13

Міністерство внутрішніх справ україни

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету

лекція

з дисципліни «Логіка»

Тема № 1.

«Предмет і значення навчальної дисципліни «логіка»»

Дніпропетровськ – 2015

РОЗРОБНИК:

Наріжний Ю.О. доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету, кандидатфілософських наук, доцент.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Карпова С.Г. , доцент кафедри філософії ДНУ ім. О. Гончара, кандидат філософських наук

Кузьменко В.В., завідувач кафедри філософії та політології ДДУ ВС, доктор філософських наук

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін __ серпня 2015 р., протокол №__.Рецензенти: доктор філософських наук Кузьменко В.В., профессор ДДУВС

План лекції

1. Логіка як наука.

2. Форми і закони мислення.

3. Формально-логічна культура професійного мислення юриста.

Рекомендована література

1. Жеребкін В.Є. Логіка.-К., 2004.-С. 7-24, 93-106.

2. Титов В.Д. Логіка.-К., 2005.-С. 5-52.

3. Тофтул М.Г. Логіка.-К., 2002.-С. 7-23, 117-136.

4. Хоменко І.В. Логіка для юристів.-К., 2004.-С. 5-35, 96-99.

Мета лекції

1. Ознайомлення студентів з основними принципами мислення людини, історією і мовою логіки.

2. Розкриття значення логіки у професійній діяльності юриста.

ВСТУП

Опанування формальної логіки вимагає глибокого розуміння, у першу чергу, її об’єкта і предмета як науки, усвідомлення її методологічної ролі для конкретного виду діяльності. При цьому вирішуються не тільки теоретичні завдання. Пізнання предмету логіки, історії її виникнення і розвитку має велике практичне значення, оскільки означає опанування прикладним характером логіки, її нормативними вимогами, а також перетворення їх в норму власної мисленнєвої діяльності, що дуже важливо для майбутніх юристів.

Ключові поняття:мислення, раціональне мислення, істинність мислення, правильність мислення, пізнання, формальна логіка, форма мислення, закон мислення, поняття, судження, умовивід, висловлювання, пропозиція, формалізація.

І питання

ЛОГІКА ЯК НАУКА

Теммін “логіка” походить від давньогрецького слова logos, яке перекладається як “слово”, “думка”, “ідея”, “розум”, “закономірність”, “поняття”. Під цим терміном розуміють:

1. Об’єктивну закономірність і послідовність речей (предметів і явищ).

2. Послідовність мислення.

3. Науку яка вивчає мислення.

Мислення являє собою не тільки функцію людського мозку. Мислення – це властивість матерії, воно не існує поза нею. У філософському розумінні мислення є вищою формою відображення пізнань. Пізнання тісно пов’язане з практикою, виникає з неї. Практика виконує у пізнанні ряд важливих функцій: являє собою вихідний пункт (основу) пізнання, кінцеву мету пізнання і критерій істини теоретичних положень.

У пізнанні виділяють два ступені: чуттєвий і раціональний. Чуттєве пізнання відбувається у формі відчуттів, сприймань, уявлень.

Відчуття– перша елементарна форма чуттєвого пізнання. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності.

Сприйняття– це цілісне відзеркалення предметів і явищ у свідомості людини.

Уявлення – це чуттєвий узагальнений образ предметів і явищ, що збереглись у пам’яті людини.

Раціональний (від лат. ratio – розум, доступне розумінню) ступінь пізнання є відображенням опосередкованим. Цей ступінь і являє собою мислення. Мислення виникає на основі відчуттів і є переробкою чуттєвого матеріалу, відображенням ознак і зв’язків речей. Воно бере у речей загальне, суттєве і абстрагується (виокремлюється) від другорядного, несуттєвого.

Основним типом мислення є понятійне (або абстрактно-логічне). Абстрактне мислення – це процес раціонального відображення об’єктивного світу в поняттях, судженнях, умовиводах, гіпотезах. Воно дозволяє проникати в сутність, закономірні зв’язки дійсності, творчо перетворювати її спочатку в теорії, а потім і на практиці.

Мислення нерозривно пов’язане з мовою. Мислення і мова виникають і розвиваються синхронно. Мислення без мови неможливе. Мова є необхідною умовою виникнення думки і процесу мислення.

Людині властиві два види мисленя – теоретичне і практичне. У свою чергу теоретичне поділяється на понятійне і образне мислення, а практичне – на наочнообразне і наочнодієве. Основна різниця між теоретичним і практичним видами мислення полягає в тому, що вони по різному пов’язані з практикою. Практичне мислення спрямоване на вирішення конкретних завдань життєдіяльності людини, а теоретичне – на знаходження загальних закономірностей пізнавальної дійсності.

Мислення – складний, різнобічний процес. Однак логіку в ньому цікавить не все. Походження і сутність мислення, його відношення до матеріального світу вивчає філософія. Фізіологія цікавиться тим, як залежить мислення від стану людського мозку. Психологія вивчає умови нормального (у взаємовідношенні з патологією) фунціонування і розвитку мислення, вплив на нього соціально-психологічного середовища. Генетика намагається розкрити таємниці успадкування людьми здібностей і певної мисленєвої діяльності. Мовознавство цікавить сутність слова, знаку і мови як інструментів мислення. Кібернетика вивчає технічні можливості моделювання роботи мозку і людського мислення.

Об’єктом логіки як науки є мислення людини.

Предметомлогіки є логічні форми, операції з ними і закони мислення.

Логіка – одна із найдавніших філософських наук (у класичному європейському розумінні), інтенсивно стала розвиватися з IV ст. до н.е. На самому початку свого існування логіка була підпорядкована риториці (ораторському мистецтву). Тоді ж з’явились так звані логографи – люди, що складали промови. Першими викладачами красномовства були софісти, мандруюючі “вчителі мудрості”. У країнах Стародавнього Сходу існувала індійська майже тотожна тогочасній грецькій школа логіки –рита. Проте обидві ці школи (європейська і східна) розвивались незалежно одна від одної. Давньоіндійська модель мислення не йшла далі риторики, а тому на розвиток європейської думки практично не вплинула. Батьком європейської класичної логіки вважається Арістотель. Він уперше зробив думку людини предметом дослідження. Основні постулати античної “аристотелевої” логіки продовжували домінувати у Європі і в середні віки. Однак основним призначенням середньовічної схоластичної логіки став захист офіційної церковної ідеології.

В епоху Відродження і Нового часу логіка виокремилась з філософії і сформувалась як окрема наука, що вивчає форми і закони мислення (традиційна формальна логіка). Особливо великий внесок у розробку традиційної формальної логіки зробили Ф.Бекон, Р.Декарт, Г.Лейбніц, І.Кант, Г.Гегель. Так, англійський філософ Ф.Бекон започаткував новий напрямок в логіці – індуктивну логіку. Французьким філософом Р.Декартом було розробленодедуктивну логіку.

Вагомий внесок у розвиток логіки як науки внесла німецька філософська школа. Так, Г.Лейбніц запропонував математичну мову логіки. Відтепер міркування людини можна було виразити за допомогою математичних символів і формул. Вираженого формалістичного характеру логіці надав І.Кант, який розглядав логіку як науку про голі форми мислення, незалежні від самого мислення і його змісту. Г.Гегель започаткував діалектичну логікуяк філософську науку, що вивчає структуру логічних форм, їхню пізнавальну суть у процесі їх зміни і розвитку, а також розкриває зв’язок законів мислення із законами об’єктивного світу.

У середині ХІХ ст. ідеї Г.Лейбніца розвинули англійські математики Д.Буль і О.де Морган. Виникла математична (символічна) логіка. З початку ХХ ст. предмет логічних досліджень значно розширився, склались нові галузі логіки: філософська логіка, багатозначна логіка, модальна логіка, деонтична логіка, епістемістична логіка, логіка часу, паранесуперечлива логіка, логіка оцінок, логіка змін, логіка причинності, парафальсифікуюча логіка, релевантна логіка і т.ін. Сучасну формальну логіку часто називають математичною логікою. Однак це не зовсім правильно. Математичною є лише та частина формальної логіки, яка пов’язана з дослідженням математичних міркувань.

За своїми завданнями і за своїм відношенням до інших наук сучасна традиційна логіка є наукою філософською. Ми вивчаємо один із розділів сучасної традиційної логіки, який називається формальною логікою.

Формальна логіка – це наука про форми і засоби мислення, необхідні для раціонального пізнання буття і конкретних його видів. Формами мислення є поняття, судження і умовиводи. Засобами мислення є правила (принципи), логічні операції, прийоми, процедури і формально-логічні закони. Логічну природу і сутність форм мислення з’ясовує діалектична логіка. Формальна ж логіка досліджує лише структуру мислення.

Предмет формальної логіки складають:

1. форми мислення;

2. закони мислення;

3. методи отримання нових знань;

4. способи доказу істинності або хибності отриманих знань.

Таким чином, формальна логіка в найбільш широкому розумінні її предмета досліджує структуру абстрактного мислення, розкриває його закономірності. А оскільки абстрактне мислення нерозривно пов’язане з мовою, то дослідження мовних висловлювань і відношень між ними логіка вбачає одне із своїх завдань.