12.4. Збагачення вольфрамових і олов’яних руд

Вольфрамові руди поділяють на дві групи: вольфрамітові і шеєлітові.

При збагаченні шеєлітових руд (CaWO₄) як основний метод застосовують флотаційний, а гравітаційні процеси можуть бути використані тільки для попереднього збагачення.

Вольфрамітові руди [(Fe, Mn)WO₄] як правило збагачують у дві стадії – первинне гравітаційне збагачення і доводка чорнових концентратів різними методами, що пояснюється низьким вмістом вольфраму в рудах (0,1 – 0,8 % WO₃) і підвищеними вимогами до якості кондиційних концентратів (55 – 65 % WO₃). Крім того, вольфрамітові корінні руди і розсипи звичайно містять ряд інших важких мінералів (каситерит, колумбіт, танталіт, магнетит та інші). Виділення мономінеральних концентратів, що задовольняють вимогам стандартів, і є задачею другої стадії переробки.

З урахуванням великої густини вольфрамових мінералів (6 – 7,5 т/м³) при гравітаційному збагаченні можуть бути з успіхом використані: відсадка, концентрація на столах, шлюзах, струминних і ґвинтових сепараторах. При тонкому вкрапленні цінних мінералів гравітаційні процеси повинні поєднуватися з флотацією.

Схема збагачення вольфрамітової руди наведена на рис.12.28.

Вольфрамітова руда звичайно дробиться до крупності 10 – 12 мм. В схеми деяких руд включається промивка і знешламлення. Часто застосовується попереднє збагачення, завдяки чому у відвал видаляється значна частина породи. В схемах збагачення вольфрамітових руд перед гравітаційними процесами передбачається грохочення і гідравлічна класифікація, що забезпечує підвищення ефективності збагачувальних операцій. Переваги збагачення класифікованого матеріалу в порівнянні з некласифікованим полягає в тому, що збагачення можна провадити в оптимальних для даної фракції умовах.

При збагаченні крупних класів застосовується відсадка, дрібних – концентрація на столах. В більшості випадків для одержання бідних відвальних відходів крупні фракції відходів необхідно подрібнювати і повторно збагачувати, тому що при тонкому вкрапленні вольфраміту в породі розкриття зростків досягається при більш тонкому подрібненні. Якщо в руді поряд з крупновкрапленим вольфрамітом є значна кількість тонковкраплених мінералів, що потребує більш тонкого подрібнення, необхідно передбачити в технологічній схемі цикл переробки шламів (рис. 12.29).

Для забезпечення повного вилучення вільних зерен вольфраміту в концентрат необхідно промпродукт концентраційних столів піддавати багаторазовим перечисткам.

Олов’яні корінні руди характеризуються складним речовинним складом і тонким вкрапленням каситериту (до 0,001 мм), внаслідок чого вони важко збагачуються. Звичайно корінні олов’яні руди збагачуються за складними багатостадійними схемами з використанням не тільки різних гравітаційних апаратів, але й магнітних сепараторів, флотаційних машин.

Гравітаційні схеми збагачення цих руд будуються таким чином, щоб розкриті в процесі подрібнення зерна каситериту виводилися відразу ж з процесу в кондиційні або грубі концентрати. В схемах максимально виключається циркуляція оборотних промпродуктів, які раціонально переробляти в окремих циклах.

При переробці корінних тонковкраплених олов’яних руд, що містять близько 1 % тонковкрапленого каситериту в вигляді зерен крупністю 0,03 мм, може бути використана схема подана на рис. 12.30.

Після дроблення в конусній і валковій дробарках до крупності 6,5 мм руда розділяється на класи і збагачується в шлюзах. Грубі концентрати після видалення шламів крупністю менше 0,06 мм збагачують на концентраційних столах, де одержують концентрат з вмістом олова порядка 20 % при вилученні його в концентрат 88 – 90 % .