XVII Століття.
Інструменти перехідної конструкції. Перша гітара з п'ятьма хорами, відома сьогодні, належить музею Королівського музичного коледжу в Лондоні. Створена в Лісабоні в 1581 році Мельчіором Діасом, вона являє собою сполучну ланку між гітарами XVI століття, від яких вона успадкувала свої пропорції, і гітарами XVII століття. Конструкція гітари Діаса виглядає багато в чому архаїчною: корпус (нижня дека і обичайки) вирізаний з цілісного шматка палісандрового дерева, опукле дно, верхня дека підтримується зсередини тільки двома пружинами. Голівка, навпаки, має майже сучасний вигляд. Будову цієї гітари будуть повторювати у своїх роботах майстри музичних інструментів протягом більш ніж двох століть.
Класичний інструмент. Усі відомі гітари з п'ятьма хорами (рядами) багато орнаментовані. Для виготовлення такого вишуканого предмета майстри використовували цінні матеріали: рідкісні породи дерева (зокрема, чорне - ебенове), слонову кістку, черепаховий панцир. Нижня дека і обичайки декорувалися інкрустацією. Верхня дека, навпаки, залишалася простою і виготовлялася з хвойних порід дерева (найчастіше з ялини). Для того щоб не придушувати вібрацію, дерев'яною мозаїкою обробляли лише резонаторний отвір і краї корпусу по всій його окружності. Орнаментальні прикраси у вигляді арабесок подовжували бічні підставки. Головний декоративний елемент – розетка, була зроблена з витисненої шкіри. Очевидно, що власників цих розкішних інструментів цікавила не стільки сила і потужність інструменту, скільки вишуканість звучання.
Один з перших зразків гітар дійшов до нас з XVII століття і знаходиться в колекції Музею музичних інструментів Паризької консерваторії. На ньому позначено ім'я майстра - венеціанця Крістофора Коко, а також дата – 1602 рік. Плоский корпус цьго інструменту цілком зроблений з пластин слонової кістки, скріплених вузькими планками коричневого дерева. Ця гітара є найбільш характерним типом гітар італійських майстрів на початку XVII століття. Такі інструменти в Європі вважаються великою рідкістю.
Перша половина XVII століття - період занепаду.
З виникненням гітари з п'ятьма рядами характер музичних творів змінюється. У значній частині Європи поширюється стиль разґеадо, принесений з Іспанії, де він був популярним. Гітара швидко втрачає своє важливе значення, яке вона раніше мала для серйозних музикантів. Відтепер вона вживається тільки для акомпанування, музичного супроводу танців. П'єр Тріше з Бордо з жалем зауважує (бл. 1640 р.): "Гітара, або гітерна, - широко застосовуваний інструмент у французів та італійців, але особливо в іспанців, які користуються нею так нестримно, як ніяка інша нація… У Франції пані та куртизанки, знайомі з іспанською модою, намагаються їй наслідувати. У цьому вони нагадують тих, хто, замість того, щоб добре харчуватися у своєму власному домі, йде до сусіда їсти сало, цибулю і чорний хліб ".
Незважаючи на зневагу до гітари великих музикантів, вона залишається популярною у Франції. До гітари охоче звертаються в балетах. У "Феї Сен-Жерменського лісу" (1625 р.) і в "Багатій вдові" (1626 р.) заради більшої правдоподібності на гітарі грають музиканти, одягнені в іспанські костюми. У першому балеті виконавці чакони танцюють під звуки гітари. У другому, поставленому Його Величністю у Великому залі Лувру, антре гренадерів розгортається також під акомпанемент гітари. За повідомленням "Меркюрі де Франс", у цій виставі двом танцюючим сарабанду акомпанував на гітарі сам Людовик XIII.
Друга половина XVII століття: новий золотий вік.
У середині століття починається новий період розквіту гітари. Цього разу оновлення приходить із Франції. Для викладання гри на гітарі молодому французькому королю до двору закликають прославленого педагога і музиканта Франческо Корбетті (1656 р.). За вісімнадцять місяців Людовик XIV не перевершив свого вчителя, але не викликає сумніву факт про істинну пристрасть короля до інструменту. Під час його правління гітара знову стає улюбленицею аристократії і композиторів. І знову мода на гітару завойовує всю Європу.