3. Заходи нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності на території України.

Створення системи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - тривалий процес, що несе на собі відбиток розвитку як національної економіки, так і міжнародних зобов'язань України.

Найважливішими завданнями є вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення інтеграції в структури світового економічного простору, міжнародного поділу праці, прискорення адаптації економічних, правових та інституціональних структур України до міжнародних стандартів СОТ та ЄС, активної участі держави у міжнародних економічних, науково-технічних та інших організаціях, тісної взаємодії з ними.

З цією метою використовуються різноманітні способи регулювання зовнішньоекономічних відносин, серед яких розрізняють тарифні й нетарифні.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

До нетарифних заходів регулювання відносяться такі.

1. Заборони експорту та імпорту.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-ХП в ред. від 25.04.2008 р. в Україні забороняється:

• експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

• імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до

заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

• імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

• експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

• експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

• експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту.

Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, яка полягає у встановленні кількості і номенклатури дозволених до експорту чи імпорту товарів.

Кількісні обмеження включають квотування, ліцензування і "добровільне" обмеження експорту.

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) із допомогою квот (контингентів).

Квота - кількісна межа товару певних категорій, які дозволено для ввезення в країну. Квоти мають на меті збереження іноземної валюти, захист промисловості України і забезпечення зайнятості населення.

Квотування розглядається як різновид засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності через введення державними і міжнародними органами обмежень виробництва, експорту чи імпорту товарів.

В Україні використовують глобальні, групові та індивідуальні квоти.

Глобальні квоти встановлюють по товару (товарах) без зазначення конкретної країни (групи країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

Групові квоти встановлюють на товар (товари) з визначенням країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

Індивідуальні квоти встановлюють на товар (товари) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись.

Імпортні квоти вводять з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції та зменшення обсягів імпорту для поліпшення торговельного балансу. Застосування імпортних квот дає результати, подібні до ефекту від митних тарифів, однак існують і певні відмінності.

Ліцензування - засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.

Системи ліцензування, що застосовуються в різних країнах, відзначаються великим різноманіттям форм і процедур.

Загальноприйнятими є такі ліцензії:

1. відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного проміжку часу (щонайменше один місяць) з визначенням його загального обсягу;

2. генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції щодо певного товару (товарів) з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування стосовно цього товару (товарів);

3) разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має плановий характер і видається для здійснення кожної операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не меншій за необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції. У разовій ліцензії зазначаються кількість товару, що експортується (імпортується), його

вартість, країна походження і призначення, а в деяких випадках - ще митний пункт, через який має ввозитись (або вивозитись) товар.

Як зазначається у ч. 2 ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", в Україні ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження).

Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується автоматичне ліцензування.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження).

Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

"Добровільне" обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі, чи обмеження або принаймні не розширення обсягу експорту, прийняте у рамках офіційної

міжурядової чи неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. Таке обмеження в останні роки практикується країнами ОПЕК щодо обмеження видобутку й експорту нафти.

3. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання, які являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може завдати шкоду місцевим виробникам.

Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними:

1. демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом;

2. експортеру знижується квота доставки товару.

4. Технічні бар'єри - це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають у зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркування та інших вимог.

Найбільш розповсюджені такі технічні бар'єри:

• вимоги про дотримання національних стандартів;

• вимоги про одержання сертифікатів якості імпортної продукції;

• вимоги до упаковки і маркування;

• вимоги про дотримання певних санітарно-гігієнічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, включаючи проведення заходів щодо охорони довкілля;

• вимоги про дотримання митних формальностей і вимог законів про захист споживачів.

Втім, технічні бар'єри не завжди є засобом протекціонізму. У багатьох випадках їх введення продиктоване не стільки бажанням відгородити внутрішній ринок, скільки турботою про захист населення від шкідливих товарів. Наприклад, у 1995 р. Україна заборонила ввезення й продаж на її територію ряд низькоякісних жуйок.