27. Парадигма мовних формул

Парадигми мовних формул(вислови мовленнєвого етикету) покликані репрезентувати насамперед ввічливість співбесідника.

 На сьогодні повернуто в ділове мовлення звертання пане, добродію, поруч із поширеними товаришу, товаришко, товариші, і всі три звертання є придатними для ділової комунікації. Усе залежить від ситуації та індивідуальних уподобань.

Звертання добродію (добродійко, добродії) вважається старою почесною назвою осіб, що роблять добро для народу. Вживається це звертання і в поєднанні з засобами титулування (пане добродію, пані добродійко) і з означальними прикметниками (вельмишановний добродію).

Слід бути уважним, вибираючи звертання в промовах, на різноманітних зібраннях. Наприклад, залежно від виду зібрання, складу аудиторії можуть бути звертання: «Глибоко поважні пане і панове, дорогі гості!», «Шановні колеги! Пані і панове!» тощо. Природно, що в неофіційній обстановці ми можемо послуговуватися значно більшим реєстром звертань на ім’я по батькові, скористатися словами друже, подруго, брате, голубчику, серденько тощо.

Звертання і вітання – це ті елементи мовленнєвого етикету, які передусім, сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, вітання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування. Арсенал звертань в українській мові дещо збіднений. З метою його розширення використовуємо ряд замінників. Уникаючи прямих звертань до незнайомих осіб, вдаємося до таких: Дозвольте звернутися…; Вибачте (пробачте), чи можна вас запитати, просити…; Чи не скажете…

Особливо продуктивною є морфема добр- у формулах вітань, які використовуються часто замість формул-звертань, компенсуючи бідний набір останніх: Доброго ранку і т.д. У відповідь на привітання існують формули: Доброго ранку! Добрий день!

29.Звертання.Розділові знаки в реченнях зі звертанням.

Звертання - це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі - Я окроплю твою рану цілющим зерном (Б. Ол.); Не запізнись, друже. Пам 'ятай... (Довж.).

Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або у формі, що збігається з формою називного відмінка: Київ мій, ти у серці завжди (Сос).

Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий. А десь у теплому гостиннім домі (Ткач.); Другий, вперед!

Розділові знаки:

1. Якщо звертання вживається на початку речення й вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Леся Українка).

2. Якщо звертання вживається вкінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагає інтонація речення загалом: Будь щаслива та здорова, чорноброва (М. Вороний); Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! (М. Бажан); -Де зараз ви, кати мого народу? (В. Симоненко).

3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце моє рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, тую печаль в тобі без краю й меж(В. Ткаченко).

4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. (В. Сосюра).

5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (В. Ткаченко).

6. Якщо звертання повторюються чи є однорідними, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Вітре буйний, Вітре буйний, заглуши ти сум отруйний, збережи первісний цвіт; Мамо! Голубко! В співи тремтячі ти при мені виливала нудьгу (3 тв. Г. Чупринки).

30. Функційні стилі української мови та сфера їхнього застосування.

Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

В українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанр - це різновид текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

1.Художній стиль - це мова художньої літератури, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу.

Головними ознаками художнього стилю є емоційність, образність, експресивність.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

2.Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.

Основне призначення стилю - повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.

Головними ознаками наукового стилю є широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням та іншомовного походження. Показовим є членування тексту на розділи.підрозділи, параграфи, введення формул, таблиць, діаграм. Лексичні, текстові одиниці репрезентують точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених положень.

Розрізняють власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний підстилі наукового стилю.

Власне науковий репрезентується такими жанрами, як дисертація, монографія, наукова стаття, доповідь, дипломна, магістерська, курсова робота тощо.

Науково-популярному підстилю властива доступність викладу наукової інформації, розрахованої на нефахівців

Науково-навчальний підстиль реалізується в підручниках, посібниках для учнів шкіл та студентів вищих навчальних закладів, слухачів мережі просвітницьких установ.

Науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, виступи на наукових конференціях, дискусії, доповіді на наукові теми.