- •3. Становлення і розвиток наукового стилю укр. Мови
- •4.Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •5. Орфоепічні норми укр.. Мови. Вимова голосних і приголосних звуків.
- •6.Евфонія (милозвучність), її специфіка в укр. Мові
- •7) Акцентуаційні норми української мови наголос та його види
- •8) Лексичні норми мови професійного спілкування9заг.Характ.Лексики укр..Мови..І слова іншомовного походження
- •10)Стилістичні норми їх специфіка і використання
- •11)Морфологічні норми в українській мові
- •12) Синтаксичні норми сучасної української мови
- •3. Правопис великої літери
- •14. Пунктуаційні норми сучасної української мови
- •15.Культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •16. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •17.Правельність мовлення як визначальна комунікативна ознака культури мовлення
- •18.Мовні особливості заяви як контрактно- кадрового документа
- •24. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •25. Мовний,мовленнєвий,спілкувальний етикет
- •26.Структура мовного етикету.Стандартні етикетні ситуації.
- •27. Парадигма мовних формул
- •29.Звертання.Розділові знаки в реченнях зі звертанням.
- •3.Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
- •4.Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
- •5.Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
- •34.Іменник
- •40) Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
- •41) Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
- •43) Службові листи як довідково-інформаційної документації , їх структура та реквізити. Види службових листів та відповідні вимоги до них
- •45) Основні правила єтикету службового листування
- •49) Термінологія обраного фаху
- •52) Правила слововживання й використовування українських термінів
- •53) Нормування й стандартизація термінів
- •54) Українські електронні термінологічні словники
- •55 Лексичні особливості наукового стилю
- •62 Вопрос Основнi вимоги до бiблiограчного опису викорастаних джерел
- •63 Переклад та перекладання
- •64 Форми та види перекладу
- •65 Особливостi наукого-технiчного перекладу
- •1) Знайти загальну логіку викладення матеріалу оригінального тексту;
- •1) Російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
- •67. Переклад термінів
- •68. Вибір синоніма під час перекладу
- •69. Особливості редагування наукового тексту
- •70. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування
- •71. Поняття і сутність ділового спілкування. Етикет ділового спілкування.
- •72. Невербальні засоби спілкування
- •75. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •76. Види публічного мовлення
- •79.Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •80.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •81. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •83.Засоби увиразнення публічного виступу.
- •84. У професійній діяльності важливу роль відіграє діалогічне мовлення – форма соціально-мовного спілкування, основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
53) Нормування й стандартизація термінів
Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах. Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології. На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють. Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом: 1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять; 2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел); 3) поділ термінів на групи: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни); 4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”); 5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів; 6) формулювання українською мовою означення поняття; 7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем. У готовому вигляді стаття стандарту має приблизно таку будову: — назва поняття українською мовою; — скорочена форма терміна; — недозволений (нерекомендований) синонім; — родове поняття; — видове поняття; — еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами; — дефініція (означення); формула або схема.
54) Українські електронні термінологічні словники
У списку словників представлені лише найважливіші й найповніші словники української мови всіх видів. Список структурований за схемою українського лексикографа і бібліотекаря Т. Ю. Кульчицької, розширений за рахунок нових видань і доповнений електронними словниками.
Із серії «Словники України» у першу чергу необхідно відмітити двотомний «Словник синонімів української мови», нове видання «Орфографічного словника української мови». На увагу також заслуговує ціла серія двомовних словників. З інших видань, здійснених Українським мовно-інформаційним фондом, у першу чергу треба відзначити перевидання «Пересопницької Євангелії». Програмою «Словники України», окрім традиційних, себто виданих на папері, передбачалося і створення їх електронного відповідника для інформаційних комп’ютерних систем. Наявність енциклопедій та словників на електронних носіях – вважається одним із показників інтелектуального рівня нації.. Відтак ще в кінці 2001 р. тиражем 30 тисяч примірників появився електронний словник української мови. Це – інтегрована лексикографічна система «Словники України», яка об’єднує п’ять словників: орфографічний, орфоепічний, синонімічний, антонімічний та фразеологічний, а також функцію словозміни. Цю фундаментальну працю присвячено 10-річчю незалежності України. Про її фундаментальність наглядно говорить хоча б той факт, що коли роздрукувати на папері усю інформацію, яка є на диску, то це зайняло б сорок тисяч сторінок, себто 40 словників по 1000 сторінок кожний. За допомогою системи «Словники України» користувач може дізнатися про написання, наголошення, вимову близько 152 тисяч слів української літературної мови, а також одержати повну інформацію про відмінювання цих слів в усіх граматичних значеннях (відмінках, числах, особах тощо). Отже, на екрані при розкриванні парадигми слова, над кожним із них є наголос, що є дуже важливим для тих, хто не проживає в українському природному середовищі. Крім того, в електронному словнику української мови можна дізнатися про синоніми (слова з близькими значеннями) та антоніми (слова з протилежним значенням), а також про вживання заданого слова у цілісних виразах зі спеціальним значенням (фразеологізмах). На диску міститься інформація про 2200 антонімічних пар, 9200 синонімічних рядів та 56 тисяч фразеологічних одиниць. Користувач може легко переходити з однієї системної функції в іншу. Система «Словники України» укладена на основі сучасних академічних словників української мови за допомогою словозмінної класифікації та комп’ютерних програм, розроблених фахівцями Українського мовно-інформаційного фонду. Авторами цього електронного словника є В. Широков, І. Шевченко, О. Рабулець, О. Костишин, М. Пещак.
