4. Господарські зобов’язання.

У цьому розділі надані загальні положення про господарські зобов’язання, умови та порядок укладання господарських договорів, що породжують господарські зобов’язання, особливості укладання попередніх договорів та господарських договорів за державним замовленням тощо. Особливого дослідження заслуговують питання виконання господарських зобов’язань, їх припинення та визнання суб’єкта підприємництва банкрутом.

При цьому слід звернути увагу на питання формування ціни та ціноутворення у сфері господарювання.

5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

У цьому положенні розглядаються господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин, умови відшкодування збитків у сфері господарювання, штрафні та оперативно-господарські санкції, а також адміністративно-господарські санкції.

Слід підкреслити, що за порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

6. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання.

Особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини, особливостей суб’єктів, між якими виникають господарські відносини. У цьому ж розділі визначаються види господарської діяльності та наведена їх класифікація за окремими галузями господарювання (торгівельна діяльність, сільськогосподарська діяльність, енергопостачання, біржова торгівля, оренда та лізинг, комерційне посередництво, капітальне будівництво, інноваційна діяльність тощо).

7. Зовнішньоекономічна діяльність.

Загальні умови, суб’єкти, порядок здійснення суб’єктами господарювання та види зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодесом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання провадиться на принципах свободи її суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, при цьому слід зазначити, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на захист економічних інтересів України.

У цьому ж розділі визначаються види іноземних інвестицій та форми їх здійснення, оцінка та правовий режим іноземних інвестицій, а також гарантії їх здійснення.

8. Спеціальні режими господарювання.

У розділі 9 Господарського Кодексу України надано визначення спеціальної (вільної) економічної зони, якою вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. У цьому ж розділі наведена класифікація типів спеціальних (вільних) економічних зон, вказані державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні, а також інші види спеціальних режимів господарської діяльності.

Діяльність підприємства, крім законодавчих актів, також регулюється його статутом і колективним договором.

Статут підприємства – це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Установчими документами підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, – статут.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, управління підприємством та участі у ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому комітеті виборчого органу влади або державній адміністрації за місцем знаходження суб'єкта господарювання.

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Це може відбутися за рішенням власника (власників), уповноважених ним органів, засновників, а також в окремих випадках – за рішенням суду.