роботи. [53, с. 392]

У 2 класі учням представлені твори дитячої літератури, доступні для їх вікової групи. До усної народної творчості входять малі фольклорні жанри – загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігровий фольклор, казки про тварин та прислів’я. До програми 2 класу ввійшли літературні (авторські) казки таких письменників: І.Я.Франко «Лисичка і Журавель», О.Пчілка, Н.Л.Забіла «Вовк і козлята», В.О.Сухомлинський «Соловей і Жук». Гумористичні твори, які мають на меті роль психологічного розвантаження, слугують виправленню вдачі та запобіганню від негативних вчинків (Д.Г.Білоус, Г.П.Бойко, А.І.Григорук, Т.П.Коломієць, В.З.Нестайко, І.П.Січовик, І.О.Світличний). Зарубіжна література: казки народів Європи (російська, білоруська, болгарська, чеська, англійська, німецька та латинська народні казки).

У процесі навчальної діяльності учень має засвоїти основні поняття малих фольклорних жанрів, їх характерні риси. Володіння вивченим матеріалом повинно відповідати державним вимогам, а саме: учень має правильно назвати хоч декілька українських народних казок, а також назвати декілька письменників, які є авторами творів. Щодо персонажів художніх творів, то учень має виділяти героїв, за характером поведінки, вчинків (позитивні, негативні) вміти описати їх зовнішній вигляд та назвати головні риси (характеру, зовнішності).

У 2 класі за програмою вивчається казка як фольклорний літературний жанр, у якому є вимисел, фантазія. Учні починають вивчення великої групи казок про тварин: їхні вдачі, вчинки. Дається поняття про літературну казку, як авторський твір. [20, С. 29-31]

Дії тваринних казкових образів олюднені: вони розмовляють, спілкуються, товаришують. Саме тому зміст цих казок близький і доступний дітям будь-якого віку. Під час вивчення казки вчитель повинен організувати клас для плідної роботи, після закінчення якої має бути позитивний результат. [48, С. 18] Учні мають усвідомлювати елементарні жанрові особливості народної казки: наявність у змісті вигадки, фантазії розповідати про особли-вості побудови: традиційний зачин, кінцівка, повтори визначає, правильно називає героїв казок про тварин на основі спостережень за поведінкою вчинками, персонажів у казках розповідає про домінуючі риси їх характеру, передає це голосом під час читання, інсценування висловлює елементарні узагальнені оцінні судження: лисиця – хитра, вовк – злий заєць – боягуз і т. ін. пояснює, що літературна казка – це авторський твір. [1, С. 44-48]

У 3 класі коло читання розширюється за жанрами і персоналіями, охоплюючи доступні, цікаві для цього віку твори, які мають художньо-естетичну цінність. Учням пропонується для вивчення з усної народної творчості: малі фольклорні форми – народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки; народні усмішки, чарівні казки, легенди, народні пісні. Продовжується вивчення літературних казкок (К.Д.Ушинський, І.Я.Франко, Л.Українка, О.Зима, І.Л.Липа, О.Д.Іваненко, В.П.Скомаровський «Чому в морі вода солона», В.О.Сухомлинський, Л.М.Письменна, Ю.Ф.Ярмиш); п’єси-казки (Н.Куфко, О.Олесь, Л.Мовчун); зарубіжної літератури – казки, оповідання, уривки з повістей (П.П.Єршов, О.С.Пушкін, Г.К.Андерсен, брати Грімм, З.Топеліус, А.Ліндгрен, Б.Немцова, М.М.Носов, М.Сладко).

Під час навчально-виховного процесу учень має засвоїти навчальний матеріал та вдосконалити свої вміння та навички щодо вивченого. Перш за все учень має співвідносити вивчені творі з відповідними жанрами: казка, вірш, оповідання, байка п’єса; розрізняти фольклорні і авторські твори; твори за емоційним забарвленням; називати основні теми читання; прізвища, імена українських письменників-класиків, найвідоміших письменників-казкарів та їхні твори, з якими ознайомились під час навчання; знати сюжети 4-5 фольклорних казок. [12, С. 75-78]

У 3 класі починають вивчати народні героїко-фантастичні (чарівні) казки. Ця група казок характеризується своєю композиційною особливістю, обов’язковою наявністю чарівних предметів, чаклунів, тобто у їх зміст переважає фантастичне начало. Учень має визначати позитивних чи негативних героїв казки, пояснювати якими вони рисами наділені, висловлювати свою оцінку щодо поведінки та вчинків персонажа. Школяр має вміти сформулювати та робити висновки про прочитане, він повинен чітко знати що в чарівних казках добро перемагає зло.

Специфікою чарівних казок є сильне моральне начало, повчальний зміст, який приховано у ненав’язливій моральній позиції, що спонукає слухача самостійно дійти відповідних висновків щодо етики поведінки чи морально-етичних правил життя. [21, С.44]

Програмою для 3 класу передбачено вивчення повість, повість-казка як прозові твори, у яких мають місце кілька подій. Учні повинні (з допомогою вчителя) знаходити відмінність оповідання від казки, їх відмінність від оповідання та казки; герої повістей, повістей-казок; практично розрізняє повість, повість-казку; пояснює їх відмінність від оповідання та казки; правильно називає героїв повістей, повістей-казок (на прикладі програмових творів).

У 3 класі на новому матеріали продовжується залучення учнів до тих видів творчих завдань, які виконувались у 2 класі, з деяким їх ускладненням. Зокрема, колективне та індивідуальне складання варіантів кінцівок до літературних казок, творів-мініатюр про казкових героїв і власні спостереження; складання розповідей від імені одного з героїв твору, заповнення пропусків у прозових і віршованих творах; інсценування прочитаного.

У 4 класі коло читання розширюється і систематизується шляхом упорядкування і узагальнення знань про раніше відомі жанри і авторів, а також залучення нових жанрів, творів та імен. Учні 4-го класу вивчають малі фольклорні форми: прислів’я, приказки, лічилки, загадки, усмішки; соціально-побутові казки, притчі, легенди, народні пісні, а також міфи про створення світу і людей; поезія: поетична палітра охоплює всі види віршів, з якими діти ознайомилися у попередніх класах. Крім авторів, твори яких діти читали у 2-3 класах, пропонуються твори І.А.Малковича, В.А.Симоненка, І.Ф.Драча, П.Усенка, Л.Полтави, Б.Й.Чалого, Г.Черінь, І.ВЖиленко та ін.; казки, оповідання, уривки з повістей – А.П.Чехов, В.М.Гюго, П.П.Бажов, М.Твен, Р.Кіплінг, А.А.Мілн, Дж.Лондон, А.М.Волков, М.М.Пришвін, Е.М.Успенський.

Під час навчання в учнів формуються вже стійкі знання про казку як жанр, співвідносять прочитаний твір з певним жанром: казка, вірш, оповідання, повість, повість-казка, байка, п’єса; розрізняють казку народну і літературну; прозові, поетичні, драматичні твори; учні знають та можуть пересказати сюжети 6-7 фольклорних казок, а також літературних творів, прізвища, імена їхніх авторів. Вміють виділяти головних і другорядних героїв твору, встановлюють тип персонажа (позитивний, негативний), пояснюють вчинки героїв та обґрунтовують їх, висловлюють своє ставлення до персонажа. [40, С. 18-26]

У 4 класі учні починають вивчати соціально-побутові казки, ці казки розповідають про життя людей, їхній побут або реалії людського життя за умов різних соціальних епох. Соціально-побутові казки є найновішими за походженням. Учень може практично розрізняти народну соціально-побутову казку; називати місце події у казках, героїв, пояснюти їхні вчинки, мотиви поведінки; відмінність соціально-побутових казок від казок про тварин та героїко-фантастичних (на конкретних прикладах); пояснювати спільне та відмінне у цих казках.

Коло літературного читання та його методичне опрацювання створюють передумови для самовираження дітей через творчу діяльність у зв’язку з прочитаним. У 4 класі, як і в попередніх, рекомендує наступне: словесне малювання та ілюстрування прочитаного, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, доповнення віршованих і прозових творів, зміни текстів; складання з допомогою вчителя казок, небилиць, творів-мініатюр, віршів, лічилок, загадок тощо.