
- •3. Становлення і розвиток наукового стилю укр. Мови
- •4.Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •5. Орфоепічні норми укр.. Мови. Вимова голосних і приголосних звуків.
- •6.Евфонія (милозвучність), її специфіка в укр. Мові
- •7) Акцентуаційні норми української мови наголос та його види
- •8) Лексичні норми мови професійного спілкування9заг.Характ.Лексики укр..Мови..І слова іншомовного походження
- •10)Стилістичні норми їх специфіка і використання
- •11)Морфологічні норми в українській мові
- •12) Синтаксичні норми сучасної української мови
- •3. Правопис великої літери
- •14. Пунктуаційні норми сучасної української мови
- •15.Культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •16. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •17.Правельність мовлення як визначальна комунікативна ознака культури мовлення
- •18.Мовні особливості заяви як контрактно- кадрового документа
- •24. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •25. Мовний,мовленнєвий,спілкувальний етикет
- •26.Структура мовного етикету.Стандартні етикетні ситуації.
- •27. Парадигма мовних формул
- •29.Звертання.Розділові знаки в реченнях зі звертанням.
- •3.Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
- •4.Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
- •5.Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
- •34.Іменник
- •40) Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
- •41) Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
- •43) Службові листи як довідково-інформаційної документації , їх структура та реквізити. Види службових листів та відповідні вимоги до них
- •45) Основні правила єтикету службового листування
- •49) Термінологія обраного фаху
- •52) Правила слововживання й використовування українських термінів
- •53) Нормування й стандартизація термінів
- •54) Українські електронні термінологічні словники
- •55 Лексичні особливості наукового стилю
- •62 Вопрос Основнi вимоги до бiблiограчного опису викорастаних джерел
- •63 Переклад та перекладання
- •64 Форми та види перекладу
- •65 Особливостi наукого-технiчного перекладу
- •1) Знайти загальну логіку викладення матеріалу оригінального тексту;
- •1) Російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
- •67. Переклад термінів
- •68. Вибір синоніма під час перекладу
- •69. Особливості редагування наукового тексту
- •70. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування
- •71. Поняття і сутність ділового спілкування. Етикет ділового спілкування.
- •72. Невербальні засоби спілкування
- •75. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •76. Види публічного мовлення
- •79.Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •80.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •81. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •83.Засоби увиразнення публічного виступу.
- •84. У професійній діяльності важливу роль відіграє діалогічне мовлення – форма соціально-мовного спілкування, основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
72. Невербальні засоби спілкування
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
ВИДИ НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ
Тактильне поведінку. Під час спілкування кожна людина використовує різні, індивідуальні типи дотику до певних співрозмовникам. Кожен дотик носить в собі різний характер і має, що відрізняється від інших, значимість і ефективність. Цей вид спілкування умовно ділиться на: ритуальне, професійне, любовне і дружнє. Кожен вид тактильних дотиків використовується людиною для посилення комунікативної зв'язку або її ослаблення. Необхідно враховувати, аналізуючи жести цього виду, що в кожній культурі невербальні елементи мають різне смислове значення. До даного типу спілкування відносяться: поцілунки, поплескування по плечу або спині, рукостискання.
Кінетика. Особливості невербального спілкування в тому, що спільність жестів, рухів тіла і міміки складають виразні засоби комунікації. Головні елементи цього виду: погляди, міміка, жести, які мають соціокультурне, фізіологічне походження. Варто відзначити, що стежити за своєю кинесики важливо, наприклад, для бізнесменів. Так невербальне спілкування, при якому міміка повинна бути під особливим контролем, може надати величезний вплив на те, чи схвалить ваш клієнт вашу пропозицію чи ні. До кінетики відносяться: тривалість погляду, його напрям, частота контакту.
Сенсорика. Ставлення кожної людини до співрозмовника грунтується на відчуттях, що видаються органами почуттів: відчуття смаку, тіла партнера, його тепла, запахів, колірних, звукових поєднань. На цьому і базується невербальна мова спілкування з даним співрозмовником.
Паравербального вид комунікації. Ритм, тембр голосу і інтонація, що використовуються співрозмовником або вами для передачі висловлювання, впливає при побудові невербального спілкування.
73. Основні закони спілкування Спілкування здійснюється за певними законами. Закони спілкування це особливі закони. Вони не схожі на інші закони, не вимагають обов’язкового виконання. Вони відповідають на питання що відбувається у процесі спілкування? І реалізуються у процесі спілкування незалежно від того, хто говорить, про що, з якою метою, в якій ситуації і т.д.
1) Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості.
2) Закон залежності результату спілкування від обсягу комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.
3) Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.
4) Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.
5) Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співрозмовнику, в перший момент ним відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова, ця ідея шкідлива, приймати її не треба.
6) Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Він свідчить: співвідношення розмови і мовчання в мові кожної людини – величина постійна. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.
7) Закон відхилення публічної критики. Людина відхиляє публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Ми всі вважаємо себе розумними, знаючими, тому критика, особливо у присутності інших, або непрохана порада сприймається нами, як мінімум, насторожено:як замах на нашу самостійність, сумнів у нашій компетентності.
8) Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас говорять, і тим більше людей критикує ваші дії. Людина, яка виділяється, завжди стає об’єктом підвищеної уваги. А. Шопенгауер писав: "Чим вище ви піднімаєтеся над натовпом, тим більше будуть про вас лихословити.
9) Закон довіри до простих слів, або закон комунікативної простоти. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Інтерес до вічних і простих істин у людей постійний, тому звернення до них – основа популізму у політиці.
10) Закон комунікативних зауважень. Якщо співрозмовник порушує якісь комунікативні норми, йому роблять зауваження з метою змінити його комунікативну поведінку. Якщо кричить, говорять – Припини кричати. Якщо говорить тихо, зауважують – голосніше!
11) Закон прискореного розповсюдження негативної інформації. Негативна інформація має здатність поширюватися швидше, ніж позитивна. Це пов’язано з підвищеною увагою людей до негативу, адже позитивне дуже швидко починає сприйматися як норма перестає обговорюватися.
12) Закон спотворення інформації при її передачі («зіпсований телефон»). Будь-яка передана інформація спотворюється у процесі її передачі прямо пропорційно кількості осіб, які брали участь у процесі її передачі.
13) Закон детального обговорення дрібниць. Люди більш охоче зосереджуються на обговоренні незначних питань і готові приділити цьому більше часу, ніж обговоренню важливих проблем. Знати цей закон особливо важливо, коли йде колективне обговорення.
14) Закон мовного посилення емоцій. Емоційні вигуки людини підсилюють емоції, які вона переживає.
15) Закон мовного поглинання емоцій. При зв’язній розповіді про емоцію, що переживається, вона поглинається мовою і зникає.
16) Закон емоційного придушення логіки. В умовах емоційного збудження людина погано говорить і погано розуміє звернену до нас мову.
74. Гендерні аспекти спілкування
Однією із найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впливає не лише на стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його тональність, стиль, характер.
Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше репрезентують в діловій і професійній сфері. Чоловічий стиль спілкування зорієнтований на систему домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкуванні. Такий стиль називають авторитарним. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри, для них тільки одна відповідь правильна (переважно це – власна думка).
Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростанню ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.
Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для жінок – актуалізація «Ми» в налагодженні професійних ділових контактів.
Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне, очевидно, либрнь), а чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко переконаний, що й казати, зрозуміло). Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики.
Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують її перебігом. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють.