Тема 3. Держава та право України князівського періоду (iх – xіv ст.)

Походження слов’ян. Західні, південні і східні слов’яни. Племена антів, їх суспільно-політичний лад. Передумови та етапи формування державності у східних слов’ян. Іноземні джерела про Куявію, Славію, Артанію як центри політичної консолідації східного слов’янства. Поява терміну “русь”. Союзи племен VІ – ІХ ст. та створення Київської Русі.

Теорії походження давньоруської держави: норманська теорія (Г.З.Байєр, Г.Ф.Міллер, А.Л.Шлецер), автохтонна та концепція О.Прицака. Дискусія про етнічну належність Київської Русі. Радянська концепція “єдиної давньоруської народності”.

Державний лад та устрій Київської Русі. Основні риси ранньофеодальної держави. Княжа монархія. Рада при князі. Дружина . Княжі з’їзди. Віче. Удільні князі. Сюзеренітет – васалітет. Десяткова та двірсько-вотчинна система управління. Організація суду. Дискусія навколо визначення форми устрою Київської Русі (М.Костомаров, В.Ключевський , М.Черепнін, С.Юшков, Б.Греков, В.Пашуто, М.Свердлов, М.Д’яконолв, Д.Бочарніков, А.Рогожин).

Суспільний лад. Дискусії навколо проблеми визначення суспільства феодальним (М.Павлов-Сільванський, Б.Греков, М.Тихомиров, Б.Рибаков), рабовласницьким (Б. Сиромятников), дофеодальним (С.Юшков). Сучасний стан наукового визначення суспільного устрою Русі. Становий поділ суспільства. Основні соціальні групи: князі, бояри, дворові слуги, духовенство, купці, ремісники, смерди, рядовичі, закупи, холопи, челядь, ізгої. Привілеї та обов’язки окремих станів. Запровадження християнства як фактор державного та правового розвитку України-Руси. Державна символіка України-Руси. Роль церкви. Монастирі.

Система права. Звичаєве право. Пам’ятки права. Князівське законодавство. Уставні, жалувані та судні грамоти. Договори України-Руси з Візантією 907,911,944 та 971 рр. Історія держави і права в літописах. Рецепція візантійського права. Номоканон. Прохірон. Еклога. Кормчі книги. Закон судний людям. Судні грамоти. Церковні статути. Канонічне право. Руська Правда: її походження, редакції, система, структура, зміст та історичне значення. Акцент на концепції М.Максимейко в якій Руська Правда визначається як пам’ятка національного самовизначення давнеруського суспільства у галузі права.

Характеристика цивільного права: право зобов’язань (основні види договорів, їхній зміст та оформлення); родинно-шлюбне право; право власника; право спадщини. Основні риси карного права. Поняття та види злочинів. Характеристика розшуку та особливості судового процесу. Мета і система покарань.

Політичний розпад Київської держави. Поява назви “Україна”. Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства,як окремі державно-правові системи.

Утворення Галицько-Волинської держави як спадкоємиці Київської Русі. Державний лад. Влада галицько-волинського князя: компетенція, повноваження, функції. Дуумвірат. Рада бояр. Віче. Феодальні з’їзди. Тисяцький. Сотський. Двірський. Двірцеві посади. Судові органи. Боярське і князівське землеволодіння на Волині. Церковно-монастирське землеволодіння. Розвиток міст. Землевласники. Бояри. Духовенство. Міське населення. Феодально залежні селяни. Смерди. Холопи.

Система права. Скорочена редакція Руської Правди. Князівські грамоти. Міжкнязівські угоди. Галицько-волинський літопис. Грамота князя Івана Берладника 1134 р. Рукописання Володимира Васильковича 1287 р. Уставна грамота князя Мстислава Даниловича 1289 р. Особливості норм права.

Українські землі у складі Золотої Орди. Зміна їх політичного статусу і вплив Орди на державно-правовий розвиток Русі. Взаємовідносини галицько-волинських князів з золотоординськими ханами. Васалітет. Данницькі стосунки.

Роль і значення теми для діяльності юристів: сприяє формуванню глибокої особистої поваги до загальновизнаних моральних і правових цінностей, багатовікових традицій розвитку вітчизняної державності, правових інститутів та сучасного конституційного статусу України як суверенної, незалежної, демократичної держави, що вкрай необхідно сучасному співробітнику правоохоронних органів, який має працювати в умовах громадянського суспільства.

Ключові слова : бояри, боярська рада, верв, видоки, візантійське право, вільне міське населення, віче, великий київський князь, вира, воєводи, волостелі, вотчинний суд, види злочинів за Руською Правдою, види покарань за Руською Правдою, ізгої, види успадкування за Руською Правдою, види договорів за Руською Правдою, двірсько-вотчинна система, дика віра, духовенство, князівська дружина, Еклога, загальні закономірності виникнення держави, закупи, канонічне право, конфедерація, князівський суд, монархія раннє феодальна, „мужі градські”, Номоканон, обвинувачувально-змагальний процес, общинний суд, ознаки та функції держави, ордалії, послухи, принцип сюзеренітету - васалітету, Прохірон, розшуковий (інквізиційний) процес, руське право, рядовичі, сільські старости, смерди, стадії скоєння злочину, структура норми права, холопи, церковний суд, церковні статути, челядь, рукописання, уставні грамоти, федерація, феодальна роздробленість, феодальні з’їзди (снеми), форма державного правління, форма державного устрою, форми вини, юридична техніка.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: опрацювання текстів памяток вітчизняного права сприятиме закріпленню у студентів знань термінологічного апарату та основних засад вітчизняного конституційного,цивільного,кримінального права; характеристика або аналіз стану розробки українськими дослідниками державо та правотворчих процесів на українських теренах сприятиме формуванню у студентів плюралістичного підходу щодо оцінки будь-яких державно-правових інститутів та розуміння засад їх функціонування; вивчення еволюції державно-правових інституцій на українських землях у різні періоди розвиватиме у студентів вміння оцінювати будь-які явища державно-правового характеру з використанням принципу історизму, наприклад, кваліфікувати діяння осіб у контексті їх виникнення, становлення та розвитку; вивчення інститутів держави і права на українських теренах формуватиме у студентів сприйняття явищ державно-правового характеру, зокрема ступінь сформованості в сучасній Україні правової держави, із урахуванням конкретно-історичного контексту;вивчення досвіду державно-правових реформ на українських землях сприятиме формуванню у студентів розуміння держави, як інструменту не стільки примусу,скільки компромісу між різними групами соціуму;вивчення української державно-правової історії прищеплює студентам почуття патріотизму, без якого діяльність правника на сучасному перехідному етапі розвитку вітчизняної державності не буде у повній мірі ефективною.