Erfan / 51.Перех_дна економ_ка _нвестиц_йного пер_оду
.docПерехідна економіка інвестиційного періоду
Характерною рисою будь-якої перехідної економіки є недостатній рівень внутрішніх накопичень, а отже, велика залежність від іноземного капіталу. Хоча збільшення іноземних інвестицій в ту чи іншу країну з перехідною економікою і є певною мірою індикатором зарубіжного визнання того, що у країни є майбутнє, слід пам'ятати, що ні в якому разі приплив іноземного капіталу не зменшує необхідність і значимість внутрішніх накопичень у цій країні.
В умовах перехідної економіки іноземні інвестиції здійснюються як приватним, так і державним сектором. У тих країнах, де частка державної власності вища, спостерігається більша роль держави у міжнародному інвестуванні.
Статистика показує, що 90% надходжень капіталу у країни, що розвиваються, забезпечується приватним капіталом, а 10% — міжурядовими кредитами та фондами міжнародних фінансових організацій.
Приватні та державні інвестиції різняться між собою за напрямками, метою та джерелами фінансування.
Приватні інвестиції спрямовуються у країни та галузі господарства, де очікуються найбільші прибутки та найменший ризик.
Держава бере на себе тягар інвестування у більш ризикові регіони та менш прибуткові галузі, створюючи для приватного сектора сприятливі умови.
Джерелами фінансування приватних інвестицій є власний та запозичений капітал, а державних — кошти державного бюджету, тобто, в основному, податки.
На сучасному етапі середній рівень прибутковості іноземних інвестицій у світі складає 12—14% річних. У країнах з перехідною економікою ця цифра може бути від 40 до 150% і навіть більше, однак ризик таких вкладень набагато вищий.
До майнових та інтелектуальних цінностей, що можуть бути інвестовані, належать: — гроші, цільові банківські депозити, паї, акції та інші цінні папери; — рухоме та нерухоме майно; — майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; — сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані («ноу-хау»); — права користування майном, а також інші майнові права; — інші цінності.
Міжнародна інвестиційна діяльність здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами, а також державами. Іноземні інвестори можуть бути вкладниками, кредиторами, покупцями, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.