Література

[52, 54, 45, 62, 64]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III

ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема 10: Техніко-технологічна база та виробнича потужність

Тема 11: Організація виробництва і забезпечення якості продукції

Тема заняття: Основні методичні принципи розрахунку виробничої потужності створюваного та діючого підприємства

Мета заняття: Закріпити у студентів теоретичні знання й виробити практичні навички розрахунку виробничої потужності підприємства та тривалості виробничого циклу.

План проведення практичного заняття

1. Поняття і значення техніко-технологічної бази виробництва.

2. Складники техніко-технологічної бази, найефективніші способи її формування на підприємстві.

3. Особливості формування виробничої бази на підприємствах різних галузей.

4. Процедура й основні показники (технічна оснащеність праці, рівень технології, технічний рівень устаткування, рівень комп'ютеризації та автоматизації виробничих процесів і управлінських рішень).

5. Загальна характеристика, види та чинники формування (нарощування) виробничої потужності підприємства.

6. Основні методичні принципи розрахунку виробничої потужності створюваного й діючого підприємства. Показники й шляхи підвищення рівня використання виробничих потужностей. Конверсія та диверсифікація виробничих потужностей за ринкових умов господарювання.

Методичні рекомендації до практичного заняття

1. У загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху або дільниці однакового технологічного устаткування по виготовленню однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вn_i = Пв × Фn × КУс, (75)

(76)

де Вn_i – потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, одиниць продукції;

П_в – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф_п – ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год;

КУ_С – середньорічна кількість устаткування;

Т_р – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

(77)

де t₀ - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_в.н. — коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

(78)

2. Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Вп_вих), обчислюється за формулою:

Вп_вих = Вп_вх + Вп_вв – Вп_вив, (79)

де Вп_вх – виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв – введена в календарному періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив – виведена в календарному періоді виробнича потужність, грн.

3. Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:

(80)

де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

4. Виробнича потужність на підприємствах з безперервним технологічним процесом визначається за формулою:

, (81)

де m - маса сировини, що завантажується в агрегат;

к_в - коефіцієнт виходу готової продукції з сировини;

Фп - ефективний фонд часу роботи устаткування;

Тц - тривалість виробничого циклу.

5. Виробнича потужність постійної потокової лінії визначається за формулою:

, (82)

де r - такт потокової лінії.

6. Виробнича потужність змінної потокової лінії визначається за формулою:

, (83)

де К_пер - коефіцієнт, який враховує витрати часу на переналагодження потокової лінії;

r₁, r₂, rn - такти на виробництво першого, другого, n-ого виду продукції;

d₁, d₂, dn - доля першого, другого, n-ого виду продукції в загальному обсязі продукції.

7. Для оцінки використання виробничої потужності служить коефіцієнт використання виробничої потужності:

, (84)

де В - випуск продукції в натуральному виразі;

Вп_сер.р - середньорічна виробнича потужність.

8. Пропускна спроможність устаткування, верстато-годин:

Пспр = Фn × КУс, (85)

9. Пропускну спроможність устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

(86)

Коефіцієнт виробничії потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми.

10. Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так:

(87)

тобто

(88)

При Кз.у. = 1 – устаткування використовується повністю; при Кз.у. > 1 — устаткування перевантажене; при Кз.у. < 1 — устаткування недовантажене.

Виробничий процес - це сукупність технологічних і природних процесів, в результаті яких сировина перетворюється в готову продукцію. Існують найрізноманітніші виробничі процеси, вони підлягають класифікації за такими ознаками:

- за формою впливу на предмет праці (технологічний, механічний, фізико-хімічний, природний);

- за роллю у виробництві продукції (основний, допоміжний, обслуговуючий);

- за характером виконуваних робіт (аналітичний, синтетичний, прямий);

- за масштабами виробництва однорідної продукції.

Ринкові умови господарювання спонукають підприємця до раціональної організації виробництва, що обумовлює зниження витрат і веде до зростання прибутку.

При розв’язанні задач даної теми можна скористатися такими формулами:

1. Такт потокової лінії (r) :

, (89)

де Т_еф - ефективний фонд часу роботи потокової лінії в плановому періоді;

В_пл - план випуску деталей за даний період часу.

2. Темп (t):

, (90)

3. Крок потокової лінії (К) – це відстань між центрами двох суміжних робочих місць.

4. Швидкість (v):

(91)

5. Кількість робочих місць на конвеєрі (n):

(92)

де T_i – тривалість і-тої детале-операції.

6. Довжина (L):

L = n ´ К (93)

7. Площа (S):

S = L ´ Ш, (94)

де Ш - ширина потокової лінії, яка включає ширину конвеєра і проходи з двох сторін.

8. Коефіцієнт серійності (К_с):

, (95)

де n_д - кількість детале-операцій;

n_p- кількість робочих місць.

9. Тривалість виробничого циклу (Т_ц): (96)

,

- сума часу відповідно на технологічні операції, підготовчо-заключні операції, природні процеси, транспортні операції, контрольні операції, міжопераційне, міжзмінне і міжцехове пролежування деталей; n, m, k, i, j, z, p, x - відповідно кількість технологічних, підготовчо-заключних, природних, транспортних, контрольних операцій, межопераційних, міжзмінних і міжцехових пролежувань.

10. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при послідовному типі поєднання операцій: (97)

T_{тех. посл.} = n ´,

де n – кількість деталей в партії;

Т_i – тривалість і-ої операції;

і=1……n – кількість операцій, яку проходить одна деталь.

Якщо, при виконанні окремих послідовних операцій наявні паралельні робочі місця, то тривалість технологічної частини виробничого циклу визначатиметься за формулою:

T_{тех. посл.} = n ´, (98)

де M_i – кількість робочих місць, зайнятих виготовленням партії деталей на кожній операції.

11. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при паралельному типі поєднання операцій: (99)

T_{тех. посл.} = , (100)

де Т_д - тривалість найдовшої операції.

12. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при послідовно-паралельному типі поєднання операцій:

Т_{тех. посл.-пар.} = T_{тех. посл} + (n - 1) ´ (åТ_д - åТ_к), (101)

де åТ_д - сума тривалих операцій;

åТ_к - сума коротких операцій.

Довгою вважається та операція, яка знаходиться між двома коротшими за неї, а короткою та, яка знаходиться між двома довшими за неї.

13. Коефіцієнт календарності (Кк):

К_к = (102)

де Т_к - тривалість календарного періоду;

Т_р- тривалість робочого періоду.

14. Величина партії деталей (ВПд) :

, (103)

де Т_п.з- час підготовчо-заключний;

Т_шт- час штучний (час на виконання однієї деталі);

К_n - коефіцієнт, який враховує витрати часу на переналагодження обладнання.

Тести

1. Основними показниками технічного рівня підприємства є:

а) ступінь технічної оснащеності праці;

б) рівень прогресивності технології;

в) технічний рівень устаткування;

г) рівень механізації й автоматизації виробництва.

2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства - це:

а) модернізація;

б) капітальний ремонт устаткування;

в) технічне переозброєння;

г) реконструкція;

д) розширення;

е) технічне доозброєння підприємства.

3. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва:

а) проектна потужність;

б) поточна;

в) резервна.

4. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

а) склад устаткування та його кількість;

б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування;

в) фонд часу роботи устаткування;

г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.

5. Шляхи кращого використання виробничих потужностей - це:

а) збільшення екстенсивного завантаження;

б) підвищення інтенсивного навантаження.

6. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства це:

а) капітальний ремонт устаткування;

б) технічне переозброєння;

в) реконструкція;

г) технічне доозброєння підприємства.

7. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи:

а) установлення цілей;

б) підготовчий;

в) варіантний вибір рішень;

г) програмування робіт;

д) супроводження реалізації програми.

8. Підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу припускає:

а) екстенсивне поліпшення використання виробничих потужностей;

б) інтенсивне поліпшення використання виробничих потужностей.

9. Максимально важлива потужність устаткування - це:

а) потужність паспортна;

б) потужність установлена;

в) потужність діюча.

10. Виробнича потужність промислового підприємства – це:

а) максимально-можливий річний випуск продукції при заданих організаційно-технічних умовах;

б) максимально-можливий річний випуск продукції за умов використання резервного обладнання;

в) максимальний випуск продукції на „вузьких місцях”.

11. Обмеження різноманітності елементів виробничого процесу є:

а) принцип пропорційності;

б) принцип спеціалізації;

в) принцип прямоточності;

г) принцип гомеостатичності.

12. Характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів виробництво:

а) одиничне;

б) серійне;

в) масове;

г) вірної відповіді немає.

13. Послідовне поєднання операцій застосовується у:

а) одиничному та серійному виробництвах;

б) масовому та великосерійному виробництвах.

14. Партіонно-технологічний метод – це форма:

а) непотокового методу виробництва;

б) потокового методу виробництва.

15. Інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що слідують один за одним, - це:

а) такт потокової лінії;

б) ритм лінії.

16. До форм суспільної організації виробництва відносять:

а) концентрацію;

б) спеціалізацію;

в) монополізацію;

г) кооперування;

д) комбінування.

17. До форм концентрації промисловості в цілому відносяться:

а) концентрація спеціалізованого виробництва;

б) концентрація комбінованих виробництв;

в) збільшення розмірів універсальних підприємств;

г) виробничо-технічна концентрація.

18. Рівень концентрації характеризується показниками:

а) середнім розміром підприємства, який визначається обсягом річного випуску продукції у розрахунку на одне підприємство;

б) часткою продукції великих підприємств у загальному випуску продукції промисловості;

в) середньорічною вартістю основних виробничих фондів у розрахунку на одне підприємство;

г) середньою енергетичною потужністю одного підприємства;

д) часткою великих підприємств у загальній чисельності робітників, що зайняті у промисловості.

19. Формами спеціалізації є:

а) предметна;

б) виробничо-технічна;

в) подетальна;

г) стадійна (технологічна);

д) функціональна.

20. Рівень спеціалізації характеризують показники:

а) середній розмір підприємства, що визначається обсягом річного випуску продукції у розрахунку на одне підприємство;

б) частка профільної продукції у загальному обсязі виробництва галузі, підприємства;

в) частка продукції спеціалізованих виробництв у загальному випуску даного виду продукції;

г) середня енергетична потужність підприємства;

д) кількість підприємств та цехів, що зайняті виготовленням даного виду продукції.