1.4 Рельєф

По характеру рельєфу Запорізька область є слабо хвиляста степова рівнина, яка понижується до долини р. Дніпро і до Азовського моря. З точки зору геоморфологічного районування район Запорізької області розташований в межах Причорноморсько-Азовської низини, яка відноситься до Причорноморської западини .

Північна частина Причорноморсько-азовської низини досягає 64 – 150 м над рівнем моря. В напряму до моря вона знижується до 70 – 20 м над рівнем моря. Причорноморсько-Азовська низина розташована в південно-східній частині Причорноморської западини і складена третичними вапняками, вкритими лесом. Товщина лесових відкладів перевищує 20 м. Найбільш важливу роль у рельєфі рівнини відіграють річки. Ширина долин може досягати 4 км, а глибина 60 – 75 м . На півдні рівнини, уздовж північного узбережжя Азовського моря, тягнеться смуга черепашкових намивів, які формують тут численні коси.

1.5 Рослинність

Для степової зони характерна трав'яна степова рослинність. Весною, коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ефемерні рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння, їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни. Ранньоквітучі рослини змінюються такими, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи. Улітку в степу з'являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду, в інших — жорсткі або вузькі опушені листки, через які випаровується мало води. У середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу (рослини-перекотиполе), витрушуючи дозріле насіння.

Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи влітку, тільки там вони захищені від зимових морозів та весняних приморозків під час цвітіння. У степах іноді можна зустріти зарості тернику, шипшини, мигдалю, степової вишні. Природні ліси в степах займають невелику площу. У балках та ярах трапляються байрачні ліси, у заплавах річок заплавні. Вододільні простори позбавлені природної деревної рослинності, але в багатьох районах степової зони є штучно створені лісові масиви.

Для захисту полів від ерозії було започатковано лісорозведення.

1.6 Материнські породи

Чорноземні ґрунти поширені в степовій зоні України. Вони, утворилися під трав'янистою рослинністю на карбонатних лесових породах. Завдяки трав'янистій рослинності утворювався гумус, він насичений кальцієм і магнієм, нагромаджується в грунті. Тому чорноземні грунти мають потужніший, ніж решта грунтів, гумусовий горизонт, з яким пов'язана їхня висока родючість. Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусних речовин (50-60 см). На глибині 60-120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям. Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5 м. Чорноземи південні утворилися за умови чітко вираженого дерново-гумусно акумулятивного процесу ґрунтоутворення. Відбувається він під впливом багаторічної трав'янистої рослинності в умовах помірного вологого клімату і найбільш енергійно на нещільних карбонатних гірських породах. Помірне зволоження при непромивному типі водного режиму, що характеризується чергуванням низхідних та висхідних потоків ґрунтової вологи, призвело до рівномірного просочування профілю гумусом і вилуговування легкорозчинних сполук і карбонатів кальцію (останній вимивається з верхньої частини). Перехідні до материнської породи горизонти, як правило, збагачені карбонатами кальцію (СаС0₃). Насиченість вбирного комплексу кальцієм та закріплення ґрунтових колоїдів (глини і гумусу) сприяють утворенню агрономічноцінної водостійкої зернисто-грудкуватої структури. Руйнування мінеральної частини не спостерігається.