Скачиваний:
23
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
473.09 Кб
Скачать

2.2. Поняття мита та його види

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання» від 28 січня 1994 р.: «Мито це державний по­даток на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України».

Мито як податок та види мита встановлюються тільки зако­ном. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, пла­ту, що доручено збирати митним органам при ввезенні (переси­ланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України. Цей внесок є невід'ємною складовою части­ною такої процедури.

Митна вартість товару — це термін для визначення спеці­альної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосову­ється для цілей:

  • обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором;

  • зовнішньоекономічної та митної статистики;

  • державного регулювання торговельно-економічних відно­син, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення ва­лютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.

Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визна­чення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподатку­вання та способом нарахування.

За об'єктом оподаткування мито поділяється на:

1) імпортне;

2)експортне;

3) сезонне.

Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни по­ходження товарів:

  • до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;

  • до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (дода­ток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що по­ходять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;

  • до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.

Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залеж­но від сезону.

За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:

  1. адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості товару;

  2. специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

  3. комбіноване — поєднує обидва названих види мита.

Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зу­стріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні — «мито», «митне податкове обкладання».

З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:

  • спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конк­ретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що за­вдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припи­нення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримі­наційні дії з боку іноземних держав проти України;

  • антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подіб­них товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезен­ням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;

  • компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних това­рів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмі­ру субсидій.

Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпін­гових, компенсаційних) передує проведення дослідження Мініс­терством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке прово­диться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.

Нижче викладені питання, пов'язані з митною вартістю т вару.

  • Порядок визначення митної вартості товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.

  • Порядок застосування системи митної оцінки товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається Кабміном У країн на підставі положень Закону «Про Єдиний митний тариф».

  • Митна вартість заявляється (декларується) митному орган при переміщенні товару через митний кордон.

  • Порядок та умови декларування митної вартості товару, щ ввозиться, форма декларації визначаються Держмитслужбою.

  • Митна вартість визначається декларантом відповідно до ви значеного законодавством методу.

  • Контроль за визначенням вартості товару здійснюється від ділом тарифів і вартості митного органу, який здійснює мита оформлення товару.

  • Інформація, що надається декларантом при заявленні митної вартості товару і яка визначається ним як комерційна таємниця може використовуватися митним органом тільки для митних ці лей і не може бути передана третій особі (за винятком структур які контролюють зовнішньоекономічну діяльність та мають спільні договори з Держмитслужбою, оформлені у вигляді спільних на казів про порядок запиту та отримання інформації). Порушення вимог зберігання комерційної таємниці тягне відповідальність відповідно до чинного законодавства.

  • Витрати, що несе декларант при потребі уточнення митної вартості товару на вимогу митного органу, митниця не відшкодовує.

Митна вартість це ціна, яка фактично сплачена або під лягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону.

Для визначення митної вартості товару враховують:

  • ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;

  • фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордон України;

  • комісійні та брокерські;

  • плату за використання об'єктів інтелектуальної власності.

При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі ці на ідентичні товари, що діють у провідних країнах — експорте­рах зазначеного товару.