- •11. Комбіновані процеси збагачення
- •11.1. Флотогравітація
- •11.2. Магнітогідродинамічна сепарація
- •11.3. Магнітогідростатична і ферогідростатична сепарація
- •Таблиця 11.1 – Технічні характеристики ферогідростатичних сепараторів
- •Контрольні запитання
- •12. Технологічні схеми гравітаційного збагачення
- •12.1. Збагачення вугілля
- •12.2. Збагачення руд чорних металів
- •12.3. Збагачення руд кольорових металів
- •12.4. Збагачення вольфрамових і олов’яних руд
- •12.5. Збагачення золотовмісних руд
- •12.6. Збагачення пісків рідкісних металів
- •12.7. Збагачення неметалічних корисних копалин
- •12.8. Збагачення брухту кольорових металів
- •Контрольні запитання
- •Корисні копалини україни
- •Додаток Властивості деяких мінералів розділюваних гравітаційними процесами
- •Список рекомендованої літератури
- •Смирнов Валерій Олександрович
11.2. Магнітогідродинамічна сепарація
Магнітогідродинамічна (МГД) сепарація – процес розділення в електропровідній рідині твердих зернистих матеріалів за густиною з урахуванням їх електромагнітних властивостей.
В електропровідної рідині, що поміщена у електричному і магнітному полі виникає об’ємна сила:
, Н/м3, (11.1)
де – сила Лоренца, що виникає в схрещених електричному з густиноюj і магнітному з індукцією В полях; – електрична сила, що виникає в рідині з високою діелектричною проникністюε при поміщенні її в неоднорідне електричне поле з напруженістю Е; – магнітна сила, що виникає в рідині зі значною магнітною сприйнятливістюχ при поміщенні її в неоднорідне магнітне поле з напруженістю Н.
При відповідному виборі напрямку сили рідина немовби обважнюється, що виявляється в зміні гравітаційної сили, яка діє на занурені в неї тіла. Якщо занурені в рідину тіла мають значну магнітну сприйнятливість, електропровідність або діелектричну проникність, на них додатково діють силиі. Таким чином, матеріали розрізняють залежно від густини, електричних і магнітних властивостей.
Як розділове середовище використовуються електроліти – водні розчини кухонної солі, сірчаної і соляної кислот, натрієвих і калієвих лугів, мідного і залізного купоросу. Електроди для підведення струму в розчин вибирають для кожного електроліту, щоб уникнути їх розчинення внаслідок корозії (напр., для розчину кислот – свинцеві, лугів – із нержавіючої сталі, мідного купоросу – мідні).
Схема МГД-сепаратора наведена на рис. 11.3. Вихідний матеріал у сепаратор подається в приймальну лійку 1 каналу 2 МГД-сепаратора. Канал сепаратора повинен бути виготовлений з немагнітного і непровідного матеріалу, щоб не екранувати робочі поля. Канал розташовується в зазорі електромагніту 3. Електроліт зі збірника 4 насосом 5 подається в завантажувальну зону каналу. Електричний струм до електроліту підводиться через електроди 6, що установлені в каналі. Продукти збагачення в розвантажувальній зоні каналу діляться роздільником 7 і направляються в збірники 8.
При зміні величини струму в електроліті або в обмотках електромагніту відбувається зміна ефективної густини рідини в широких межах. Практично в каналі МГД-сепаратора можна здійснювати розділення матеріалів при ефективній густині до 10 т/м3.
Труднощі використання МГД-сепарації полягають у вихровому характері сили Лоренца, що приводить до виникнення на вході в робочу зону сепаратора і на виході з неї циркуляційних потоків, які утруднюють процес розділення. Крім того, процес МГД-сепарації має малу продуктивність і характеризується великими витратами електроенергії. Але в порівнянні з концентрацією на столах МГД-сепарація дозволяє одержати вилучення корисних компонентів на 10 – 15 % більше.
11.3. Магнітогідростатична і ферогідростатична сепарація
Магнітогідростатична (МГС) сепарація – процес розділення мінералів в парамагнітній рідині в неоднорідному магнітному полі.
На відміну від МГД-сепарації в даному випадку електричне поле в рідині не створюється. Як парамагнітні рідини (ПМР) використовуються розчини парамагнітних солей заліза, мангану (марганцю), нікелю і кобальту (FeCl3; FeCl2·4H2O; FeSO4·7H2O; FeBr2; MnCl2·4H2O; Mn(NO3)2; NiBr2; NiSO4; CoBr2; CoSO4), а також рідкісноземельних елементів (GdBr3; EuBr3; DyBr3; ErBr3; TbBr3; HoBr3). Магнітні властивості парамагнітних розчинів і їх густина залежать від концентрації розчиненого у воді парамагнетика.
На частинку, що занурена в парамагнітну рідину, яка знаходиться в неоднорідному магнітному полі, діє об’ємна сила:
, Н/м3, (11.2)
де – густини твердої частинки і рідини, кг/м3; – магнітні сприйнятливості твердої частинки і рідини (безрозмірна величина); Н – напруженість магнітного поля, А/м; – магнітна постійна (= 1,26 · 10-6 Гн/м).
При МГС-сепарації розділення матеріалу здійснюється в шарі парамагнітної рідини, яка обважена до необхідної густини і «висить» між полюсами магніту. Полюсні наконечники для створення в МГС-сепараторі неоднорідного магнітного поля мають гіперболічну форму. Вихідний матеріал завантажується на поверхню парамагнітної рідини, яка пропускає важкі частинки і затримує легкі. Таким чином, МГС-сепаратор (рис. 11.4) є своєрідним гравітаційним ситом. Невеликий ґрадієнт поля в горизонтальному напрямку або нахил апарата під кутом 1–2º забезпечує транспорт легких частинок.
При ферогідростатичній (ФГС) сепарації розділення мінералів здійснюється за тими ж ознаками, що й при МГС-сепарації, але як розділове середовище використовується не розчин парамагнітної рідини, а феромагнітна рідина.
Феромагнітна рідина (ФМР) має складну структуру і являє собою стійке колоїдне середовище, яке має не тільки властивості звичайної рідини, але й інтенсивно взаємодіє з магнітними полями. ФМР складається з рідини-носія, частинок феромагнетика і рідини-стабілізатора. Рідина-носій може бути як діамагнетиком, так і парамагнетиком, звичайно це гас, вода або толуол. Магнітні властивості ФМР визначаються властивостями феромагнітних частинок подрібнених до колоїдних розмірів. Найчастіше використовують тонкодисперсний магнетит крупністю (50 ÷ 200)·10–9 м. Як рідина-стабілізатор в ФМР використовується насичена олеїнова кислота С8Н17СН(СН2)7 СООН, молекули якої обволікають кожну частинку феромагнетика, що перешкоджає їх коагуляції.
Ферогідростатичні сепаратори ФГС-1 і ФГС-70 конструктивно не відрізняються від МГС-сепаратора (рис. 11.4). Але профіль полюсних наконечників сепаратора вибирається в залежності від різниці в густині розділюваних матеріалів. При розділенні матеріалів з невеликою різницею в густині для створення постійної за висотою ефективної густини використовують ФГС-сепаратори з ізодинамічним полем (), яке формується в зазорі між гіперболічними наконечниками. При розділенні матеріалів, що значно розрізняються за густиною, використовують клиноподібні полюсні наконечники, при яких обважнення зменшується з відстанню.
Сепаратор ФГС-1 призначений для розділення немагнітних матеріалів за густиною в феромагнітній рідині при дослідженнях збагачуваності і мінерального складу немагнітних руд.
Сепаратор ФГС-70 призначений для розділення за густиною в феромагнітній рідині стружки, брухту і відходів кольорових металів
Технічні характеристики ферогідростатичних сепараторів наведені в табл. 11.1.