50)Клімат Африки Клімат
Клімат Африки визначається насамперед її положенням у тропічних широтах, переважно високими значеннями сумарної сонячної радіації (180 - 200 ккал/см2 на рік). Відповідно до цього більша частина Африки має високі температури і вважається найжаркішим материком.
В широтах Африки над океаном панують пасати, але над материком вони ускладнюються сезонними змінами термічних умов і змінюються системою екваторіальних мусонів. Зимовий мусон в обох півкулях відповідає пасату і несе континентальне повітря до екватора, влітку (тієї ж півкулі) в зворотному напрямку дме вологий мусон від екватора. Лише на узбережжі Гвінейської затоки, трохи північніше екватора, цілий рік дмуть з океану південно-західні вітри, що зароджуються як пасати південної півкулі, які втягуються в область зниженого тиску над суходолом. Приходячи на нагрітий суходіл, потужний екваторіальний повітряний потік в нижніх шарах прохолодніше тропічного континентального (але у верхніх шарах останній холодніше екваторіального) і, підтікаючи, піднімає його вгору, викликаючи інтенсивні конвективні зливи. Просування екваторіального повітря на північ відбувається в червні та липні, а в серпні та вересні він відступає на південь, відтісняючи континентальним тропічним. На рівнинах опади у клині екваторіального повітря випадають там, де його потужність досягає 1000 - 1600 м. Загальна тривалість вологого сезону й річні суми опадів зменшуються до поясу тропічного клімату. На навітряних схилах гір опади підсилюються орографією, тому на Гвінейському узбережжі випадає більше 3000 мм опадів на рік. Тут виникають умови, аналогічні до західного узбережжя Колумбії (Південна Америка), де також цілий рік дмуть з океану вологі південно-західні вітри.
В інших районах вплив океану на клімат Африки обмежений характером циркуляції повітряних мас в океанічних центрах атмосферного тиску, а також слабо розчленованими гористими берегами і близькістю азіатського суходолу. Циркуляційні умови найменш сприятливі для опадів уздовж атлантичного узбережжя в тропічних широтах, де по східній периферії Азорського і Південно-Атлантичного динамічних максимумів вітри дмуть уздовж берегів та діє пасатна інверсія над холодними Канарською і Бенгальською течіями.
На клімат східного узбережжя Африки дуже впливає Азія та Індійський океан. Від Суецького перешийка до мису Гвардафуй термобаричні умови африканського материка продовжуються на Аравійському півострові, не відчуваючи майже ніяких змін над вузьким Червоним морем. Від мису Гвардафуй до 17° пд. ш. узбережжя знаходиться під впливом індійської екваторіально-мусонної циркуляції, між 17° і 30° пд. ш. навітряні схили Драконових гір зустрічають вітри західної периферії Південно-Індійського максимуму.
51)Кліматичні пояси
Пояс екваторіального клімату простягається вузькою смугою вздовж узбережжя Гвінейської затоки і далі в глиб материка до східного узбережжя озера Вікторія, розташовуючись головним чином в північній півкулі (між 5 - 7° пн. ш. та 2 - 3 ° пд. ш.), в поясі амплітуди термічного екватора. Його межі визначаються зимовим положенням тропічного фронту в кожній півкулі. У цьому поясі цілий рік панує постійно вологе і рівномірно жарке екваторіальне повітря. Опади, переважно конвективні, розподіляються рівномірно по місяцях, хоча відзначаються два зенітальних максимуми їх випадіння – весняний та осінній (рис. 7).
Пояс екваторіального клімату майже повністю оточений поясом субекваторіального клімату (клімату екваторіальних муссонів), що охоплює Судан, Східну Африку і північну частину Південної Африки до річки Замбезі. Розташовані в поясі цього клімату Абіссінське нагір'я і високі вершини Східної Африки характеризуються чітко вираженою вертикальною кліматичною поясністю (аж до зимово-нівального на Абіссінському нагір'ї та постійно нівального на Кіліманджаро, Кенії, Рувензорі та ін.) Абіссінське нагір’я відрізняється, крім того, різкою експозиційною відмінністю клімату західного та східного схилів.
Північна і південна межі субекваторіального клімату визнаються річним (для кожного субконтиненту) положенням тропічного фронту. Протягом року тут чергуються літній вологий і зимовий сухий сезони, і помітно коливаються температури у зв'язку зі зміною вологого і жаркого екваторіального повітря (влітку) та сухого і дуже жаркого континентального тропічного повітря (взимку). Цей тип клімату охоплює близько 1/3 (майже 10 млн. км2) площі Африки. Чергування літніх дощів і зимової посухи виражено на африканському материку ще більш чітко, ніж в Індії, тому Африка з більшими підставами, ніж Індія, може називатися країною класичних екваторіальних мусонів.
Рис. 7. Періоди дощів (за О. Бернару):
1 – відсутність дощів або рідкісні дощі; 2 – зимові дощі; 3 – літні дощі (один дощовий період); 4 – літні дощі (два дощових періоди); 5 – дощі у всі пори року; 6 – межа зимових та літніх дощів у Сахарі; 7 – дощовий екватор.
Пояси тропічного (пасатного) клімату розташовуються в обох частинах материка на південь і північ від екватора, між зимовим положенням полярного фронту і літнім положенням тропічного фронту. Пустелі займають загалом майже половину (2/5) площі материка, і на цій підставі Африку справедливо називають класичною областю розвитку пустель. Для цього клімату характерне постійне панування континентального тропічного повітря, велика сухість повітря і високі, особливо літні, температури. Найбільшу площу пустелі займають у північній частині материка, де лежить найбільша в світі пустеля Сахара. У південній частині Африки ландшафти пустель обмежені південно-західним районом Калахарі й вузькою смугою узбережжя, де за аналогією з приатлантичним районом Сахари виділяється клімат пасатної приокеанічної пустелі з переважанням морського тропічного повітря (в низхідних потоках східної периферії океанічного максимуму тиску).
В іншій частині тропічного поясу Південної Африки, в континентальному секторі (між Замбезі й Оранжевою), клімат посушливий до напівпустельного, з літніми опадами термічної конвекції. Уздовж східного узбережжя в тропічному поясі клімат морський, пасатний, з літнім максимумом опадів.
Крайній північ і південь материка лежать в поясах субтропічного клімату із сезонною зміною повітряних мас (влітку морське тропічне повітря, взимку – морське повітря помірних широт). Атлаські гори, узбережжя Лівії та Єгипту і південно-західна окраїна Південної Африки мають середземноморський різновид цього клімату з зимовими циклонічними опадами, на південно-східній окраїні Південної Африки – мусонні субтропіки з літнім максимумом опадів.