Висновки до першого питання

Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені в ст. 91—153 розділів 4-6 Митного кодексу України.

Відповідно до законодавства України всі особи на рів­них засадах мають право на ввезення в Україну та виве­зення з неї предметів (товарів) і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених МК та ін­шими законодавчими актами України.

Згідно з чинним Митним кодексом товари пропускаються через митний кордон України з метою: вільного використання на митній території України; тимчасового ввезення (вивезення);транзиту через територію України.

2. Особливості пропуску через митний кордон товарів для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Чинний Митний кодекс не виділяє окремо особли­вості митного оформлення та пропуску товарів для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, можливо, тому, що за своїм призначенням митне законодавство в цілому регулює такі від­носини між державою та особою, що переміщує товари як їх власник для отримання прибутку, тобто підприємцем. А особисті речі, багаж фізичних осіб чи ввезення предметів інозем­ними офіційними представниками (дипломатами) — це порів­няно незначна частина товарів, що переміщуються через державні кордони, і законодавчо регулювати їх немає сенсу.

Товар — це продукція, послуги та робота, які переміщуються через митний кордон і підлягають купівлі, продажу або обміну. Для того щоб провести оформлення товару у митному відношен­ні та випустити у вільне використання, митні органи вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності або особи, яка його представляє, пакет відповідних документів.

Підприємства повинні бути акредитовані (офіційно представ­лені) в конкретному митному органі. Для цього суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності подають разом із заявою встановленої форми такі документи:

• свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади;

• копії статуту та установчих документів;

• довідку з органу Мінстату;

• довідку з банку про наявність рахунків;

• реєстраційну картку (паспорт підприємства) з повним наймену­ванням та адресою, П.І.Б. директора та головного бухгалтера;

• довідку про наявність засобів зв'язку;

• наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів і майна, оформлення документів на митниці;

• щоквартальну довідку, завірену податковою інспекцією та Нацбанком про декларування валютних цінностей, які знаходять­ся за кордоном (вписується в п. 7 ВМД).

Для акредитації підприємств з іноземними інвестиціями не­обхідні аналогічні види документів, установочний договір, інфор­маційне повідомлення про іноземну інвестицію в Україну, яке видається управлінням зовнішньоекономічних зв'язків при місь­кій (обласній) державній адміністрації.

Для акредитації представництв інофірм необхідно до пере­лічених, надати:

• свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві зовнішньоекономіч­них зв'язків і торгівлі України (із зазначенням виду діяльності фірми);

• наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів та оформлення документів на митниці;

• інші документи в разі потреби на вимогу митниці.

Акредитація фізичних осіб - підприємців відбувається в міськраді або райраді, про що видається свідоцтво про реєстра­цію в державних органах влади.

Свідоцтво містить:

1. перелік робіт, якими може займатися особа;

2. свідоцтво статуправління;

3. довідку банків про відкриття рахунків;

4. щоквартальну довідку про декларування валютних цінностей.

Після акредитації в митний орган надається:

1. контракт (договір) зовнішньоекономічний, в якому має за­значатися, між ким укладений договір (резидентами чи нерезиден­тами), строк його дії, спосіб розрахунків, валюта платежу, умови поставки («Умови поставки і правила «ІНКОТЕРМС» опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» від 17 листопада 1994 р.); спосіб розра­хунків у валюті регламентує характер контракту;

2. вивізна митна декларація (декларування здійснюється за встановленою формою);

3. завірена відправником товарно-транспортна накладна (ТТЩ з такими реквізитами:

• відправник, отримувач;

• перевізник;

• номер накладної;

• номер контракту;

• номер транспортного засобу;

• найменування товару;

• кількість товару;

• вартість товару;

• ліцензія, якщо товар підлягає ліцензуванню. Перелік товарів, на які встановлено режим ліцензування квотування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на імпорт (експорт) видаються Міністерством зовні зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі.

Нині в Україні застосовуються такі види імпортних (експортних) ліцензій: генеральна і разова (індивідуальна).

Ліцензія повинна містити:

• номер та вид ліцензії;

• офіційне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• найменування та вид товару;

• найменування виробника та споживача товару;

• шифр та назву країни, в яку експортується або з якої імпортується товар;

• кількість, якість товару;

• митниця, яка здійснює пропуск товару;

• повне найменування та адреса покупця та продавця;

• характер угоди;

• валюта платежу;

• одиниця виміру;

• ціна товару;

• погодження відповідного органу;

• прізвище, ім'я керівника організації — заявника; « найменування органу, який видав ліцензію;

• особливі умови ліцензії;

• підпис службової особи, яка видала ліцензію;

• печатка установи.

У разі незаповнення реквізитів ліцензії або заповнення нена­лежним чином товари до митного оформлення не приймаються.

Після закінчення строку дії або вичерпання квоти на пропуск товару вона втрачає силу.

Дозвіл інших державних органів вимагається у випадках, як­що товар підлягає контролю цих органів, зокрема:

• Міністерства внутрішніх справ — на зброю, вибухові речо­вини, боєприпаси, сильнодіючі та отруйні речовини;

• закладів Мінохорони здоров'я — на ліки, медичні препара­ти, інструменти;

• Мінзв'язку — на радіоелектронні засоби та високочастотні пристрої;

• закладів Мінкультури — на культурні цінності при їх виве­денні за кордон;

• Держкомітету з питань охорони державної таємниці у пресі та засобах масової інформації — на текстові, відео -, аудіовізуа­льні матеріали;

• Урядової комісії з експортного контролю — на продукцію військового призначення, яка може використовуватися для ство­рення зброї та військової технології.

Довідка банку встановленого зразка про гарантовану оплату продукції вимагається, якщо продукція відправляється в країни СНД та за кордон. Довідка видається на суму відправки, у 2-х примірниках (для митниці і для банку).

Сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іно­земного сертифіката на імпортні товари, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, перелік яких затверджено наказами Держкомстандартизації і надіслані в митниці нака­зами Держмитслужби, видаються органами сертифікації Ук­раїни.

Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації, регламенто­вано спільним Наказом Держкомстандартизації, метрології і сер­тифікації та Держмитслужбою.

Карантинна та ветеринарна служби у встановленому порядку видають дозволи або сертифікати на товари, що ввозяться і під­падають під їх контроль.

Органи Державного санітарного нагляду видають Гігієнічний сертифікат на продовольчу продукцію (сировину, продукти харчування). Украгропром, Укрдержхімкомісія — на засоби захисті рослин і добрив.

Сертифікат комітету по контролю наркотиків Мінохорони здоров'я видається при експорті, імпорті та транзиті наркотичних та психотропних речовин.

Мінохорони навколишнього середовища контролює порядок перетинання митного кордону (ввезення, вивезення) відходів (вторинної сировини).

Таким чином, до перетинання митного кордону держави має відношення багато державних органів, кожний з яких уповнова­жений на рішення свого комплексу питань. І митні органи, і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні знати ці вимоги. Обов'язок взаємодії з цими державними органами покладено на Держмитслужбу.

Картка реєстрації обліку зовнішньоекономічних контрактів, заноситься до гр.44 ВМД під п.8 «Платіжні доручення про сплату мита та інших платежів». Обробка цієї інформації складає знач­ний обсяг роботи статистичних підрозділів Держмитслужби, мит­ниць, але вона необхідна для контролювання економічних проце­сів у державі та захисту населення.

Одним із аспектів питання, що розглядається, є порядок про­пуску майна юридичних осіб.

Майно — це будь-яка переміщувана через митний кордон продукція, не призначена для комерційних цілей. Організація, яка планує здійснити тимчасове ввезення (вивезення) майна (зра­зків продукції, майна творчих колективів, спортивних команд, виставки та ін.), повинна представити в митницю такий пакет до­кументів:

• договір (протокол намірів, запрошення);

• відношення на ім'я начальника митниці, в якому зазначається мета ввезення (вивезення) майна з посиланням на договір, вартість майна, зобов'язання про зворотне ввезення (вивезення); особа, відповідальна за це, № телефону, термін ввезення (вивезення);

• списки майна (4 пр.) з визначенням ціни (в дол. США);

• ВМД на майно, якщо його вартість більше 200 євро. У ВМД, в гр.44 робиться запис: «Зобов'язуюсь повернути до (ставиться дата)»;

• дозволи МВС, Мінкультури, Мінздрава, Урядової комісії з експортного контролю та інших органів, якщо майно підлягає їх контролю;

• копії платіжних доручень про сплату митних платежів (збо-і рів) з відміткою банку.

Ліцензія на тимчасово ввезене майно не вимагається.

Термін тимчасового ввезення (вивезення) не повинен переви­щувати 1 року. Строк може бути продовжено за дозволом регіо­нальної митниці.

За рішенням митного органу рекламні товари, сувеніри для представницьких цілей, продукти харчування для власної потре­би пропускаються в кількості, достатній для забезпечення по­треб, з урахуванням мети переміщення, без сплати мита.

Майно, що стало об'єктом купівлі—продажу—обміну, має бути і переоформлено у митному відношенні як товар з оформленням від­повідних документів і сплатою всіх належних митних платежів.

Транзит — порядок переміщення товарів між двома митними органами або в межах одного під митним контролем через тери­торію України. Сплачуються тільки митні збори за оформлення документів. Декларуються тільки підакцизні товари та окремі ви­ди товарів згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на підвищення організованої злочинності, недобросовістність підприємців, масове «потоплення» вантажів на тери­торії України без сплати відповідних податків, Держмитслужба з 1995 р. вжила додаткові заходи щодо посилення контролю за транзитом: митна варта, попереднє декларування, фінансові га­рантії — застави. Президент України 14 червня 1995 р. видав Указ «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України». Поряд з іншими ор­ганізаційними заходами введено в дію електронну пошту, косміч­ний зв'язок між митницями.

Щодо документального оформлення то ВМД заповнюється у 3-х примірниках:

1-й відправляється поштою в митницю призначення;

2-й залишається в митниці в'їзду;

3-й видається на руки водію (особі, відповідальній за вантаж).

Також Держмитслужбою розроблено та введено в дію електронну ВМД.