Література

2, 18, 32, 35, 37, 38, 42, 43, 45, 53

Тема 7. Нематеріальні ресурси й активи

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про сутність нематеріальних ресурсів і активі , їх функціональну й елементну структуру, шляхи підвищення ефективності їх використання.

Питання для самостійного вивчення

1. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів підприємства та їхній вплив на конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку.

2. Характеристика об’єктів промислової власності.

3. Оцінка нематеріальних активів фірми.

Методичні рекомендації

При вивченні першого питання студенту слід визначити поняття “нематеріальні ресурси”і“нематеріальні активи” та їх види. При цьому студенту доцільно звернути увагу на склад “нематеріальних ресурсів” та “нематеріальних активів” і їхне місце та конкурентні переваги, які має підприємство, володіючи ними. Вивчення характеристики нематеріальних ресурсів підприємства дозволяє простежити їхній вплив на конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку.

Наступним кроком стає детальна характеристика об’єктів промислової власності: винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і знаків обслуговування, при цьому необхідно звернути увагу на основні вимоги до технічного рішення, яке могло би бути визнане винаходом.

Для сутннісно-змістовної характеристики об’єктів промислової власності істотне теоретичне і практичне значення має вивчення поняття “інтелектуальна власність”, яке пов’язане з інформайійною системою і з інформацією в загалі. При цьому слід зауважити, що найважливішими об’єктами інтелектуальної власності є програмне забезпечення ЕОМ, банки та бази даних, банки та бази знань. Особливу увагу студенту доцільно приділити виченню змісту ноу-хау, раціоналізаторськіх пропозицій, гудвілу фірми.

Нематеріальні ресурси – частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її діяльності.

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

1) об'єкти промислової власності;

2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності

При розгляді сьомого питання цієї теми, слід звернути увагу на об’єкти промислової власності, до яких належать:

Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).

Корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Промислові зразки – нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) – будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації товару чи послуги та його виробника на ринку.

Географічне позначення походження товару – це назва географічного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Комерційне (фірмове) найменування – це стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є:

1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне вивідування, розголошення та використання комерційної таємниці.

Розгляд останнього питання семінару слід розпочати з поняття „інформація”.

Інформація – знання або сукупність даних, які зменшують невизначеність об’єкта чи проблеми.

Інформаційний продукт – це відповідним чином оброблена і систематизована інформація, представлена у виді, придатному для використання або продажу (бази даних, програмні продукти та ін.).

Інформаційний продукт є однією із складових інформаційної технології, яка об'єднує апаратне забезпечення, програмне забезпечення, телекомунікації, системи управління базами даних та інші технологічні засоби зберігання, оброблення і передавання інформації. Проте, найбільш важливою складовою інформаційних технологій є інформаційні продукти.

Використання і продаж інформаційного продукту має свої особливості через складність взаємозв'язків між формою і змістом, які можуть існувати «майже самостійно». Зокрема, програмний продукт має дві складові – матеріальну і нематеріальну.

До матеріальної складової програмного продукту належать матеріальні об'єкти – носії, на яких записана комп'ютерна програма або база даних (дискети, СВ-К.ОМ і т. д.); до нематеріальної складової – авторське право. Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, на якому записана комп'ютерна програма або база даних, не залежать одне від одного.

До об'єктів, що охороняються авторським правом:

1) твори у галузі науки, літератури і мистецтва;

2) наукове відкриття ;

3) комп'ютерна програма;

4) компіляція даних (база даних);

5) топології інтегральних мікросхем

Слід зазначити, що до об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:

1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2) фонограми, відеограми;

3) передачі (програми) організацій мовлення.

До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належать:

Раціоналізаторська пропозиція – визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

"Ноу-хау" (в перекладі з англійської – "знати, як зробити") – досвід підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути фактично використані в наукових дослідженнях і розробках або в процесі виготовлення та реалізації продукції.

Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Іншими словами, гудвіл – це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов'язань, а негативний вказує на занижену ціну підприємства.

Дата придбання – дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця.

Комерційна таємниця –це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційнутаємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово–економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових результатів.

Наступним питанням у вивченні теми є розгляд питання вартісної оцінки та строків зношення нематеріальних активів. Розгляд питання вартісної оцінки нематеріальних активів передбачає визначення таких методів оцінки нематеріальних активів як за собівартістю, покупною вартістю та за ринковою вартістю. Крім цього, вивчаючи особливості нарахування розміру зносу нематеріальних активів, доцільно розглянути осбливості розрахунків залежно від терміну використання окремих видів таких активів, а також ознайомитися з методикою розрахунку для активів, по яких неможливо визначити такий строк.