- •3. Становлення і розвиток наукового стилю укр. Мови
- •4.Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •5. Орфоепічні норми укр.. Мови. Вимова голосних і приголосних звуків.
- •6.Евфонія (милозвучність), її специфіка в укр. Мові
- •7) Акцентуаційні норми української мови наголос та його види
- •8) Лексичні норми мови професійного спілкування9заг.Характ.Лексики укр..Мови..І слова іншомовного походження
- •10)Стилістичні норми їх специфіка і використання
- •11)Морфологічні норми в українській мові
- •12) Синтаксичні норми сучасної української мови
- •3. Правопис великої літери
- •14. Пунктуаційні норми сучасної української мови
- •15.Культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •16. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •17.Правельність мовлення як визначальна комунікативна ознака культури мовлення
- •18.Мовні особливості заяви як контрактно- кадрового документа
- •24. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •25. Мовний,мовленнєвий,спілкувальний етикет
- •26.Структура мовного етикету.Стандартні етикетні ситуації.
- •27. Парадигма мовних формул
- •29.Звертання.Розділові знаки в реченнях зі звертанням.
- •3.Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
- •4.Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
- •5.Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
- •34.Іменник
- •40) Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
- •41) Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
- •43) Службові листи як довідково-інформаційної документації , їх структура та реквізити. Види службових листів та відповідні вимоги до них
- •45) Основні правила єтикету службового листування
- •49) Термінологія обраного фаху
- •52) Правила слововживання й використовування українських термінів
- •53) Нормування й стандартизація термінів
- •54) Українські електронні термінологічні словники
- •55 Лексичні особливості наукового стилю
- •62 Вопрос Основнi вимоги до бiблiограчного опису викорастаних джерел
- •63 Переклад та перекладання
- •64 Форми та види перекладу
- •65 Особливостi наукого-технiчного перекладу
- •1) Знайти загальну логіку викладення матеріалу оригінального тексту;
- •1) Російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
- •67. Переклад термінів
- •68. Вибір синоніма під час перекладу
- •69. Особливості редагування наукового тексту
- •70. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування
- •71. Поняття і сутність ділового спілкування. Етикет ділового спілкування.
- •72. Невербальні засоби спілкування
- •75. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •76. Види публічного мовлення
- •79.Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •80.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •81. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •83.Засоби увиразнення публічного виступу.
- •84. У професійній діяльності важливу роль відіграє діалогічне мовлення – форма соціально-мовного спілкування, основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
67. Переклад термінів
Розрізняють перекладання вузькогалузевих термінів, міжгалузевих загальновживаних та загальнонаукових слів.
Розпочнемо з особливостей перекладання вузькогалузевих термінів. Пошук терміна-еквівалента (тобто відповідного за значенням терміна) у власній мові (мові перекладу) має починатися з аналізу нового поняття, яке виражає іншомовний термін. Цей аналіз може підказати, яке слово треба вжити на позначення певного поняття. Напр., у російській термінології одна з деталей ізолятора називається «юбка» – очевидно, назву підбирали за подібністю. Українська термінологія для цього поняття має термін «острішок» (від слова «стріха»). Тобто асоціації у творців обох термінів були різні. Правильним уважається такий шлях перекладання термінів: «іншомовний термін → поняття → український термін», а не «іншомовний термін → український термін». Помилковим, напр., буде переклад російського будівельного терміна «грохот» як «гуркіт» чи «грюкіт», оскільки йдеться про назву пристрою для пересівання піску або цементу, і в українській терміносистемі для цього існує слово «решето».
Якщо назва поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки беруться за визначальні, напр., у комп’ютерній термінології: user – користувач, mouse – мишка.
Під час перекладання термінів можуть виникнути такі ситуації:
• коли в мові перекладу існують еквіваленти іншого терміна, зафіксовані у словниках;
• коли такі еквіваленти відсутні.
У першому випадку може існувати один або кілька варіантів перекладу іншомовного терміна. Якщо є лише один еквівалент, то така ситуація не викликає особливих труднощів, необхідно лише перевірити адекватність заміни в певному контексті. За наявності кількох еквівалентів слід обирати найбільш адекватний у цьому випадку варіант перекладу.
У другому випадку, коли в мові немає еквівалента іншомовному терміну, переклад можна здійснити такими засобами:
• запозичити іншомовний термін з дотриманням певних правил його транскрибування й коротким тлумаченням у дужках,
• послівно перекласти (калькувати),;
• перекласти іншомовний термін за допомогою описового способу,
Перекладаючи науково-технічний текст, треба мати досить чітке уявлення про українську та іншомовну термінологію певної галузі.
68. Вибір синоніма під час перекладу
Існування в мові лексичної синонімії ускладнює роботу перекладача. Абсолютних синонімів (які не вирізняються ні семантичним, ні стилістичним відтінками) не так багато і найчастіше вони трапляються серед термінів: лінгвістика – мовознавство, нарація – оповідь, лабіальний – губний,
рецепція – сприймання. Однак синоніми не завжди можуть заміняти один одного. Вони можуть бути придатними в одному контексті і виявитися непридатними в іншому. При аналізі та виборі одного із синонімів необхідно розрізняти їхні види:
• смислові (ідеографічні), які відрізняються відтінками значення, ступенем інтенсивності вираження поняття: рос. план – укр. задум, проект, (дій) програма, (далекий план – у мистецтві) перспектива;
• стилістичні, які відрізняються емоційною забарвленістю або відношенням до різних стилів: рос. называть – укр. давати ім’я, іменувати (нейтральне), титулувати (піднесено-урочисте), номінувати (книжне);
• фразеологічні, які відрізняються своєю сполучуваністю з іншими словами: рос. принимать може сполучатися з різними словами (в расчет, решение, характер, силу закона тощо). Українські відповідники враховуватимуть цю обставину: враховувати (брати до уваги), виносити ухвалу, набувати властивостей, набирати чинності (сили закону).
• контекстуальні – слова, які не є синонімами у власному значенні слова, але які сприймаються як такі в конкретному контексті: рос. Отстраненное представление имеют рядовые читатели о процессе коммуникативного взаимодействия между автором художественного текста и реципиентом. – укр. Не до кінця розуміють пересічні читачі процес комунікативної взаємодії між автором художнього тексту та реципієнтом.
Таким чином, під час перекладу текстів наукового стилю з російської мови на українську слід враховувати як можливі термінологічні паралелі, так і уточнювати значення термінів, уживання їх у певному контексті.
