3. Джерела господарського процесуального права

Джерела господарського процесуального права — це правові акти, у яких містяться правові норми, що регулюють господарське судочинство.

Юридичною основою норм, що безпосередньо регулюють організацію і порядок діяльності господарських судів, є Конституція України, у якій закріплений ряд принципових положень, що мають основне значення для господарського процесу.

Всі інші джерела господарського процесуального права класифікуються по двох підставах: 1) по юридичній значимості і 2) по предметній спрямованості.

По юридичній значимості виділяють наступні джерела господарського процесуального права: 1) закони України, 2) постанови уряду України, 3) інструкції органів державного керування й інших органів.

Предметна спрямованість нормативних актів підрозділяє них на наступні групи: 1) спеціалізовані акти (нормативні акти, що регулюють господарське судочинство); 2) інші акти (нормативні акти, що регулюють відносини в іншій сфері, але містять окремі норми, що торкаються питання господарського судочинства або визначають особливості розгляду деяких категорій спорів).

Основними нормативними актами, що регулюють організацію, компетенцію і порядок діяльності господарських судів, є Закон України «Про судоустрій» і Господарський процесуальний кодекс України.

У Законі України «Про судоустрій України» визначені задачі господарських судів, основні принципи їхньої діяльності, порядок призначення суддів, повноваження, порядок утворення і діяльності господарських судів різного рівня, організаційне забезпечення діяльності господарських судів і ін.

Господарський процесуальний кодекс України містить сукупність норм, що детально регулюють весь господарський процес. ГПК України був прийнятий Верховною Радою 6 листопаду 1991 року. З моменту прийняття ГПК у нього внесений ряд істотних змін і доповнень.

ГПК України складається з вісімнадцяти розділів, що включають сто двадцять п'ять статей: Розділ I «Загальні положення»; Розділ II «Досудове врегулювання господарських спорів»; Розділ III «Підвідомчість спорів господарським судам. Підсудність спорів»; Розділ IV «Учасники судового процесу»; Розділ V «Докази»; Розділ V-1 «Запобіжні заходи»; Розділ VI «Судові витрати»; Розділ VII «Процесуальні терміни»; Розділ VIII «Подача позову»; Розділ IX «Порушення виробництва в справі і підготовці матеріалів для розгляду в першій інстанції»; Розділ X «Забезпечення позову»; Розділ XI «Вирішення господарських спорів у першій інстанції»; Розділ XII «Перегляд судових рішень в апеляційному порядку»; Розділ XII-1 «Перегляд судових рішень у касаційному порядку»; Розділ ХП-2 «Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України»; Розділ XIII «Перегляд рішення, визначення, постанови господарського суду за ново виявленими обставинами»; Розділ XIV «Виконання рішення, ухвали, постанови»; Розділ XV «Провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій».

Значення ГПК України полягає в тому, що встановлений ним порядок вирішення спорів в сфері підприємницької й іншої економічної діяльності гарантує дотримання законності, рівноправність сторін, створює необхідні умови для з'ясування істини по кожній суперечці й оперативному відновленні порушених прав учасників економічних відносин.

До джерел господарського процесуального права варто віднести і Закон України «Про Конституційний Суд України». Рішення Конституційного Суду обов'язкові на всій території України для виконання всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їхніми посадовими особами, громадянами і їхніми об'єднаннями (ст. 22 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Крім того, варто мати на увазі, що механізм судового прецеденту (шляхом апробації рішень Конституційного Суду України господарськими судами) дає можливість виключити необґрунтовані колізії при здійсненні правосуддя, а також уніфікувати практику застосування положень законодавства України.

Поряд із зазначеними нормативними актами, окремі питання діяльності господарських судів регулюються відповідними нормами цивільного і цивільно-процесуального законодавства.

Так, у відповідності зі ст. 26 ЦПК України, при об'єднанні декількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші — господарському суду, усі вимоги підлягають розглядові в суді загальної юрисдикції.

Коло законів, що містять окремі правові норми, що стосуються господарського судочинства, досить широке. Здебільшого це норми, що визначають підвідомчість справ господарському судові, наприклад Господарський кодекс України, Закон України «Про власність», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України „Про третейські суди” від 11.05.2004 р. та ін.

У законах матеріально-правового характеру встановлюються, крім того, особливості вирішення окремих видів спорів, розглянутих господарськими судами. До їхнього числа відноситься, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом».

Джерелами господарського процесуального права є і підзаконні акти, що містять норми, що регулюють різні аспекти господарського судочинства. Так, наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито», „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” і Інструкція про порядок вирахування і стягування державного мита, затверджений наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15.

У відповідності зі ст. 4 ГПК, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Отже, до джерел господарського процесуального права варто віднести також норми іноземного і міжнародного права, міжнародні угоди. Так, у рамках Співдружності Незалежних Держав укладена Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності (Київ, 20 березня 1992 р.), і Конвенція про правову допомогу і правових відносин по цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22 січня 1993 р.).

Важливе значення для правильного і точного застосування норм процесуального права мають роз'яснення Президії Вищого господарського суду України, видавані з питань практики застосування законодавства України, що регулює відносини в господарській сфері і порядок розгляду господарських спорів. Дані роз'яснення обов'язкові для судів, інших органів і посадових осіб, що застосовують закон, по якому дане роз'яснення. Однак до джерел права названі роз'яснення не відносяться. Вони є актами судового тлумачення норм права.