3. Заходи підвищення родючості грунту

3.1 Поліпшення повітряного режиму грунту

Серед умов родючості ґрунту повітря має велике значення. Ґрунт містить повітря, яке проникає з атмосфери, а також гази, що утворюються в ґрунті внаслідок біохімічних процесів, які відбуваються в ньому.

Для поліпшення повітряного режиму ґрунту вживають таких заходів:

• збагачення ґрунту на органічну речовину;

• вапнування кислих ґрунтів;

• гіпсування лужних ґрунтів;

• глибока оранка плугами з передплужниками;

• своєчасність і висока якість обробітку ґрунту різними знаряддями; поглиблення орного шару;

• правильні сівозміни з відповідною системою обробітку ґрунту та удобрення.

3.2 Поліпшення водного режиму грунту

Водний режим грунту – це сукупність явищ, пов'язаних з надходженням, витратами, переміщенням і зміною стану вологи в грунті. Водний режим грунту залежить від кліматичних та погодних умов, властивостей і умов залягання грунту, характеру його рослинного покриву, а на орних землях - від біологічних особливостей культурних рослин і агротехніки вирощування їх. Основним джерелом поповнення води у грунті є атмосферні опади. Не вся кількість опадів, яка здатна впливати на водний режим грунту, потрапляє в грунт: частина їх затримується надземними органами рослин і випаровується в атмосферу, а частина витрачається на поверхневий стік.

Нагромадження і утримання води грунтом залежить і від його фізичних та водних властивостей, зокрема водопроникності, вологоємності грунту та його водопідйомної здатності (властивості грунту піднімати вологу у верхні горизонти). Наявність води в грунті є однією з найважливіших умов родючості грунту. Нестача води в грунті, як і надмірне зволоження його, негативно позначається на розвитку рослин і значно знижує врожай. Створення сприятливого для культурних рослин В. р. г. є одним з осн. завдань землеробства. Враховуючи особливості В. р. г., застосовують відповідні заходи щодо його поліпшення і регулюванн.

Збільшення запасів вологи в грунті забезпечують агролісомеліорацією, зрошенням ланів, застосуванням відповідних способів обробітку та боротьби з ерозією грунту. Для зниження надмірних запасів вологи в грунті застосовують гончарний дренаж, вузькозагінну оранку в напрямі схилу, гребеневі посіви тощо.

3.3 Поліпшення поживного режиму грунту

Вміст доступних для рослин поживних речовин визначає поживний режим ґрунту.

Явище поглинання рослинами мінеральних елементів є процесом обмінного вбирання іонів активною частиною кореня. Рослини, вбираючи з ґрунту К+; чи АІ-, виділяють у ґрунтовий розчин еквівалентну кількість аналогічних іонів.

Основний запас поживних речовин ґрунту знаходиться у вигляді органічних і важкорозчинних мінеральних сполук. Так, у гумусових горизонтах більше 90% усього азоту, 80% сірки, 60% фосфору, а також значна частина калію, мікроелементів перебуває у формі органічних речовин. Доступними ж поживними елементами рослини забезпечуються в результаті мінералізації органічних сполук ґрунтовими мікроорганізмами і переходу мінеральних важкорозчинних речовин у розчині.

Поживний режим ґрунту регулюється:

• надходженням поживних речовин у ґрунт завдяки внесенню добрив та азотфіксації;

• запобіганням втратам поживних елементів ґрунту за рахунок їх змиву і вимивання, росту бур’янів;

• правильним чергуванням культур;

• оптимізацією водного, теплового і повітряного режимів ґрунту, що активує його мікробіологічну активність і, відповідно, покращує доступність мінеральних елементів тощо.