- •Розділ 8 Геостатистичний аналіз і моделювання
- •8.1. Геостатистичне моделювання
- •8.2. Просторова інтерполяція
- •8.3. Детерміновані методи просторової інформації
- •8.3.1. Глобальні методи інтерполяції
- •8.3.2. Локально-детерміновані методи інтерполяції
- •8.4. Локально-стохастичні методи просторової інтерполяції і геостатистичне моделювання
- •8.4.1.Принципи геостатистичного моделювання
- •8.4.2. Побудова і оптимізація варіограмної моделі
- •8.4.3. Моделювання поверхонь та їх оцінка
- •8.4.4. Різновиди локально-стохастичної інтерполяції
- •8.5. Вибір методу інтерполяції
- •Питання і завдання для самоперевірки
8.3. Детерміновані методи просторової інформації
8.3.1. Глобальні методи інтерполяції
Глобальні методи інтерполяції одночасно використовують всі наявні дані для виконання прогнозу для всієї даної території, тоді як локальні методи оперують в межах невеликих зон навкруги належних інтерполяції вузлів для того, щоб забезпечити виконання оцінки тільки за даними, розміщеними у безпосередній близькості від точок прогнозу або оцінювання.
Глобальні інтерполяції зазвичай використовуються не для безпосередньої інтерполяції, а для дослідження і можливого видалення ефекту глобальних варіацій (тренда), обумовлених зовнішніми чинниками. Після того як глобальні ефекти будуть видалені, відхилення від глобальних варіацій можуть інтерполюватися з використанням локальних методів.
Глобальні методи зазвичай прості для обчислення і часто базуються на стандартних статистичних ідеях варіаційного аналізу і регресії. До них відносять (Burrough., McDonnel, 1998):
класифікації з використанням зовнішньої інформації;
поліноміальну регресію з геометричними координатами;
регресійні моделі.
Класифікаційні методи використовують досяжну інформацію (таку, як ґрунтові типи або адміністративні території) для того, щоб розділити досліджувану територію на регіони, які можуть бути охарактеризовані статистичними моментами (середньою, дисперсією) атрибутів, виміряних у точках, розміщених у межах цих регіонів.
Методи поліноміальної регресії з геометричними координатами х, у використовують поліноми різних ступенів вигляду
(8.1)
де brs– коефіцієнти полінома;р – порядок полінома.
Перші чотири рівняння (8.1), тобто поліноми нульового, першого, другого і третього ступеня, є:
|
b00 |
горизонтальна площина |
|
b00 + b10x + b01 y |
похила площина |
|
b00 + b10x + b01 y + b20 x2 + b11 xy + b02 y2 |
квадратична поверхня |
|
b00 + b10x + b01 y + b20 x2 + b11 xy + b02 y2 + + b30 x3 + b21 x2y + b12 xy2 + b03 y3 |
кубічна поверхня |
Поліном (8.1) представляє, по суті, рівняння трендової поверхні для заданого набору точкових значень. Цілер є порядком трендової поверхні, для якої існує(p + 1)(p + 2) / 2 коефіцієнтівbrs, які потрібно підібрати для того, щоб мінімізувати функціонал:
(8.2)
Таким чином, горизонтальна поверхня має порядок нуль, похила плоска поверхня – перший порядок, квадратична поверхня – другий порядок, кубічна поверхня з десятьма коефіцієнтами має третій порядок. Знаходження коефіцієнтів brsє стандартною процедурою в задачах на множинну регресію, тому обчислення легко виконуються за допомогою стандартних статистичних пакетів.
Після знаходження коефіцієнтів brsтрендова поверхня може бути відображена оцінкою значеньz(x, у)у всіх точках регулярної мережі.
Порядок трендової поверхні р з формальної точки зору може бути скільки завгодно великим. Збільшення порядку полінома, як правило, веде до збільшення ступеня його відповідності реальній поверхні. Проте при цьому, з одного боку, втрачається фізичне значення побудови, з іншого – різко збільшуються вимоги до обсягу даних, необхідних для знаходження коефіцієнтівbrs.
Регресійні методи ґрунтуються на використовуванні можливого функціонального зв’язку між атрибутами, які легко вимірюються. Наприклад, концентрації забруднювача в ґрунті – від відстані до джерела забруднення, швидкості вітру – від шорсткості поверхні і т.п. Емпіричну регресійну модель часто називаютьтрансформаційною функцією.Вона має вигляд
(8.3)
де b0, b1.,..., bn – коефіцієнти регресії;A1, A2,..., An– незалежні характеристики (атрибути).
