31. Методика диагностики темперамента Стреляу. Описание методики

Опросник направлен на изучение трех основных характеристик типа нервной деятельности: уровня силы процессов возбуждения, уровня силы процессов торможения, уровня подвижности нервных процессов, так же рассчитывается показатель уравновешенности процессов возбуждения и торможения по силе.

Тест содержит три шкалы, которые реализованы в виде перечня из 134 вопросов, предполагающих один из трех возможных вариантов ответа: «да», «?» (затрудняюсь ответить), «нет».

Инструкция

Предлагаемые вопросы относятся к различным свойствам темперамента. Ответы на эти вопросы не могут быть хорошими или плохими, так как каждый темперамент обладает своими достоинствами. Отвечать на вопросы следует в той последовательности, в которой они расположены, не возвращаясь к ранее данным ответам. На каждый вопрос следует дать один из трех ответов: «да», «нет», или «не знаю» (?). Ответ «не знаю» следует давать тогда, когда трудно остановиться на «да» или «нет».

Описание шкал

Уровень процессов возбуждения

Высокие баллы- сильная ответная реакция на возбуждение, стимул; не обнаруживаются признаки запредельного торможения, прямая корреляция с высокими показателями по теппинг-тесту: быстрые включаемость в работу, врабатываемость и достижение высокой производительности; низкая утомляемость; высокая работоспособность и выносливость.

Низкие баллы- слабая и запоздалая реакция на возбуждение, быстро достигается запредельное торможение, вплоть до ступора, отказа в работе; низкие показатели по теппинг-тесту; медленные: включаемость в работу, врабатываемость и невысокая производительность труда; высокая утомляемость; низкая работоспособность и выносливость

Уровень процессов торможения

Высокие баллы- сильные нервные процессы со стороны торможения; возбуждения, стимулы легко гасятся; быстрое реагирование ответным действиям на простые сенсорные сигналы, хорошая реакция; высокий самоконтроль, собранность, бдительность, хладнокровие в поведенческих реакциях.

Низкие баллы- слабость процессов торможения, импульсивность в ответных действиях на стимул, слабый самоконтроль в поведенческих реакциях, определенная расторможенность, расхлябанность, нетребовательность и снисходительность к себе; медленное или запоздалое, реагирование ответными действиями на простые сигналы; плохая реакция, неровное реагирование, неадекватные реакции, склонность к истерии.

Уровень подвижности нервных процессов

Высокие баллы - легкость переключения нервных процессов от возбуждения к торможению и наоборот; быстрый переход от одних видов деятельности к другим; быстрая переключаемость, решительность, смелость в поведенческих реакциях.

Низкие баллы - характерны для людей, склонных работать по стереотипу, не любящих быстрых и неожиданных изменений в деятельности, инертных, проявляющих, как правило, низкую способность переключаться на новые виды работ и успешно осваивать новую профессию; не пригодны для работы в быстроменяющихся условиях.

32. ОСОБИСТІСНИЙ- клас методикпсиходіагностичних, призначених для визначення ступеня виразності в індивіда певнихособистіснихособливостей. Сукупністьметодичнихзасобів для вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожна з методик являє собою стандартизовану анкету, що складається з набору пропозицій, з вмістом яких випробуваний (інформант) може погодитися або не погодитися. До теперішнього часу створено величезну кількість особистісних опитувальників самих різних типів. При розробці особистісних опитувальників відмінності в підходах виявляються у формулюванні, компонуванні, відборі і угрупуванню питань. Все різноманіття особистісних опитувальників може бути класифіковане в наступному вигляді: За змістом: • опитувальники рис особистості (вимірюють вираженість рис - стійких особистісних ознак. Один з найвідоміших - шестнадцатіфакторнийособистіснийопитувальник Кеттелла. Під чинником розуміється глибинна особистісна характеристика, що визначає групу стійких поведінкових проявів, відносно незалежна від інших характеристиктогож ряду. У Кеттелла фактори мають « технічні »і« побутові »назви, кожен фактор іменується парою полярних характеристик, наприклад, сміливість - боязкість.) • опитувальники типологічні (розробляються на базі визначення типів особистості і дозволяють віднести обстежуваних до того чи іншого типу, що відрізняється якісно своєрідними проявами. Опитувальник Ганса Айзенка призначений для визначення типу особистості в залежності від вираженості двох незалежних факторів - екстраверсії і невротизма (емоційної нестабільності). У різних варіантах клієнтам пропонується опитувальний лист з набором питань, на котрі пропонуєтьсявідповістиствердно або негативно (іноді може допускатися невизначенийвідповідь). Частина питань спрямована на діагностику екстраверсії, частина - невротизма) • опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник А. Едвардса); • опитувальники інтересів (наприклад, опитувальники Г. Кюдера); • опитувальники цінностей (наприклад, опитувальник Д. Супера); • опитувальники установок (наприклад, шкала Л. Терстоуна) У відповідності з принципом, покладеним в основуконструювання, слід розрізняти: • опитувальники факторні, для конструювання яких використовуєтьсяфакторний аналіз(наприклад, опитувальники Р. Кеттелла); • опитувальники емпіричні, які створюються на основі критеріально-ключового принципу (наприклад, ММР1). В.В. Нікандров і В.В Новочардов пропонують наступну класифікацію опитувальників: 1. За принципом побудови: а) опитувальники-анкети; б) особистісні опитувальники. 2. За сферою переважного застосування: а) вузькопрофільні: клінічні;профорієнтаційні; сферинавчання; сферименеджментутароботиз персоналом та ін б) опитувальники широкого застосування. 3. За формою діагностується психічного явища: а) опитувальники станів; б) опитувальники властивостей (особистісні опитувальники); в) комплексні опитувальники. 4. За принципом опису особистості: а) опитувальники, що реалізують принцип рис: - Одномірні; - Багатовимірні. б) типологічні опитувальники. 5. За оцінюваної макрохарактеристик (підструктури) особи: а) опитувальники темпераменту; б) опитувальники характеру; в) опитувальники здібностей; г) опитувальники спрямованості особистості; д) опитувальники змішані. 6. За формою запитань: а) відкриті (передбачають вільні відповіді без будь-яких особливих обмежень. Піддослідні дають відповідь на свій розсудСтандартизаціяобробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей достандартнихкатегорій) б) закриті (заздалегідь передбачені варіанти відповідей на поставлене питання Випробуваний повинен вибрати один з них Найбільш поширеним є дво-або трехальтернатівнийвибірвідповідей.

Миннесотский многопрофильный (многоаспектный) личностный опросник.Его авторы С. Хетуэй и Дж. Мак-Кинли, год создания — 1941.

Создатели этого опросника ставили перед собой задачу разработать удобную и простую для широкого практического применения клиническую методику, позволяющую различать норму и некоторые психические заболевания. Поэтому для составления его утверждений использовались жалобы больных, описания симптоматики психических заболеваний в клинических руководствах, а также ранее разработанные опросники.

33. Кроме опросников, диагностирующих типы личности, комплексы личностных черт, в психодиагностической практике к настоящему времени выработано большое число методик, ориентированных на выявление и оценку отдельных личностных качеств. Их примером являются многочисленныеопросники мотивов личности.

В структуре личности мотивация занимает особое место и является основным, родовым понятием, используемым для объяснения движущих сил поведения и деятельности человека.

До настоящего времени не достигнуты еще теоретическая определенность и однозначность взглядов на явление мотивации. Термином «мотивация» объясняется широкий круг неоднозначно интерпретируемых явлений, таких, как нужда, потребность, мотив, побуждение и др.

 Методика "Цель-Средство-Результат"Данный опросник, предложенный А.А. Кармановым, рассчитан на исследование особенностей структуры деятельности. В основу его положен общенаучный базис Цель-Средство-Результат, отражающий основные черты любой деятельности.

 Опросник РеанаМотивация успеха и боязнь неудачи.

 Опросник ЭлерсаИсследования Д. Мак-Клемавда показали, что люди с высоким уровнем защиты, то есть страхом перед несчастными случаями, чаще попадают в подобные неприятности, чем те, которые имеют высокую мотивацию на успех.

34.Для изучения профессиональных намерений используются разнообразные анкеты, беседы, сочинения на тему о выборе профессии. При этом необходимо выяснить, есть ли у учащегося предпочитаемые профессии, продуманы ли пути овладения ими (учебные заведения, конкретные предприятия и т. д.) имеются ли резервные профессиональные намерения на случай, если не осуществятся основные и т. д. Можно полагать, что профессиональные намерения серьезны, если учащиеся отвечают на вопросы о содержании труда, привлекательных сторонах профессии, режиме и условиях работы и т. д. Важно выявить интересы и склонности учащихся к определенным видам деятельности, профессиям. Как правило, школьники с выраженными интересами и склонностями практически не испытывают затруднений в выборе профессии, ориентируются на содержание труда, его процесс, результат. Главным показателем интересов и склонностей является стремление к длительному и систематическому занятию определенным видом деятельности. Поэтому уже простые наблюдения за школьной и внешкольной деятельностью учащегося, беседы о предпочитаемых видах деятельности с ним, его родными и педагогами дают основания судить о выраженности, глубине и устойчивости интересов учащегося и его склонностях. Среди диагностических приемов можно назвать два наиболее популярных опросника: Ориентировочно-Диагностическая Анкета ИНтересов ОДАИ) (Профконсультационная..., 1980), и Дифференциально-Диагностический Опросник ДДО Е. А. Климова (Е. А. Климов, 1990). Часто информацию об интересах и склонностях учащихся можно получить путем анализа библиотечных формуляров, изучения предпочитаемых учащимся книг, газет, журналов.

35.Личностные опросники, направленные на изучение особенностей межличностного взаимодействия. Оценка агрессивности в отношениях. Оценка психологического климата. Оценка уровня общительности. Диагностика установок в межличностных отношениях. Коммуникативные склонности. Уровень аффилиации. Стили руководства.

 Анкета антисоциального поведения для взрослых   Анкета предназначена для заполнения людьми, длительное время наблюдающими поведение конкретного взрослого человека. Анкета включает в себя семнадцать признаков антисоциального поведения.

 Анкета антисоциального поведения для детей  Анкета предназначена для заполнения родителями (желательно обоими) или людьми, длительное время наблюдающими ребёнка.

36. Личностные опросники, направленные на изучение ценностно-смысловой сферы личности. Диагностика ценностных ориентаций, жизненные ценности.

 Морфологический тест жизненных ценностейПредлагаемый вариант опросника жизненных ценностей призван помочь практическому психологу как в индивидуальной диагностике и консультировании, так и при исследовании различных групп (трудовых и учебных коллективов) по проблемам мотивации, для лучшего понимания важности различных жизненных сфер деятельности.

Ориентационная анкета

Для определения личностной направленности в настоящее время используется Ориентационная (ориентировочная) анкета, впервые опубликованная Б. Бассом в 1967 г.

Анкета состоит из 27 пунктов-суждений, по каждому из которых возможны три варианта ответов, соответствующие трем видам направленности личности. Респондент должен выбрать один ответ, который в наибольшей степени выражает его мнение или соответствует реальности, и еще один, который, наоборот, наиболее далек от его мнения или же наименее соответствует реальности. Ответ "наиболее" получает 2 балла, "наименее" – О, оставшийся невыбранным – 1 балл. Баллы, набранные по всем 27 пунктам, суммируются для каждого вида направленности отдельно.

37. Самосвідомість, як важливий структурний компонент особистості, є тим внутрішніммеханізмом, завдяки якомулюдиназдатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру іхарактервласної активності. У результатілюдинане тільки може відображати зовнішній світ, але, виділивши себе в ньому, пізнавати і свій внутрішній світ, переживати його й певним чином ставитись до себе. В даний час існує цілий ряд визначень самосвідомості. Наприклад, у психологічномусловникуми зустрічаємо таке визначення: «Самосвідомість - усвідомлене ставлення людини до своїх потреб іздібностям, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок». У розумінні І.І. Чесноковой самосвідомість являє собою «сукупність психічнихпроцесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як суб'єкта діяльності, а його уявлення про самого себе складаються в певний«образ Я». Критерії самосвідомості такі: 1. виділення себе із середовища, усвідомлення себе, як суб'єкта, автономного від фізичного та соціального середовища; 2. усвідомлення своєї активності: «Я керую собою»; 3. усвідомлення себе «через іншого»: «Те, що я бачу в інших, це може бути і моє (або не моє) якість»; 4.моральнаоцінкасебе, наявністьрефлексії: усвідомлення свого внутрішнього досвіду. Головнафункціясамосвідомості - зробити доступними для людини мотиви і результати його вчинків і дозволити зрозуміти, яким він є насправді, оцінити себе. Завдяки усвідомлення своєї індивідуальності виникає особлива функція - захисна: прагнення захистити свою унікальність від загрози її нівелювання.

Л.С. Виготський, вивчаючи проблему структури самосвідомості, зупиняється на шести напрямах, які характеризують його структуру: 1. накопичення знань про себе, зростання їх зв'язності та обгрунтованості 2. поглиблення знань про себе 3. психологізація (поступове входження в образ уявлень про власному внутрішньому світі) 4. інтеграція (усвідомлення себе єдиним цілим) 5. усвідомлення власної індивідуальності 6.розвитоквнутрішніх моральних критеріїв в оцінці себе, своєї особистості, які запозичуються з об'єктивної культури, розвиток індивідуальних особливостей процесів самосвідомості.

38. Опросники состояний и настроений — группа опросников, предназначенных для диагностики временных, преходящих состояний (настроений), в отличие от устойчивых, относительно стабильных параметров, измеряемых с помощью опросников личностных. Характерной особенностью опросников состояний является то, что содержание заданий, а также инструкции к тесту указывают на необходимость отвечать на вопросы (утверждения) в соответствии с настоящими, имеющими место в данное время, а не обычными чувствами, отношениями, переживаниями. В психодиагностике известны разнообразные опросники состояний.

Одной из самых распространенных методик диагностики ПС в отечественной психологии является САН [52], направленный на диагностику самочувствия, активности и настроения, построенный по принципу шкалы Ликерта и содержащий 30 пар высказываний, касающихся ПС (по 10 на каждую шкалу).К опросникам можно отнести еще и методику Семикина В.В. "Рефлексия", позволяющую оценивать также параметры как функциональный комфорт, операциональная напряженность, эмоциональная напряженность, начальная стадия утомления, состояние выраженного утомления.

Использование цветового теста Люшера тоже относится к проективным методикам, и в последнее время он довольно широко используется для диагностики ПС. Базируясь на концепции М. Люшера [97] о значениях основных четырех цветов, Н.А. Аминов предлагает диагностировать структуру текущих доминирующих мотиваций в ПС: предпочтение синего цвета означает мотив аффилиации (доброжелательность-враждебность), предпочтение зеленого - мотив самоутверждения (доминирование-подчинение), предпочтение красного - поиск ощущений (возбуждение-скука), желтого - мотив конструктивного самовыражения (реактивность-заторможенность).

39. Особистісні опитувальники нерідко стають об'єктомкритики: в силу того що самоопис дозволяєвипробуваномудати про себе помилкові відомості, легко спотворити реальну картину.Природно, якщо виходити з пропозиції про те, що ця можливість завжди або майже завжди реалізується, то стає безглуздим використання опитувальників в діагностичних цілях. Фальсифікація відповідей, про ймовірність якої слід пам'ятати в ситуаціях, що характеризуються високим ступенем соціального контролю над результатами, отриманими обстежуваним, зустрічається вкрай рідко. Для того щоб переконатися в цьому, достатньо уявити собі пацієнта (мабуть, зацікавленого у вивченні), що прийшов на обстеження до психолога з метою індивідуалізації медичного діагнозу.Роботиостанніх років показують, що багато хто з застосовуються психологами опитувальників досить чутливі до навмисне спотворення істини. Таким чином, свідоме перекручення відомостей, що подаються про себе, частіше за все можливість, ніж реальність поводження обстежуваного. Інша справа - вплив чинників неусвідомлюваних, але тим не менш суттєво впливають на процес "перетравлення" питання і формування відповіді на нього. У ході численних досліджень було встановлено, що до чинників, що спотворюють достовірність відповідей, належать ті, які мають настановну природу. Одна з найбільш відомих установок, що викликала чималодискусій, - це тенденція до вибору "соціально позитивного" відповіді, того відповіді, який пропонується громадськими чи груповими нормами. Соціально схвалювані відповіді, що даються обстежуваними, не повинні бути поняті як навмисне намір представити себе в кращому світлі. Їх поява зумовлена ​​не свідомою фальсифікацією, а неусвідомленим бажанням виглядати не гірше за інших.

Ще одна установка називається установкою на "крайні" відповіді. Виявляється при використанні багатоелементної рейтингової шкали, за якою передбачається дати відповідь на кожне завдання. Єдиний спосіб уникнути прояву цієї установки полягає у відмові від рейтингових шкал, які, втім, використовуються в особистісних опитувальниках досить рідко. Нарешті, згадаємо про встановлення на незвичні відповіді або відхилення. Ця установка проявляється в тенденціїобстежуваного дати незагально, незвичні відповіді. Очевидно, виникнення цієї установки не залежить від змісту і типу пропонованих обстежуваній завдань. Ще одна перешкодана шляхудо визнання достовірності тих результатів, які ми отримуємо за допомогою особистісних опитувальників, - мінливість відповідей.Діагностичне дослідження проводиться в умовах, не збігаються з тими, в яких (або для яких) був створений опитувальник. Зміна умов призводить до появи нових чинників, які обумовлюють відповідь. У зв'язку з проробленим аналізом взаємозв'язку "питання-відповідь" представляється необхідним зупиниться на допустимості використання опитувальників для діагностикипсихофізіологічнихпараметрів.

40.Люди с завышенной самооценкой гипертрофированно оценивают свои достоинства, ставят перед собой более высокие цели, чем те, которые они могут реально достигнуть, у них высокий уровень притязаний, не соответствующий их реальным возможностям. Здоровые качества личности: достоинство, гордость, самолюбие - перерождаются в высокомерие, тщеславие, эгоцентризм. Неадекватная самооценка своих возможностей и завышенный уровень притязаний обуславливают чрезмерную самоуверенность. Развитие излишней самоуверенности может выступать следствием соответствующего стиля воспитания в семье и школе. Незаслуженные похвалы и поощрения способствуют формированию у такого человека сознания исключительности, искаженного представления о собственных возможностях, необъективной оценки результатов своей деятельности.

Люди с заниженной самооценкой обычно ставят перед собой более низкие цели, чем те, которые могут достигнуть, преувеличивая значение неудач. При заниженной самооценке человек характеризуется другой крайностью, противоположной самоуверенности, - чрезмерной неуверенностью в себе. Неуверенность, часто объективно необоснованная, является устойчивым качеством личности и ведет к формированию у человека таких черт, как смирение, пассивность, «комплекс неполноценности». Это отражается и во внешнем виде человека: голова втянута в плечи, походка нерешительная, он хмур, неулыбчив.

Наиболее благоприятна адекватная самооценка, предполагающая равное признание человеком как своих достоинств, так и недостатков. В основе оптимальной самооценки, выражающейся через положительное свойство личности - уверенность, лежат необходимый опыт и соответствующие знания. Уверенность в себе позволяет человеку регулировать уровень притязаний и правильно оценивать собственные возможности применительно к различным жизненным ситуациям. Уверенного человека отличают решительность, твердость, умение находить и принимать логические решения, последовательно их реализовывать.

Уверенный человек критически относится к допущенным ошибкам, анализируя их причины, с тем, чтобы не повторить их вновь. Отсюда вывод: надо стремиться развивать у себя адекватную самооценку на основе самопознания.

Познав и оценив себя, человек может более сознательно, а не стихийно управлять своим поведением и заниматься самовоспитанием.

41.Предполагают оценку тех или иных объектов (словесных утверждений, изобразительного материала, конкретных лиц и т. п.) по выраженности в них качества, заданного шкалой (например: "тёплый - холодный", "сильный - слабый"). Обычно используются трёх-, пяти- и семиточечные шкалы. Особый вариант шкалирования - это субъективная классификация, предполагающая выявление субъективной структурации объектов на уровне шкалы наименований. Действия испытуемого заключаются в том, что он оценивает себя по шкалам.

Исследование самооценки С.Я.Рубинштейн.

Рубинштейн предлагала в методике 4 обязательные шкалы: здоровье, умственное развитие, характер и счастье. Но можно добавить дополнительные анализируемые свойства, например, удовлетворенность собой и оптимизм.Для удобства на листке бумаге нужно начертить столько линий, сколько качеств вы тестируете (например, 6), при этом высота каждой линии должна быть 100 мм для удобства последующих измерений. Каждый миллиметр шкалы будем считать за 1 балл.На каждой линии должны быть обозначения верхней и нижней точек (заметными горизонтальными линиями), а также середины шкалы (небольшой точкой). Тест необходимо выполнить до чтения интерпретации результатов. В противном случае понимание интерпретации повлияет на выполнение теста.

19