1. Важка форма гострого вірусного гепатиту.

2. ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ З ВИРАЖЕНОЮ АКТИВНІСТЮ.

3. ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ : АЛКОГОЛЬНИЙ (МІКРОНОДУЛЯРНИЙ), ВІРУСНИЙ (МАКРОНОДУЛЯРНИЙ), БІЛІАРНИЙ, ЗМІШАНОГО ГЕНЕЗУ.

4. МЕТАБОЛІЧНІ ХВОРОБИ :

- ГЕМОХРОМАТОЗ (ПІГМЕНТНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ, АБО “БРОНЗОВИЙ ДІАБЕТ”).

- ХВОРОБА ВІЛЬСОНА-КОНОВАЛОВА (ГЕПАТОЛЕНТИКУЛЯРНА ДЕГЕНЕРАЦІЯ)

- ЛІПОЇДОЗИ

- АМІЛОЇДОЗ

- ЗРІДКА – ГАЛАКТОЗЕМІЯ, ГІПЕРЛІПОПРОТЕЇНЕМІЯ.

5. ЛОКАЛЬНІ СУДИННІ ПОРУШЕННЯ (ЯК ПРИЧИНА ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ) :

- ПІЛЕТРОМБОЗ

- СИНДРОМ (ХВОРОБА) БАДДА-КІАРІ

- ТРОМБОЗ НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИННОЇ ВЕНИ

- СИНДРОМ БАНТІ ( Т.ЗВ. СПЛЕНОМЕГАЛІЧНИЙ ЦИРОЗ)

- СИНДРОМ КРЮВЕЛЬЄ-БАУМГАРТЕНА.

6. ГЕМАТОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ :

- ПЕРНІЦІОЗНА АНЕМІЯ

- ГЕМОЛІТИЧНА АНЕМІЯ

- ЛЕЙКОЗИ

- ЛІМФОГРАНУЛЬОМАТОЗ

- РЕТИКУЛЬОЗ

- ПОЛІЦИТЕМІЯ

- ТАЛАСЕМІЯ.

7. ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ (СИФІЛІС, МАЛЯРІЯ, БРУЦЕЛЬОЗ, ТОКСОПЛАЗМОЗ, ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ ТОЩО).

8. САРКОЇДОЗ БЕКА.

Принципи лікування ЦП.

I. Лікування із врахуванням генезу ЦП.

II. Терапія домінуючих клініко-лабораторних печінкових синдромів та ускладнень хвороби (при любому генезі ЦП).

III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.

Стаціонарне лікування показане при декомпенсованому чи субкомпенсованому ЦП різного генезу, з помірною чи вираженою активністю патпроцесу. При цьому рекомендують більш строге дотримання режиму ( ліжковий, напівліжковий ) та дієти № 5, іноді з обмеженням білка (при гепатоцеллюлярній недостатності), солі та рідини (при набрячно - асцитичному синдромі). Медикаментозна терапія базується на вказаних вище принципах лікування ЦП.

I. Лікування із врахуванням генезу ЦП:

а) при аутоімунному цирозі – постійний прийом преднізолону (підтримуюча доза - 5-10 мг на добу , при збільшенні декомпенсації та активності процесу – підвищення добової дози до 30 мг і більше); азатіоприн по 25 мг на добу).

б) при вірусному генезі ЦП (на фоні високої активності запалення та цитолізу, у фазі реплікації вірусу) – α – інтерферони по схемі;

в) при біліарному ЦП – урсодезоксихолева кислота 750 мг в день постійно; холестирамін 4-12 г на добу залежно від вираженості шкірного свербіжу;

г) при алкогольному та іншому токсичному генезі ЦП – повне усунення токсичних агентів;

д) при гемохроматозі (пігментному цирозі печінки) – дефероксамін (десферал) 500-1000 мг на добу в/ м‘язево, кровопускання ( по 500 мл щодня до гематокриту менше 0,5 ); введення інсуліну у дозі залежно від вираженості гіперглікемії і ускладнень діабету;

е) при хворобі Вільсона – Коновалова (гепатолентикулярній дегенерації) – пеніциламін (купреніл) у середній дозі 1000 мг на добу постійно;

є) при кардіальному цирозі – лікування основного захворювання (патологія серця) та корекція недостатності кровообігу.

II. Лікування домінуючих клініко-лабораторних печінкових синдромів та ускладнень хвороби (при любому генезі цп):

1.Терапія набрячно-асцитичного синдрому:

• ліжковий режим з обмеженням солі до 4-6 г на добу та рідини до 1,2 л на добу;

• сечогінні засоби: калійзберігаючі діуретики (верошпірон, альдактон) по 50 мг 2 рази в день (як правило, підтримуюче лікування верошпіроном продовжують амбулаторно); при неефективності додають петлеві діуретики : фуросемід (лазикс) по 20-40 мг через день 2 рази на тиждень або по 2-4 дні підряд з наступними перервами по 1-2 дні; при неефективності додають триампур або урегіт по 2 - 4 т./день;

• при гіпопротеїнемії та онкотичних набряках – повторні переливання альбуміну або плазми;

• при неефективності терапії напруженого асциту – парацентез (іноді – під прикриттям антибіотиків широкого спектру та замісної терапії).