Yevraziya
.docОсновні відмінності між районами з помірним і середземно ¬ морським кліматом проявляються в температурних умовах зимового по ¬ лугодія і в розподілі за сезонами атмосферних опадів. Взимку се ¬ вірні і північно-східні райони області мають досить низькі для цих широт Західної Європи температури повітря: від 2 до -2 ° С в ян ¬ варі на рівнинах. Опади на рівнинах нерідко випадають у вигляді снігу, а в горах сніг утворює тривалий покрив, зникаючий на високих вершинах лише влітку. У районах з середземноморським кліматом зи ¬ ма тепла, нетривала, з середньою температурою січня від 4 - 3СС на півночі до 10-12 ° С на Пелопоннесі і Криті. У зв'язку з тим, що вздовж Адріатичного узбережжя і через Грецію проходять найбільш часті шляхи циклонів, зимова погода дуже нестійка. З внут ¬ них районів області взимку через гірські перевали нерідко прориває ¬ ся холодне повітря, що викликає різкі похолодання на узбережжі. Особливої сили ці вітри досягають в північних районах Адріатичного узбережжя (бору). Вони згубно діють на рослинність, поет ¬ му середземноморські формації в цих районах приурочені до захисту пра-священною від бори місцям.
Влітку відмінності між середземноморськими та помірними райо ¬ нами менш істотні щодо терміки. Середня температура липня змінюється від 21-23 ° С на півночі до 26-28 ° С на півдні. Але продол ¬ жительность спекотного періоду на півдні рази в півтора більше, ніж на се ¬ вірі. При цьому на півдні перехідні сезони року значно тепліше, ніж на півночі.
Загальною закономірністю розподілу по області атмосферних опадів є зменшення їх суми при просуванні як із заходу на схід, так і з півночі на південь. Найбільшу суму опадів-1000-1500 мм і більше отримують північні райони Адріатичного узбережжя, де характерно часте проходження циклонів як взимку, так і в пере ¬ хідних сезони. Найбільш зволожені західні схили Динарських гір на висоті від 800 до 2000 м: Так, в Црквіце (1097 м) в середньому за рік випадає 4640 мм опадів. Навіть віддалені від моря гори значно краще зволожені, ніж рівнини. Найменша кількість опадів - 400-600 мм - випадає на півдні Греції, на північному узбережжі Егей-ського моря, під фракійської низовини.
Вельми істотні відмінності в річному 'ході розподілу облог ¬ ків. Райони з середземноморським кліматом отримують максимум облог ¬ ків взимку (південь Греції) або в перехідні сезони. Райони з помірним кліматом мають річний і вторинний весняний максимум. На півдні обла ¬ сті частка зимових опадів становить 50% річної кількості, в середовищ ¬ ній частині 30-35%, на півночі близько 20%. Частка літніх опадів відвели ¬ Чіван в північному напрямку, складаючи відповідно 5, 10 і 30%. Тривалість посухи досягає на півдні області 3-5 місяців, на півночі 1,5-3 місяці. Вегетація багатьох рослин на цей період прекра ¬ тається, а землеробство вимагає. Штучного зрошення. У районах з помірним і субсередземноморським кліматом посуха менш люта і тривала. У горах нерівномірність розподілу опадів дещо згладжується. У найбільш високих горах створюються великі запаси вологи у вигляді снігу.
Дробове розчленовування поверхні області несприятливо для роз ¬ витку великих річок, але середніх і дрібних річок тут дуже багато. Майже всі великі річки належать до басейну Дунаю та Чорного моря (Сава, Морава та ін.) В Егейське море несуть свої води Вардар, Маріца, струменем ¬ ма, Місця. Найбільш великими ріками басейну Адріатичного моря є Дрин, Неретва, Мати, Шкумбіні. Переважають гірські річки з дощовим і снігово-дощовим живленням. У зв'язку з цим верхів'я річок, як правило, повноводні, але в середніх і нижніх течіях, особливо на рівнинах, водність річок різко падає. Одночасно наростає нерав ¬ номерних їх стоку. Дрібні річки влітку розбиваються на ланцюжки озер або зовсім пересихають. Найбільшою сталістю відрізняються річки, в харчуванні яких основну роль відіграють грунтові води. Подібний тип річок характерний для Дінарського заходу з його рясними карстовими іс ¬ точніка, а також для добре залісених східних схилів Динар ¬ ських гір, Родоп і Ріли. Багато річки області мають великі енерге ¬ орієн запаси. Останнім часом великі роботи по використанню водних ресурсів (зрошення, водопостачання, енергостроітельства) про ¬ дені на річках Іськир, Маріца і її притоках. Широко використовуються річки для зрошування і в Греції.
Особливістю гідрографії Балканської області є велика кількість мінеральних та термальних джерел, приурочених до ліній текто ¬ нических розломів. У зонах тектонічних занурень розташовані й найбільші озера області: Скадарське, Преспа, Охрід (глибина до 285 м), що харчуються за рахунок впадають у них. Дуже численний ¬ ни карстові озера (захід і південь області) з різкими коливаннями рівнів ¬ ня. У Ріле, Пірін, Динарских горах, Північно-Албанських Альпах і в північному Пінд маються альпійські озера.
Для Балканської області характерна велика різноманітність зустрі ¬ чающіхся тут рослинних формацій і флористичне багатство. Флористичне багатство (близько 6500 видів) визначається не тільки сучасними, але і палеогеографічними умовами: відсутністю по ¬ кровного заледеніння, зв'язками з материковою Європою і лзіеі, шш ^ да-ря чому збереглися багато реліктові види теплолюбної і поміркований ¬ ної третинної флори: сербська ялина (Р1сеа отоггса), Румелійський сос ¬ на (Ртіз рейсі) та ін В.месте з тим, флора області відрізняється високим ендемізм (близько 27% всіх видів). Найбільша кількість реліктів та ендеміків виростає на півдні і заході області, в Середземномор'ї ¬ ських її районах.
Провідне місце в рослинності області належить різним типам гірських лісів, чагарникових формацій і формаціям жорстких трав відкритих кам'янистих просторів. Чагарникові і трав'янисті формації нерідко є вторинними, що виникли на місці вирубку ¬ лених лісів.
Поєднання середземноморських європейських, азіатських і среднеевро ¬ пейських видів характерно і для тваринного світу області. Среднеевро ¬ пейських лісові і почасти степові види тварин поширені пере ¬ важно у внутрішніх районах області. В інших районах представлені переважно середземноморські тварини. Наиб-леї характерними з ссавців є дика кішка, дикий ко ¬ зел, лисиця, вовк, шакал, куниця, кабан, білка, лісові миші. Досить багато представлені плазуни: багато видів ящірок, змій, че ¬ репах. Дуже різноманітна і своєрідна фауна прісноводних риб, осо ¬ бенно в озерах Охрида і Преспа.
У відповідності з трьома типами клімату (середземноморський, розумі ¬ ренний і перехідний субсередземноморський) в області распростране ¬ ни три групи рослинних формацій. Середземноморські форма ¬ ції-ліси і чагарники типу маквіс-поширені в соответст ¬ чих кліматичних умовах на рівнинах і в горах до висоти 700 - 800 м на півдні і 200-300 м на півночі. Основними лісовими по ¬ пологами в лісах цього типу є кам'яне і валоновий дуби, Алеппо-ська та італійська сосни, кипарис (горизонтальний). У маквіс обич ¬ ни чагарникові види дуба, деревоподібний ялівець, суничник, лавр, самшит, мирт, верес. У більш сухих східних районах і під вну ¬ тертя улоговинах маквіс часто заміщається фриганоідні раститель-ністю з дроку, шавлією, Асфоделі, видами молочаю. На півночі Ад ¬ ріатіческого узбережжя середземноморська рослинність має п'ят ¬ ність поширення у зв'язку з згубним впливом бори.
Вище висотних меж поширення цих формацій гори покриті змішаними лісами з вічнозелених і листопадних порід, ко ¬ торие в свою чергу змінюються гірськими листопадними і хвойними (ялиця, ялина, сосна) лісами. З листопадних найбільш звичайні види дуба (македонська, угорська, пухнастий, зимовий, літній), граба, Ясі ¬ ня. Букові ліси менш поширені, а на півдні області бук отсутст ¬ яття (як і на півдні Піренейського півострова). В цілому обл'есенность гір середземноморських районів невелика. Це пов'язано з широким роз ¬ пространенія карсту, багатовіковим випасом кіз, а на півдні ще й з не ¬ достатнім зволоженням.
З безлісі пов'язана велика інтенсивність ерозії, малопотужний ¬ ність і кам'янистих грунтах, а нерідко і відсутність грунтового покриву. Під лісами і чагарниками в залежності від висоти місця, ступеня зволоження поверхні і літології розвинені коричневі і бурі ліс ¬ ні грунту, характерні також дерново-карбонатні грунти та терра-роса.
У районах з субсередземноморським кліматом в лісах і чагарникiв зав ¬ ках поряд з вічнозеленими видами численні і листопадні середньоєвропейські і середземноморські рослини. У горах найбільше поширені ліси з пухнастого та інших видів дуба, граба, плата ¬ на, східного бука (Га @ з Огье ^ АИЗ). В ізольованих сухих Котлова ¬ нах і долинах місце вирубаних лісів нерідко зайняли чагарників-
ші формації псеводмаквіса, зазвичай густі, але низькорослі. У них провідне місце належить листопадним видам: тримай-дерево, дика бузок, торбах та ін Поряд з ними дуже звичні мирт, деревоподібний і червоний ялівець (1ітрегіз ехсе1за,]. Охусейгіз), жасмин (] азттіт / гійсапз), самшит, філірея , що додають псевдомаквісу вид вічнозелених чагарників. Для цих районів також характерні коричн ¬ ші і бурі лісові грунти. Разом з тим в улоговинах представлені оригінальні типи грунтів - смолніци, мало де зустрічаються за пре ¬ справами Балканської області. Смолніци - чорні (смолисті) грунту, що займають найбільш плоскі слабо дренованих ділянки улоговин, складені древнеозерним алювієм. Вони розвиваються на корі вивет ¬ рення основних порід (андезитів, серпентину) або продуктів пере ¬ відкладення цих порід, переважно в давніх озерах. Смолніци, очевидно, виникли під луговий або лучно-степовою рослинністю. При заселенні цих грунтів лісовою рослинністю або при збільшенні дренированности поверхні вони швидко деградують, втрачаючи основ ¬ ні свої властивості. Смолніци відрізняються дуже великою потужністю гу ¬ мусового горизонту (до 80-120 см) і щільністю. Останнє обстоя ¬ тво сильно ускладнює їх обробку.
У рацон області з помірним кліматом в цілому залісених більше, ніж в середземноморських. Гірські ліси складаються в основному тими ж видами, що і ліси верхніх поясів гір на півдні. Верхня межа поширення лісу доходить до 2000 м. Вище решти піднімають ¬ ся смерекові ліси. Субальпійський і альпійський пояси виражені слабо. У передгірській смузі дуже характерні низькорослі густі формації шибляка. До складу його входять багато видів псевдомаквіса, але вічно ¬ зелені чагарники відсутні. Типові тримай-дерево, чагарник ¬ ші форми пухнастого дуба і східного граба (Сагртіз ог1еп (АИЗ) г міхурник деревовидний (Соше агЬогезсепз), торбах, груша, бузок.