- •1.1 Характеристика підприємства
- •1.2 Місце розташування
- •1.3 Кліматичні умови
- •1.4 Рельєф
- •1.5 Рослинність
- •1.6 Материнські породи
- •2. Характеристика ґрунтів
- •2.1 Ґрунти господарства
- •Види грунтів в фг «Мрія»
- •2.2 Гранулометричний склад грунту
- •2.3 Вміст мінеральних елементів живлення
- •Середньозважений вміст мінеральних елементів живлення
- •2.4 Баланс гумусу
- •3. Заходи підвищення родючості грунту
- •3.1 Поліпшення повітряного режиму грунту
- •3.2 Поліпшення водного режиму грунту
- •3.3 Поліпшення поживного режиму грунту
- •4. Протиерозійні заходи
- •4.1 Водна ерозія
- •4.2 Вітрова ерозія
- •4.3 Протиерозійні заходи
- •4.4 Наслідки ерозії для господарства
- •Висновок:
- •Перелік використаних джерел
4. Протиерозійні заходи
4.1 Водна ерозія
Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод.
За характером руйнування ґрунту водна ерозія поділяється на:
краплинну — роздроблення агрегатів ґрунту ударами дощових крапель, внаслідок чого шпарини ґрунту забиваються мулистими фракціями, зменшується водопроникність і посилюється поверхневий стік і змив ґрунту;
площинну, або поверхневу, коли ґрунт рівномірно змивається невеликими струмками талих і дощових вод по всій поверхні площі; лінійну, або глибинну, коли ґрунт розмивається углиб концентрованими потоками води;
іригаційну, яка виникає в умовах неправильно організованого зрошення на схилових землях, коли по лінії течії поливної води є схили, здатні до розмивання.
4.2 Вітрова ерозія
Вітрова ерозія, або дефляція, виникає за умови сильних вітрів, які видувають ґрунт. Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежать від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу. Зокрема, на ґрунтах супіщаного гранулометричного складу вітрова ерозія починає проявлятися при швидкості вітру 3-4 м/с, на легкосуглинкових — 4-6 м/с, на важкосуглинкових — 5-7 м/с і на глинистих — 7-8 м/с. Пісок (0,05-0,10 мм) переміщується при швидкості вітру З−3,5 м/с на висоті 15 см. Частки ґрунту розмірами 0,25 мм переносяться вітром у повітрі. Якщо збільшується сила вітру — зростає інтенсивність вітрової ерозії.
Вітрову ерозію підсилюють:
· розорювання піщаних і супіщаних ґрунтів;
· вирощування на одній території протягом декількох років одних і тих самих культур;
· неправильна меліорація.
4.3 Протиерозійні заходи
В умовах степової зони виняткового значення набуває гнучкість обробітку ґрунту на еродованих і ерозійно небезпечних землях, під якою розуміють нестандартний підхід до вибору глибини, кількості технологічних операцій, знаряддя для їх виконання тощо, не поступаючись при цьому у принципових питаннях щодо спрямованості обробітку в цілому. Протиерозійний обробіток ґрунту в Степу, як і в інших зонах країни, базується на широкому використанні безполичкових ґрунтообробних знарядь, яким спочатку відводилась роль захисту ґрунту від вітрової ерозії, а пізніше була доведена їх універсальність в попередженні як вітрової, так і водної ерозії. В останні роки в господарстві широко застосовують кулісні пари. На землі що парується насівають куліси з високостеблевих культур : соняшник, сорго . Відстань між кулісами вираховується за розміром сівалки .
Ефективними заходами боротьби з ерозією ґрунту є:
· оранка впоперек схилу,
· глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами;
· лункування;
· оптимальні строки, норми і способи сівби;
· безполицевий обробіток ґрунту із залишенням стерні;
· вапнування кислих і гіпсування засолених змитих ґрунтів;
· мінімальний обробіток ґрунту легкого механічного складу;
· впровадження ґрунтозахисних сівозмін з використанням багаторічних трав;
· оранку і посів на схилах впоперек схилу;
· насадження дерев і кущів на берегах водойм, по краям ярів, лісосмуг;
· будівництво гідротехнічних споруд;
· закріплення пісків.