Розділ 5 Технології введенняпросторовихДаних

5.1. Введення даних у гіс

Введення даних є обов’язковою операцією, необхідною для функціонування ГІС. Для різних типів даних розроблені спеціальні технології введення, що відповідають функціональним можливостям, включеним до складу програмного ГІС-забезпечення, розроблені спеціалізовані периферійні пристрої.

Як вихідні матеріали, з яких виконується введення даних у ГІС, у наш час використовуються:

- топографічні карти;

- загальногеографічні карти різного тематичного змісту;

- архітектурні плани і плани землевпорядкування;

- дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ);

- матеріали польової інструментальної зйомки;

- стандартні статистичні звітні форми в паперовому й електронному представленні;

- текстові джерела, фотографії й ілюстрації;

- рукописні карти і тексти.

Залежно від типу джерел вхідних даних застосовуються різні технології введення даних. У першу чергу розділяються методи введення просторових і атрибутивних даних, для чого розроблені різні види графічних і табличних редакторів. Залежно від виду і якості вхідних матеріалів можуть використовуватися методи ручного чи автоматизованого введення.

Основний вплив на вибір джерел даних і технологію їхнього введення чинить сфера застосування оброблюваної в ГІС інформації. Залежно від цілей роботи розрізняються вимоги до просторової і семантичної точності вхідних даних, часу їхнього збору (створення), методів попередньої підготовки і формалізації даних. Наприклад, вхідні дані, придатні для створення електронного чи паперового атласу адміністративної області, не можуть без додаткової підготовки використовуватися для створення системи земельного кадастру, де вимоги до точності вимірювання довжин і площ об’єктів у кілька разів вищі. Для систем, що моделюють природні чи суспільні процеси, також необхідні особливо підготовлені й описані блоки даних, отриманих як зі стародавніх рукописних текстів, так і за допомогою найсучасніших систем збору інформації з космосу. На технологію збору і введення даних також впливають методи подальшого аналізу і представлення підсумкової інформації.

Уведення даних, незважаючи на впровадження автоматизованих технологій, як і раніше залишається найбільш складною і трудомісткою операцією при створенні і функціонуванні ГІС. Найбільш часто використовуються технології сканування паперових картографічних матеріалів, геометрична корекція сканованого зображення для усунення просторових похибок, цифрування паперових або сканованих карт із використанням ручної або напівавтоматизованої технології розпізнавання картографічних об’єктів.

За оцінками різних експертів, вартість введення даних може досягати 80% від вартості всього ГІС-проекту, включаючи вартість апаратних засобів і зарплати висококваліфікованого персоналу. Помилки і пропуски, допущені при введенні даних, можуть призвести до перекручування інформації на наступних етапах її обробки і цілком знецінити кінцевий результат. Тому перед уведенням даних проводиться виконується оцінка інформаційних потреб системи на всіх етапах її функціонування, підбираються джерела даних, улаштовується перелік інформаційних об’єктів, створюються їх докладні формалізовані описи, розробляється план послідовного цифрування. Обов’язковим елементом уведення даних є вибірковий чи повний контроль точності і повноти введення.