Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-10.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
29.6 Кб
Скачать
  1. Поняття національної та літературної мови.Найістотніші ознаки літературної мови.Мова проф..спілкування як функціональний різновид укр..лут.мови.

Національна мова - це мова певного народу в усіх її виявах: літературна мова, діалекти, територіальні і соціальні жаргони, просторіччя.

Літературна мова - це впорядкована форма національної мови, що має певні норми, розвинену систему стилів, усну і писемну форму, багатий лексичний фонд.

Літературна мова характеризується такими ознаками:

унормованістю;(установленні мовні норми)

уніфікованістю (стандартністю);

наддіалекгністю;( функціонує без діалектних обмежень)

поліфункціональністю:

стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).

Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.

2. Хар-ка поняття «норма літературної мови».Типи літературних норм.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють такі мовні норми:

1) орфоепічні - регулюють правильну вимову звуків, наголошення слів;

2) лексичні - встановлюють правила слововживання;

3) граматичні - передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень;

4) стилістичні - визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення;

5) орфографічні - охоплюють правила написання слів та їхніх частин;

6) пунктуаційні - регулюють вживання розділових знаків.

3.Лексичні норми мови професійного спілкування.

Лексика (від грец. Lexikos - словесний, словниковий) - це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо).

Слово - це граматично оформлений звук чи звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення.

У процесі розвитку мови можуть виникати нові значення слова, тобто його семантичний обсяг змінюється - розширюється чи звужується. Але в кожний конкретний період семантична структура слова є величиною постійною, інакше неможливим було б мовне спілкування. Здатність слова вживатися в кількох значеннях називається багатозначністю. Багатозначність вважають могутнім джерелом і засобом збагачення словникового складу мови. Нові значення слова виникають на основі перенесення найменування з одних предметів, ознак, дій, станів на інші на основі подібності чи суміжності. Внаслідок цього створюється можливість одним словом позначати два і більше поняття.

Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.

Пароніми - це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням.

Синоніми - це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням.

За походженням слова́ поділяються на власне українські та запози́чені з інших мов.

4. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.

Культура мови - галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики, культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню норм у мовну практику.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Основними якісними комунікативними ознаками є:

1) Правильність правильна вимова звуків і звукових комплексів, правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм.

2) Точність пов'язується з ясністю мислення, а також зі знанням предмета мовлення і значення слова.

3) Логічність логічно правильне мовлення, розумне, послідовне.

4) Змістовність мовлення передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з різнобічною інформацією з цієї теми, вміння добирати потрібний матеріал та підпорядковувати його обраній темі, а також повноту розкриття теми без пустослів'я чи багатослів'я.

5) Доречність. Це такий добір мовних засобів, що відповідає змістові, характерові, експресії, меті повідомлення.

6) Багатство великий обсяг активного словника, різноманітність уживаних морфологічних форм, синтаксичних конструкцій.

7) Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови.

8) Чистота. Мова тоді буде чистою, коли буде правильно звучати, коли вживатимуться тільки літературно-нормативні слова і словосполучення, будуть правильні граматичні форми.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]