Висновки з першого питання:
Таким чином, наука є формою духовної діяльності людей, спрямованою на виробництво знань. Вона має на меті осягнення істини і відкриття об’єктивних законів на підставі узагальнення реальних фактів і їх взаємозв’язку. Наука є одночасно і процесом, і результатом виробництва знань. Безпосередньою межею і вищою цінністю наукового пізнання є об’єктивна істина, яка може бути осягнута раціональними засобами і методами після безпосереднього споглядання. Наукове пізнання – це цілісна система, що розвивається, яка містить складну структуру. Критерієм для структурування наукового знання можуть бути: 1) об’єкт і предмет пізнання; 2) суб’єкт пізнання; 3) методи пізнання. В науковому пізнанні формуються і набувають відносної самостійності такі форми і засоби пізнання, як ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
Іі питання
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
Будь-яка людина тією чи іншою мірою володіє творчими здібностями до розробки нових прийомів діяльності, оволодіння новими знаннями, формулювання проблем, пізнання невідомого.
Найчастіше творчість визначають як мислення в його найвищому прояві, що виходить за межі свідомого, а також діяльність, що створює дещо нове. Ця діяльність містить постановку або вибір завдання, пошук умов або способу його вирішення і, як результат, – створення нового.
Найбільш відомим для творчості видом мислення є уява. Ця здатність повинна постійно розвиватися, стимулюватися і тренуватися. Розрізняють три типи уяви:
логічна уявавиводить майбутнє із сучасного через логічні перетворення;
критична уявабазується на пошуці недосконалостей і способів їх подолання;
творча уяванароджує принципово нові ідеї, що спираються на елементи дійсності, але не мають поки що прообразів у реальності.
Протилежністю творчій уяві є психологічна інерція мислення, пов’язана з підсвідомим намаганням діяти у згоді з попереднім досвідом і знаннями, з використанням стандартних методів, впливом авторитетів, страхом перед невдачею, опором критики та іншими внутрішніми бар’єрами. Для творчої особистості характерні потяг до самоствердження, захопленість роботою, сміливість розуму і духу.
Основною формою здійснення і розвитку сучасної науки є наукове дослідження – вивчення явищ і процесів, аналіз впливу на них різноманітних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.
Кожне наукове дослідження має свій свій об’єкт, предмет, мету і методи.
Об’єктом наукового дослідженняє певна частина дійсності – досить конкретний предмет або явище, на яке спрямована пізнавальна діяльність дослідника з метою пізнання його суті, закономірностей розвитку і можливостей наступного використання в практичній діяльності.
Предметом наукового дослідженняможуть бути причини виникнення цього явища або процесу, закономірності його розвитку, різноманіині властивості, якості тощо.
Метою наукового дослідженняє всебічне вивчення структури і характеристик конкретного об’єкта з метою отримання і впровадження в практику корисних для суспільства результатів.
Методом наукового дослідженняє спосіб дослідження явищ, планомірний підхід до їх вивчення, послідовність дій під час проведення теоретичного дослідження або практичного здійснення якогось явища або процесу.
Метод ( від грець. methodos – шлях до мети) – це спосіб відображення досліджуваного предмета.
Кожна конкретна наука має власні специфічні методи. Філософія, на відміну від конкретних наук, виробляє універсальний метод пізнання – діалектичний метод. Об’єктивну основу цього методу складають найбільш загальні закони розвитку матеріального світу. Діалектичний метод не підміняє методи інших наук, а являється їх загальною філософською основою і виступає у якості знаряддя пізнання в усіх галузях.
Методологія– це вчення про структуру, логічну організацію, принципи побудови, форми і способи наукової діяльності. Методологія є одним з напрямків методології науки, яка є складовою гносеології (теорії пізнання), а сама гносеологія є одним із розділів філософії.
На емпіричному рівні наукового пізнання, поряд із аналізом, синтезом, абстрагуванням, індукцією, дедукцією і традукцією, застосовують такі специфічні методи, як спостереження, експеримент, моделювання, конкретизація, системний аналіз. За допомогою цих методів здобувають знання про окремі предмети, явища, події, факти.
Спостереження– це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв’язків досліджуваного об’єкта в природних умовах. Здійснення спостереження передбачає постановку та усвідомлення пізнавальної мети, а також фіксування вихідних відомостей про об’єкт. Під час дослідження дослідник не втручається у досліджуваний процес.
Експеримент– це умисний виклик або зміна якогось явища з метою спостереження за найсприятливіших умов. Експеримент розширює рамки спостереження, створює нові, зручніші умови для всебічного дослідження. Під час експерименту дослідник втручається у перебіг явища. Експеримент ніколи не ставиться наосліп і має свою мету.
Моделювання– це вивчення об’єкта (оригіналу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка замінює оригінал, ті його сторони та властивості, що є предметом наукового інтересу. Моделювання являє собою опосередкований метод дослідження, коли безпосереднє вивчення об’єктів з певних причин неможливе, ускладнене чи недоцільне.
Конкретизація– метод, який дає змогу вивчати предмети і явища в усій якісній різнобічності реального їх існування. Досліджується стан об’єктів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.
Системний аналіз– вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що створюють систему. Цей метод передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма чинниками, які впливають на його функціонування.
На теоретичному рівні наукового пізнання застосовують аксіоматичний, гіпотетичний, історичний і логічний методи.
Аксіоматичний метод– це метод дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі її твердження приймаються як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводяться з них шляхом міркування за певними логічними правилами. Необхідною умовою істинності знання, отриманого за допомогою аксіоматичного методу, є внутрішня несуперечливість. Але вона свідчить лише про те, що теорія правильно побудована, а не про те, що вона істинна. Аксіоматично побудована теорія може бути істинною лише у тому випадку, коли істинні і самі аксіоми, і ті правила, за допомогою яких отримано решту положень теорії.
Гіпотетичний метод– це метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків. Якщо отримані результати відповідають усім фактам, даним у гіпотезі, то ця гіпотеза визнається достовірним знанням. Цей метод застосовують для дослідження нових явищ, що не мають аналогів.
Історичний методпередбачає розгляд об’єктивного процесу розвитку об’єкта дослідженя, реальної його історії з усіма її особливостями; це певний спосіб відтворення в мисленні історичного процесу в його хронологічній послідовності та конкретності.
Логічний метод– це метод, за допомогою якого мислення відтворює реальний процес розвитку об’єкта дослідження. За допомогою логічного методу відображуються основні етапи історичного розвитку об’єкта, його якісні зміни. Логічний метод дає основний принцип для всебічного вивчення історичного розвитку об’єкта, бо коли вивчення грунтується на знанні сутності, то стають зрозумілими і різноманітні історичні подробиці. Завданням логічного дослідження є розкриття ролі, яку окремі елементи системи відіграють у складі розвитку цілого. Діалектика логічного та історичного є одним із основних принципів сучасної методології та філософії науки.
Методи обумовлюються особливостями об’єкта та предмета пізнання, законами їх розвитку, зафіксованими у свідомості суб’єкта пізнання. Метод пізнання має спрямувати наукову думку відповідно до природи досліджуваного об’єкта, бути адекватним йому. Метод формується та розвивається в процесі активного впливу суб’єкта на об’єкт, твориться суб’єктом, але визначається об’єктом пізнання.
Перелічені емпіричні і теоретичні методи є загальнонауковими. Вони широко застосовуються і в судовому пізнанні.