Підтримуюча (протирецидивна) терапія вх
Проводиться в амбулаторних умовах (дільничий лікар, гастроентеролог).
|
Покази
|
Схеми
|
|
I. Тривала підтримуюча терапія (long-term treatment)
| |
|
1 . Неефективність антигелікобактерної терапії (Нр+) при загоєній виразці. 2. Перенесені в анамнезі ускладнення ВХ. 3. Супутня рефлюксна хвороба. 4. Необхідність вживання ульцерогенних препаратів (НСПП та ін.). 5. Значні рубцеві зміни з явищами перивісцериту. 6. Хворі віком понад 60 років зі щорічними загостреннями. 7. Пептичні виразки при синдромі Золінгера-Елісона, цирозах печінки та деякі інші. 8. “Запеклі" курці. 9. При відмові від планового оперативного втручання.
|
H2- гістаміноблокатори (ранітидин 150 мг або фамотидин 20 мг) на ніч або інгібітори протонної помпи (омепразол, езомепразол, пантопразол, рабепразол) по 20 - 40 мг зранку. Тривалість - від 2 місяців до 3-х років (при ВХ 12-палої кишки) або до 2-х років (при ВХ шлунку).
|
|
II. Терапія "на вимогу" (on-demand treatment)
| |
|
1. Неускладнена ВХ 12-палої кишки без супутньої патології, давність до 4 років, при рецидиві симптомів шлункової диспепсії без попереднього ендоскопічного контролю. 2. Згода і можливість для хворого строго виконувати вказані рекомендації.
|
Перші 3 - 4 дні - ІПП або Н2-гістаміноблокатор у повній терапевтичній дозі, далі (при стиханні симптомів) - ще 2 тижні в половинній дозі.
|
|
III. Терапія "на вихідні дні" (week-end treatment)
| |
|
Виконується як різновид тривалої терапії або терапії "на вимогу"
|
Антисекреторні препарати у підтримуючій дозі у п'ятницю, суботу і неділю неділю.
|
|
IV. Сезонна терапія (season treatment)
| |
|
Неускладнена ВХ 12-палої кишки з наявністю визначених у часі сезонних загострень (частіше весною і осінню).
|
Весною і осінню, попереджуючи імовірне загострення –Н2-гістаміноблокатор (фамотидин по 20 мг на ніч) чи ІПП 14 днів.
|
Контроль ерадикації Нр (ефективності лікування) –
проводиться через 4-6 тижнів після закінчення антигелікобактерної терапії.
Стандартні тести контролю: кількісний дихальний тест з міченою радіоактивним вуглецем сечовиною; імунокопрологічний тест; якщо проводиться ФГДС-контроль – уреазний тест.
Причини хронізації (рецидивів) ВХ
При Нр-позитивній виразці:
неповна ерадикація Нр внаслідок неправильно призначених схем терапії або наявності резистентних штамів мікроорганізму;
реінфекція Нр у пацієнтів з неконтрольованою гіперацидністю, з рядом супутніх захворвань, курців та іншими факторами ризику.
При Нр-негативній виразці:
наявність нерозпізнаного синдрому Золлінгера-Еллісона;
прийом НСПП;
куріння;
ряд супутніх захворювань (ендокринних, гінекологічних, печінки тощо).